Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Щойно я залишилась сама в кімнаті , глянула на пакети з покупками які охоронець поклав на ліжко. Нічого так пошопились... Згадалась сцена в примірочній і щоки спалахнули. Так... це все потім... Відразу знайшла телефон , ввімкнула його і шукаю потрібний номер. Він мабуть вже з розуму сходить від хвилювання . Міша - це ще один друг дитинства, ми постійно були нерозлучні . Я і Мішка. Моя мама була його хрещеною і коли його батьки загинули в аварії , мама його всиновила. Так що він ще й наче брат мені. Трішки пізніше з'явилась і Катька. В свій час цей дебошир зв'язався з нехорошою компанією , де навчився багатьом корисним на даний час речам. Тобто : поводитись зі зброєю, відмикати будь-які двері і сейфи. Ми з Катькою спершу намагались витягти друга з тої компанії , та натомість самі влились в неї. І нехай хтось нас засуджував , зате нас всі боялись і ніхто не смів навіть глянути скоса, бо хлопці стояли за нас горою і називали пацанками або своїми талісманами. Колись нас з Мішкою навіть називали нареченими , та між нами ніколи нічого не було.
Наше життя було спокійним і достатньо щасливим . Не можу сказати що ми жили дуже заможно , та грошей вистачало на все. А якщо й з'являлись якісь непередбачувані ситуації , мама продавала якусь з своїх прикрас. Я колись запитувала в неї звідки все це взялось , та вона лише жартома відповідала що знайшла скарб.
Якось ми з мамою гуляли по місту і біля нас зупинився позашляховик . Звідти вийшов чоловік, високий , симпатичний з такими ж очима як в мене . Він спершу пропалював маму поглядом , потім перевів погляд на мене і мама заховала мене собі за спину. Чоловік був дуже злий. Не сказавши жодного слова , він знов сів в авто і поїхав. Мама міцно обійняла мене і заплакала. Я не розуміла що сталось . Та після цього наше спокійне життя змінилось. Ми кілька разів переїжджали , наче тікали від когось . Та мама ніяк не могла заспокоїтись. Лише через кілька років мама розповіла мені , що той чоловік - мій батько і що він страшна людина. Колись вони зустрічались і жили разом . Та якось мама випадково підслухала одну розмову , дізналась чим він займається і втекла від нього як тільки з'явилась така можливість. Потім дізналась що вагітна. Вона боялась що дізнавшись про це , чоловік вб'є і її і мене. Він відразу її попередив , що терпіти не може дітей і не планує їх заводити. Тому вона ховалась довгий час .
Почувши все це , я попросила Мішку щоб навчив мене захищатись , тому що мені було страшно. Я зрозуміла що той чоловік не дасть нам спокою , що рано чи пізно все одно знайде нас і хотіла навчитись всьому щоб захистити себе і маму. Друг займався зі мною довгий час і я навчилась багато чого. Та нажаль це не змогло вберегти маму. Але я змогла втекти і присяглась помститись за неї і за все що робив з нами цей нелюд і його люди.
Міша відповів майже відразу.
- Так Катюх , привіт.
- Міш , це я. Слухай уважно , в мене мало часу. Повідом Катьку що телефон її в мене. Нехай не поновлює сімку а купить іншу. Мені не телефонуй , я сама буду тебе набирати коли зможу.
- Ти де ? - гаркає друг. - Що сталось? Чорт ! Ліє! Я вже з ніг збився шукаючи тебе.
- Гм. Я знов в полоні Міш . Але здається поки що в безпеці. Не хвилюйся. Ти щось дізнався?
- Знущаєшся? Що значить не хвилюйся? Де ти? Я візьму хлопців і тебе витягну.
- Ні . Поки що не треба. В мене з'явилась одна ідея. Я спробую закохати в себе свого викрадача і потім використати в нашій помсті.
- Думаєш поведеться?
- Здається він вже повівся . Та якщо щось піде не так , повідомлю. Міша ти щось знайшов?
- Так , є дещо , але я не хочу по телефону розповідати. Та якщо все вдасться , Охотському буде спекотно.
- Добре. Мені потрібно бігти. Як тільки зможу , зателефоную і поясню більше. Будь обережним!
- І ти бережи себе лялечко. Якщо що , відразу телефонуй і ми тебе витягнемо.
- Дякую Мішка . Бувай.
- До зв'язку мала.
Відключилась , вимкнула телефон і пішла в душ. Потрібно збиратись на побачення з моїм монстром , до якого мене якогось біса все більше притягує. Я зрозуміла що мого звіря можна спробувати дресирувати і приборкати. Не такий важкий випадок , яким здавався. А головне , що я була не до кінця чесною з другом... Що б я не казала і як би не опиралась , з вчорашнього дня щось в мені змінилось і здається я вже не дуже й хочу щоб мене рятували від нього... Але дідько! Це неправильно. Коли він дізнається що та наволоч мій біологічний батько , він зненавидить мене як і його . Чи ще гірше - віддасть мене йому. Вдруге я цього не переживу.
