- Добре. Тоді першим буду я. - цілиться мені в груди , потім в голову. І не дозволяє відпустити пістолет . Стис тремтячу руку до болю . - Вже шкодуєш що не вистрілила? - шепоче на вухо . В мене починається істерика. Сльози котяться градом і стає важко дихати. Роблю кілька глибоких вдихів а повітря не вистачає . Емір різко розвертає мене до себе і дивиться в очі своїм палаючим поглядом. Потім забирає пістолет і відкривши прокручує барабан. Там порожньо. - Ти ж не думала що я настільки дурний? Але якщо ти ще хоч раз на це наважишся , пістолет вистрілить . А от кому з нас тоді пощастить, одному Богу відомо. - він розвів мене. Тупо веселився дивлячись на мою реакцію, на мій страх. Він навмисне залишив зброю на столі.

- Скотина! - кричу і замахнулась щоб вдарити його, та Емір перехопив мою руку , завів за спину і різко притягнувши до себе жорстко поцілував . Я намагалась відштовхнути його , та коли зрозуміла що не зможу , вкусила за губу . Потім дала ляпас і побігла на вулицю . Звісно це тупо коли там охоронці , але ж хто про це думав??? Щойно вибігла на доріжку яка веде до воріт , почула гарчання від якого мене буквально паралізувало... До мене підбігли три здоровенні добермани. Від несподіванки і страху я заверещала.

- Максе ! Якого біса? - віддалено чую крик Еміра. - Забери собак! Негайно!!! - собак забрали а я не можу поворухнутись. Так і стою наче статуя. По-моєму з адреналіном сьогодні перебір... Емір підійшов , прискіпливо оглянув моє обличчя, підняв мене на руки і поніс в будинок. - Злякалась? Непогана спроба гюзель. Та тобі звідси не втекти , поки я не дозволю. Змирись . - його голос трішки пом'якшився. - Може тепер поговоримо? Чи ще побігаємо і пограємось? Ти готова мене слухати?

- В мене немає вибору . - відповідаю прийшовши до тями і намагаюсь злізти з його рук. Та він ще міцніше притискає мене до себе і ще й погладжує долонею стегно. Гад .

Опустив    мене   на    ноги    в    вітальній.
   - Слухай    уважно    і    запам'ятовуй,   з   сьогоднішнього   дня    ти   моя   жінка   і живеш   в   цьому   будинку разом    зі   мною.   Якщо   будеш   себе   гарно   поводити ,   я    навіть    дам    тобі    трохи    часу    щоб     звикнути    до    мене.   На    цей    час    в    тебе    буде    окрема    кімната.   Але   це    буде    недовго. - я    аж    рот   відкрила   від    шоку.
      - Ти   реально    божевільний.
      - Саме    так   мала. І   тому , краще    тобі    вже    з    цим    змиритись.    Життя    відразу    простішим    стане.    Чи    тобі    більше    подобалось    в    клубі    крутити    задом    і   розставляти    ніжки    для    своїх    клієнтів? -   то    от    воно    що?   Він    побачив    мене    в    клубі ,    вирішив   що    я    шльондра    і    тому    поводиться    зі   мною    наче    я    непотріб.
      - Це    не    твої    справи.    Так.   Мені    подобалось    займатись    тим    чим    я    займалась.   І   клієнти    мої    мені    подобались . - можливо   відпустить   якщо   реально   прикинусь    шльондрою.   - бачу що розізлився.   Стис    щелепи.
     - Ти    брехлива   маленька    сучка.   Я    не    дурень    і   прекрасно    бачу   що   ти    не    шльондра.   Що    ти    робила    в    клубі?   -   а    от    цього   запитання я    не    чекала... І    якщо   ще   години    дві    тому    я    хотіла   спробувати   попросити    в    нього    допомоги,   то    зараз   розумію ,   що    це    нереально.   Якщо    він    дізнається    справжню    причину,   ще    сам    мене    пристрелить.   Це    ж    треба    було    так    попасти...
     - З    чого    ти    це    взяв?   Я    просто   ще ... Ще не    втягнулась.   Недавно    працюю.
     - Вже    не    працюєш.   Поки    ти    будеш    зі    мною,   я    буду    тебе    забезпечувати.
     - Наважусь   запитати... І    довго    має    тривати    це...    щастя? - бачу    що    він    теж    ледь    тримає    себе    в    руках.
     - Поки   мені не   набридне. - так   спокійнісінько   собі відповідає. - Не   хвилюйся,   коли   це    станеться ,   я   дам   тобі   більше ,   ніж    ти    могла    б    заробити    за    цей    час    в    Алігаторі , чи в будь-якому іншому місці.
     - Що    конкретно    ти    від    мене    хочеш?
      - Покірності ,   вірності ,    кохання . І    за   це    ти    отримаєш    все    що    захочеш : гроші ,   ганчір'я   бряскальця ,   подорожі... Все! - скептично   підіймаю    брови. Здається цей тип реально башкою стукнувся... Потрібно бути з ним обережнішою.
     - Тобто ,   ти   хочеш    купити   кохання?   Думаєш це можливо? Якщо    в    тебе    стільки    бабла ,   то    може    купиш    собі   нові мізки?   Здається ці зносились. Хоча    ні.   Даремна    трата    грошей.   Вони    все    одно    не    приживуться. - продовжую собі    під    ніс.   Та    він    здається    почув.

- Мені звісно дуже подобається твій колючий язичок , але май на увазі , терпіння в мене теж не залізне і колись ти договоришся. Я не завжди буду таким терплячим і добрим.

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Полонянка бандита - Тетяна Калинова (0)

Схожі книги:

Більше ніколи - Фредеріка Фома Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав Ти моє світло - Кеті Рід Закладаюся, я тебе переграю! - Горова Ольга Няня для дочки чемпіона - Тая Смоленська