Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Я прийняла душ , одягла шовкову піжамку і лягла в ліжко. Так і не чула коли повернувся Емір. Якщо він взагалі повернувся. Спати заважали думки . Таке враження , наче мене розділили на дві частини . Одна з них готова на все щоб помститись за маму і за всі пережиті жахіття , які часто сняться ночами. Інша , та на яку щойно одягли рожеві окуляри , не може собі дозволити робити щось, що може зашкодити Еміру. Не хочу його зраджувати. Але так нечесно . Мішка дупу рве . Щодня наражається на небезпеку задля нашої помсти , а я виходить здулась? Прикриваю очі і згадую маму, потім її крики. На очі навертаються сльози. Ніфіга. Я все зроблю. До того ж , дуже доречно ми з Еміром посперечались щодо дверей в його кабінет. Значить так і буде...
Прокинувшись вранці , перше що я побачила розплющивши очі - це дуже гарна троянда на моїй подушці . Посмішка розпливлась на обличчі . Взяла троянду і понюхала. Щоки спалахнули . Це ж він приходив поки я спала... Чомусь відразу подумалось , що я була розтріпана і негарна . Жах! Та швидко взяла себе в руки згадавши про своє рішення будь-що дістати інфу про Охотського. І знов почалась внутрішня боротьба.
Я все-ще не могла повірити що можу вільно пересуватись будинком . Та двері були відчинені а за ними нікого. Спустилась вниз , здається я тут сама. Спершу знайшла кухню . Гарна , простора , як і весь будинок . Відчинила холодильник і ковтнула слину. Всі б так жили... Чого тут тільки немає... В морозилці аналогічно. В мене навіть з'явилось бажання щось приготувати ... Для Еміра. Це щось новеньке. Я звісно вмію готувати , але бажання приготувати щось для когось виникло вперше.
Уявлення не маю що любить Емір , тому готую на свій смак . В морозилці знайшла курку . Вирішила запекти її по маминому рецепту . Також посмажу молоду картоплю з кропом і часником і зроблю овочевий салат . В процесі приготування ще якось зварився бульйон і спікся шоколадний кекс . Я сьогодні зрозуміла , що готувати я все таки люблю , якщо є така кількість різноманітних продуктів і така нафарширована кухня.
О шостій як завжди прийшла кухарка , яка по-моєму була не надто щаслива мене бачити на "своїй" кухні. Дивилась так , наче я в неї забрала останній шматок хліба ... Довелось пояснити їй що такі акції бувають дуже рідко. Тож жінка лише помила після мого куховарства посуд і кухню , бо скажу чесно , бардак я влаштувала нічогенький.
Коли поверталась в кімнату щоб прийняти душ після кухні , погляд зачепився за двері з іншої сторони коридору . Там мабуть кабінет Еміра. Підійшла ближче і оглянула свою майбутню роботу. Так , тут буде трохи мороки , але з такими я вже теж зустрічалась. Чомусь замість того щоб зрадіти , я засмутилась. Я повинна це зробити. Повинна дізнатись що в Еміра є на Охотського . Але не сьогодні. Сьогодні хочу відчути себе щасливою . Хочу ще хоч один вечір провести з ним . А далі , що буде - те буде...
