Більше ніколи - Фредеріка Фома

 - Це не занадто ? - Запитую у Свєтки запаковуючи останню коробку з речами. 

 - Занадто ? Юль, ти тягла з переїздом цілий тиждень. Я здивована що ти так довго наважувалась. От я переїхала до Марка за два дні. - Хмикає Свєтка, падає на диван. 

 - Не жалкуєш ? - Я боюсь спільного побуту. Бо саме через це ми з Владом почали більше гризтися, а потім й геть віддалилися. 

 - Ніфіга... собі, ну в тебе й купа речей. - Заговорив Марк дивлячись на купу спакованих коробок. 

 - Це вона ще не всі зібрала. - Хмикає Свєтка. Штовхаю її в бік, щоб замовкла. Так, я залишила тут деякі речі, на випадок якщо посварюсь з Максом. Це ніби моя страховка. 

 - Бус вже на місці, хапай коробки. - Весело заговорив Макс. 

 - Дівчата. - Хмикає Марк, бере декілька невеликих коробок. 

 - Я не вірю що ти нарешті будеш жити зі мною. - Макс ніжно всміхається, підходить до мене Чмокає легенько в губи та йде захопивши коробку. 

  - Ну хіба він не милий ? - Свєтка важко видихає кладе голову мені на плече. 

 - Милий... - так, Макс зараз такий ніжний та турботливий. Старається мені годити, майже на руках носить.  

Всі думки різко розсіюються коли мене починає різко нудити. Швидко підриваюсь й біжу до вбиральні. 

 -  Юль... це не нормально. - Будить за дверима Свєта. 

 - Я знаю. - Випустивши з організму свій сніданок, Вириваюсь холодною водою. А лише потім виходжу. 

 - Тобі потрібно до лікаря. - Від її злого погляду мурахи по тілі біжать. 

 - Я схожу чесно. Тільки Свєт, не говори нічого Максу. Він й так себе винить в цьому. 

 - Не скажу, якщо завтра ми з тобою підемо в клініку. - Свєтка бере мої руки у свої й дивиться з під лоба. 

 - Ну добре.  

Я розумію, жарти зі здоров'ям погана ідея. Але я дуже боюся лікарів, після того, як вперше пішла до гінеколога, й дізналась що не зможу мати дітей. Йдучи до лікаря, будь-якого я чекаю на смертний вирок. Але ця раптова нудота вже дістала. 

 Речі перевезли швидко, ми щиро подякували друзям, Свєтка нагадала мені про завтрашню зустріч й вони пішли. А ми нарешті залишились самі. 

 - Я такий радий. - Макс притискається до моєї спини, відкидає волосся й починає цілувати мою шию. 

 - Мені речі потрібно розібрати. - Муркаю як кішка, розглядаю купу коробок з речами. 

 - Вони ж нікуди не дінуться. - Його рука опиняється в мене під светром. Він ніжно гладить мій животик, спускається вниз. 

 - Мммм... ну Макс... - хвиля збудження накриває відразу як чоловік залазить мені в трусики. Його вмілі пальці торкаються клітора, я тихо стогну відкинувши голову на його плече. 

 - Ми маємо випробувати моє ліжко. - Шепоче на вухо, продовжує масажувати клітор.  

 - Максе... - Стогну, розвертаюсь до чоловіка та впиваюсь в губи. 

Чоловік охоплює руками мої сідниці, різко висаджує на себе. Відчуваю який він збуджений, й сама ще сильніше збуджуюсь. Цілуючись, ми переходимо в спальню. Опинившись на ліжку ми швидко позбуваємось одягу. Макс лягає зверху, ніжно пестить головкою члена мої пелюстки, розмащує вологу, я стогну, вигинаю спину в бажані отримати його всього. А Макс не поспішає, дражнить мене, зачіплює чутливий грибочок, спускається вниз, а потім повільно входить в середину. Змушує стогнати, й благати його рухатись швидше. 

 - Боже... - не витримую я, впиваюсь в його губи, закидую ноги йому на торс й міцно притискаю до себе.  Далі все як в тумані, наші спітнілі тіла труться одне об одне, мої крики ехом розносяться по квартирі коли мене накриває оргазм, Макс кінчає слідом. 

 - Я в душ. - Говорить через деякий час, а потім ніжно цілує мене в чоло. Згідно киваю, готуюсь йти слідом. 

Інколи мені здається що все що ми робимо, так це займаємось сексом. Але нічого не можу з цим зробити, він заводить мене з напівоберту. Від нього в мене зносить дах. Нам обом мало й здається завжди буде мало. Хімія що вирує між нами - це щось неймовірне. Ми залежні один від одного, як від наркотику. 

Макс вже пішов на роботу, я швидко зібралась й теж вийшла з дому. Зі Свєткою ми зустрічаємось біля приватної клініки де я завжди проходила обстеження. 

 - Привіт. - Подруга зустрічає мене на вході, міцно обіймає, й ми заходимо в середину. - Як ти ? 

 - Ну якщо ти запитуєш чи я ще не блювала ? То ні, все добре. - Але це тільки, тому що я ще нічого не їла. 

 - Як перше ніч на новому місці ? - Хапає мене під руку та веде в середину. Боїться що я втечу. 

 - Ну я виспалась. - Знизую плечима. - Ліжко в Макса дуже зручне. 

 - Тоді дивно що ти виспалась. - Двозначно підморгує подруга. 

 - Дурне. - Регочу я. 

Далі все йде по накатані. Заходжу в кабінет, розповідаю симптоми, йду здаю аналізи крові та сечі. Лікарка не спішить з висновками й не назначає мені гастроскопію. Але я думаю що в мене якісь проблеми зі шлунком. Все через погане харчування вподовж тих двох тижні. 

 Поки ми чекали на мої аналізи Свєтка всіляко мене розважала. Навіть зібрала в кафетерій принесла мені кави та круасан. 

 - Ти так й не розповіла батькам про Макса ? - Сьорбаючи каву запитує подруга. 

 - Ще ні. Але думаю вже час. 

 - Звісно час, ви живете разом. 

 - Не знаю. За весь час від коли цих стосунків, ми більше сварились, аніж були разом. - Кусаю губу з середини. - Якщо ми знову посварились ? Чи взагалі розійдемось ? Батьки й так його не дуже люблять, вони ж думають що ми розійшлись через мої проблеми зі здоров'ям, хоча я їм говорила що це тут ні до чого, та що Макс не знає. 

 - Скажеш таке. Поклич їх на вечерю, познайом ближче. Вони будуть раді за вас. Особливо коли побачать як ти сяєш поряд з Максом. Тільки от вагу б тобі ще набрати. - Підбадьорює подруга. 

 - Зайцева Юлія, вас чекають в шостому кабінеті. - Говорить адміністратор. Відразу встаю, та рушаю в кабінеті, ох чомусь серце так колотить. 

 - Удачі. - Кричить подруга. Мимоволі посміхаюсь, бо всі відвідувачі звернули на нас увагу. Ну не може вона поводитися пристойно.