Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Останні дні були найщасливішими в моєму житті. Я купалась в ніжності і пристрасті мого коханого чорноокого бандита. Щоранку на моїй подушці лежить троянда . І мені подобається що він приходить до мене поки я сплю. Це так... бентежно , хвилююче . Сьогодні я знайшла разом з квіткою запрошення на побачення. Невже ми поїдемо за територію будинку? Весь день я мріяла і фантазувала як це буде.
Та як кажуть : за все потрібно платити... Видно хтось зверху вирішив, що вже забагато щастя я отримала і щоб не звикала до хорошого мені вирішили підкинути свиню. Але немає кого звинувачувати в своїх помилках... Сама в усьому винна. Я довго вагалась , але все таки пішла до кабінету Еміра щойно залишилась сама в будинку. Все вийшло навіть легше ніж я думала. І компромат на Охотського теж знайшла швидко. Тепер розумію чому... Все було підлаштовано. Емір чекав цього від мене. Він якось про все здогадався. Можливо в кабінеті камери. Або не лише в кабінеті. Тепер може постраждати Мішка. Потрібно було наважитись і розповісти Еміру всю правду раніше. Тоді , коли відчула що я дорога йому , що в нього є почуття до мене . Тепер може бути пізно... Чи повірить він мені після того що я зробила?
На щастя він погодився мене вислухати. Ми зайшли в кабінет і Емір відразу сів за стіл в своє крісло. Мені показав чомусь на диванчик і я кілька разів ловила його погляд на моїх босих ступнях, поки сівши на диван не поклала їх під себе щоб зігрітись.
- В мене мало часу. Давай, розповідай якщо є що сказати. - він злий. Дуже злий і ображений . Я не просто бачу це , я це відчуваю. Відчуваю що йому боляче і мені прикро. Якби можна було повернути час назад...
- Я не прошу тебе мене зрозуміти, прошу лише вислухай до кінця. Вислухай , а потім ... Якщо хочеш можеш вбити. Я втомилась боятись... і ховатись теж втомилась. - він дивиться на мене прямим поглядом, наче сканує . Наче ввімкнув якийсь свій внутрішній детектор і буде фільтрувати кожне моє слово. І нехай. Налаштувавшись починаю з самого початку... - Я ніколи не знала свого батька . І як не дивно , навіть ніколи не запитувала про нього в мами . Нам і так було добре. Мама дуже любила мене і намагалась дати все . Довгий час ми жили за містом в її подруги - мами Мішки. Моя мама була його хрещеною. Коли Міші виповнилось 8 років а мені 6 , його батьки загинули в автокатастрофі і мама його всиновила. Так ми й жили всі разом. Мішка мій брат. - глянула на Еміра . Він продовжує дивитись на мене . Слухає. - За містом не було нормальної роботи , а ми росли і мама вирішила що в місті буде більше перспектив і для неї і для нас. Даремно... Спершу все було добре , мама знайшла роботу , ми пішли до школи. Через кілька років , коли ми гуляли по місту , біля нас зупинився позашляховик. З нього вийшов чоловік , якого дуже злякалась мама і заховала мене собі за спину. Він не сказав жодного слова, сів в своє авто і поїхав. Після того ми знов переїхали. Тоді я не розуміла , зараз знаю , мама його дуже боялась. І як виявляється недаремно. В 15 років вона розповіла мені , що той чоловік дуже страшний і небезпечний злочинець і він обов'язково рано чи пізно знайде нас. Ми маємо бути готові до цього. А ще... Що він мій батько. Це був Охотський. - в Еміра повільно відвисає щелепа і він вперше відводить від мене очі , наче про щось замислившись. - Тоді я й попросила Мішку навчити мене захищатись і взагалі , всього що вміє. На той час він зв'язався з одною компанією і багато що вмів. Звідти мої навики. Трішки більше двох місяців тому , нас все таки знайшли люди Охотського , заштовхали в автомобіль і силоміць привезли до його будинку.
Те що відбувалось там , ворогу не побажаєш і можна побачити лише в жахастиках. Мені досі сняться мамині крики і ридання. - при одній згадці з очей почали текти сльози. - Він бив , ґвалтував і катував її . Власноруч. Вимагав повернути якісь документи , які мама начебто вкрала коли тікала від нього багато років тому. Вона ж присягалась що окрім коштовностей , які він дарував їй за час їх відносин , нічого не взяла. Навіть речей не забрала. Мама недовго витримала. Можливо вона померла від катувань , а можливо в неї просто не витримало серце. Незадовго до цього в неї виявили проблеми з серцем. Вони залишили її понівечене тіло біля мене на всю ніч , а вранці витягли , наче якийсь непотріб . - закриваю обличчя долонями і плачу. Емір піднявся , зробив кілька кроків до мене , та потім зупинився і підійшов до вікна. - Я навіть не знаю що вони зробили з її тілом.
