Полонянка бандита - Тетяна Калинова

       - Тут   немає    камер? - перше    що    запитує   прийшовши    до   тями. 

       - Є.  Буду   потім    переглядати   і   дивитись   як   солодко    ти    кінчаєш.  - вона   вдарила   мене    в    груди   кулачком. 

       - Еміре!   Це   ж    і    люди    твої   побачать.  - я   почав    сміятись. 

       - Немає   тут    камер   ашким.   Не   хвилюйся.     Повечеряємо    разом?   Я   замовлю    щось   смачненьке.  

       - Не   треба   нічого    замовляти.   Я   сама     приготувала    вечерю .   Якщо   ти   звісно   не   проти.  

       - Ти   приготувала   вечерю?   Для   мене?   - її   щоки   спалахнули .   Та    за    мить   збентеження    зникло   і   вона    іронічно   підняла    брови. 

       -  Чого   б    це   раптом?   Для   себе    звісно .  Але    можу    з    тобою    поділитись . - знов    сміюсь    і    обіймаю   вреднюгу.   Обожнюю    її.   Ні.   Я  дихаю    нею.  

       В   будинку   ми    розійшлись    по    своїх    кімнатах    щоб    перевдягтись   в    сухий    одяг.   Та    я    вирішив    ще    прийняти    душ.   Коли    вийшов    з    кімнати ,   відразу    відчув   такі    аромати   з    кухні ,   що    хотілось    проковтнути    язика.   Посміхнувся.   Моя   жінка    вперше    приготувала    мені    вечерю .   Це   до    біса    приємно.    Спустився    вниз    і    обпершись   об    стіну    спостерігаю    за    своєю    феєю   яка    пурхає   над   тарілками   наче    метелик.    Переводжу    погляд    на    стіл    і   підіймаю   брови.   Сказати    що    я    здивований    і    приємно    вражений,   це    нічого    не    сказати.    Дівчинка    постаралась.   Вона    буде    чудовою   дружиною .   Моєю   дружиною. 

      - Чого    завис    наче    статуя ?   Ти    не    в    музеї .   Сідай    за    стіл. -  посміхаюсь    і   слухняно   виконую.   - Смачного   Еміре. 

     - Дякую   крихітко    і   тобі.   Мені   дуже    приємно    що   ти    сама    приготувала    вечерю .

      - Спершу    спробуй.   Можливо   тобі    не   сподобається.  

       - Сподобається.   Мені    вже    все    подобається.    -  все    дійсно    було   дуже   смачно .     Господинька   моя .   Після   вечері    я   взяв   Лію    за   руку    і    повів    в   вітальню .   Сів    на    диван    і    потягнув    її    собі    на    коліна.

     - Посидь    зі   мною   трішки.  -  обіймаю   її   а     вона   кладе    голову    мені    на    плече.  - Втомився   наче   віл . 

     - Не    думала    що   бандити   теж   втомлюються.  - знущається   Лія . Я   почав   її    лоскотати    і   ми   разом   сміємось .   -  Чому   не   йдеш    відпочивати? 

      - Я  відпочиваю .  Мені  з    тобою    дуже   добре    Ліє .

     -  І   мені   добре    з   тобою   Еміре . - шепоче   і   сама   від   своїх   слів    ніяковіє.   А   моє   серце    знов  забилось   швидше    від   почутого.   Підіймаю   за   підборіддя   її   обличчя    і   дивлюсь   в   бурштинові    очі.   

     - Я   дуже    радий    це    чути   крихітко.  -  цілую   в   губи   і   міцно   обіймаю.   

      Сиділи   ми   недовго .   Я    дійсно    дуже    втомився .   Мабуть   і    вчорашня    безсонна    ніч    далась    взнаки .   Навіть   не     було    часу    зателефонувати    хлопцям    і     запитати    як    просуваються   пошуки    дівчини.    Коли   я    почав    засипати    на    дивані ,   Лія   вигнала    мене   в   мою   кімнату ,   а    сама    пішла    мити    за    нами    посуд.   Потрібно   буде   завтра    зробити   і    їй    щось    приємне.   Щось   особливе.   Якийсь    сюрприз.   Але    подумаю    про   це    вранці ,   зараз    мізки    взагалі    не    варять.    Та   якби   ж   я   тільки    знав ,   що  насправді    сюрприз    мені    підготувала    Лія...  Та   ще й    який...