Полонянка бандита - Тетяна Калинова

       - Максе ,   он    стоїть    дівчина... -  та   договорити    я    не  встигаю    бо    скромняжка   розвертається   до    нас    обличчям    і   я   випадаю    в    осад.

     - Охриніти!!! -  озвучує    друг    мої    думки.  -  Ти   бачиш    який    все    таки   тісний    світ?   Ось   ти    й   попалась    соска. - не   встигаю   нічого   сказати   як    Макс    підривається    і    йде    до    красуні    про    яку    я    годину   тому    просив     його    все    дізнатись.    Якщо   чесно    я   трохи    шокований.   Не   думав    що   вона    шльондра.    Хоча ,   я     теж    далеко    не     святий.   Просто   пам'ятаю     якою   вона    була... Тоді   вона   здавалась    мені   янголом .   Хоч   і   язика   за   зубами   втримати   не   могла.   Ну ,   хоч    це    не    змінилось.    Дивно    все    це.     Поки    я   занурився    в    роздуми ,   Макс    підійшов    до    дівчини.   

      - Яка    зустріч .   Давно    не   бачились .   Ну   що,   зараз    теж    будеш    борзою   чи    попустилась?   -  в   мене    спершу    з'явилось    бажання    втрутитись ,    та    вирішив    подивитись    чим    все    закінчиться. 

      - Дай    мені    спокій .  - відповідає   красуня. 

     - Не   цього    разу.    Я    хочу    щоб    ти    потанцювала    для    мене,   а    ще    краще    на    мені.  - дістає    кілька    куп'юр    і   запихає   їй    в    шортики.   Вона    дістає    їх    і    кидає   Максу  в   обличчя.

       - В    дупу    собі    засунь,    придурок    і    танцюй. - я    почав    сміятись.  Дівчинка   з    перчиком.   

     - Що    ти   сказала? - Макс    вхопив    її    за    лікоть . -  Шльондра ,   що   ти    з    себе    корчиш?   Ваха !    Що    за    херня?    Кого   ти    нам    підсунув?  

      - Вибач    Максе ,   це...   новенька.   Сьогодні    перший   день   .   Розхвилювалась    мабуть.  - Гм.   Перший    день   значить?   А    це    вже    цікаво. 

      - Максе!  - гукаю.  -  Залиш.   -   злий   наче     дідько   друг    повернувся    до     мене. 

      - Ти    бачиш    яка    гадина?  - обурюється.

      - Не   чіпай    її .   І    всім    нашим   скажи.   Навіть   не   торкатись.  - він    підіймає   брови.  -   Вона    моя.   - пояснюю .   - Я    хочу    щоб    сьогодні    ж    вона    була    в    моєму    будинку .    І    мені    байдуже    як    ти    це    зробиш.   Але    щоб    жодна    волосинка... Ясно?  

     - Ясно    Еміре.    Ти    збожеволів.   На    біса    тобі    ця    шльондра?   Але    справа    твоя.   

     - І    мені    потрібна    інформація    про    неї    як    можна    швидше. 

     -  Слухаюсь    Емір  бей.   Я    думав    ми    займемось    серйозними    справами    а    натомість    будемо   шукати   родичів    якоїсь    дівки.  

    Та    я    вже    його    не    слухаю.    Продовжую    спостерігати    за    дівчиною   і   розумію    що    щось    тут    не    так.   Вона   не    поводиться    як    легкодоступна.   І    справа   не    в    тому   що   Макс    їй    не  сподобався  ,   чи  що    сьогодні   вона   тут  вперше .   Вона    виглядає   трохи    зляканою    і    шокованою .   Шарахається    від    всіх.   Все   це    дивно.   Але   з   цим    розберемось    потім.   Дивлюсь   як    вона    сідає    біля    бару    і    згадую    нашу   зустріч    п'ять   років    тому...

             5   РОКІВ   ТОМУ.

  -  Думаєш   нам   потрібні   ще   люди?  - запитує   Селім   коли   ми   саме  зупинились   на   червоне   світло     біля    університету. 

      - Не   помішають    точно    друже.   Потрібно    рости ,   бо    нас    роздавлять.  Казав   Костян   що   перевірені   хлопці .  

      - А   чому   стрілка    саме   на   складі?  

      - Селіме ,   тебе    щось   турбує?   Не    довіряєш   Кості?  

      - Та   ні ,   але    це    якось   дивно.  Та    ти   в   нас    шеф ,   тобі    видніше.  - повертаю   голову   в   сторону    універу    і   зависаю...

     - Ух-тишка!!! - кажу    дивлячись   на   красуню   яка    вийшла   з    універу   і  біжить    вниз   по    сходах   до    подруги.   Її   легка  біла   сукня   підстрибує   від   бігу   показуючи   гарні   ніжки.   Довгі   каштанові    локони  розвіває   вітер .     Дівчина    посміхається   і   в   мене   серце    завмерає.   Дуже   гарна.  

     - Так   симпотна    чікса.  -  оглянув   красуню   Селім. 

     - Чікси   в   Алігаторі    друже.   А   це   янгол. 

     - Ага!   Ти   наче    маленький   Еміре.   Всі    вони   однакові. 

       -  Під'їдь   ближче   до   них.  - прошу   друга    і   він   виконує.   Зупиняємось   просто    біля  дівчат   і    я    опускаю    вікно. 

       - Привіт    красуні.   - вітаюсь.   -  Давайте   знайомитись . -  дівчата   переглянулись ,   посміхнулись    і   почали   повільно   йти.  Показую   Селіму   щоб    їхав    за    ними.  -   Скажеш   своє    ім'я   гюзель*? 

      -  Навіщо   тобі   моє   ім'я ? - запитує   посміхаючись .   -  Батьки   мене   вчили   не   розмовляти   з    незнайомцями.  -   Зблизька   вона   ще   гарніша.  Великі   бурштинові   очі  ,   гарні   губки .    А  голос   який ,   наче   дзвіночок.

     -  То   ти   в   нас   слухняна   дівчинка? - посміхаюсь . 

      - Не   надто ,   але   з   бандюками ,  такими   як   ти ,   намагаюсь   не   перетинатись. -  цікаво...  гмикаю   подумки.

       - А   з   чого   ти    взяла    що    я    бандит? - запитую.  Вона   мене    просто   причарувала.   Очей   відвести    не    можу  від    цієї    посмішки. 

       - В   тебе   на    обличчі    все    написано.  - я   почав   сміятись. 

       - І    що  ж  саме? 

        - Що   спокійне   життя  тобі    не   смакує.  Що   ти    шукаєш    пригод    на   свою   дупу.   -  чорт!   Така   прикольна.   Маленька   язиката   нахаба.  

        - Не   боїшся    так   зі   мною   розмовляти ?  Я   ж   бандит.   Затягну   в    авто   і   викраду. - реально   є   таке   бажання.  Серце   збожеволіло.