Полонянка бандита - Тетяна Калинова
- Ну , годуй мене чи що? Чи ти вже передумав? - ми почали сміятись і сіли за стіл. Я налив нам вина і протягнув дівчині келих. - За тебе гюзель!
- Це ж турецька? - перепитує і бере келих.
- Так. Мій батько турок і я якийсь час жив з ним в Туреччині. Гюзель - означає красунечка. - пояснюю і вона посміхається. Знала б вона що робить зі мною , лише такою своєю щирою посмішкою. - Розкажи щось про себе Ліє. - вона замислилась.
- Мені 22 роки . Все своє життя я жила з мамою і бабусею . Рік тому бабуся захворіла і померла . А тепер і мама... - я поклав долоню на її руку .
- Що сталось?
- Її вбив Охотський. - підняла на мене очі , наче злякалась чогось. Невже реально повірила що я зможу йому її віддати? - Я не хочу зараз про це говорити. Смачного Еміре. - тобто , закрили тему. Коротко і ясно. Що за дівчина? Нічого , я все дізнаюсь без її допомоги.
Після вечері ми сіли на диванчик біля каміна. Лія обперлась на підлокітник спиною а я підняв її ноги і поклав собі на коліна. Зняв туфлі і легенько погладжую ступні. Вона збентежилась але не стала пручатись.
- Я вже зрозумів що про себе розповідати ти не налаштована , тоді розкажи мені як ти звільнилась від наручників. І як відчинила замки в ванній , в кімнаті і на горищі? - вона почала сміятись .
- В мене є друг дитинства , який навчив мене користуватись зброєю і відчиняти будь-який замок. Ще намагався навчити битись , тобто захищатись , та це в мене виходило гірше.
- Реально будь-який? - ніхрена собі. Нічого такий друг...
- Поки що виключень не було. - задирає носа.
- Готовий посперечатись на що завгодно , що в мій кабінет ти двері відчинити не зможеш. - Вона підіймає одну брову.
- На що завгодно?
- Окрім одного гюзель - я тебе не відпущу в будь-якому випадку. - вона глянула мені в очі і через мить посміхнулась.
- Добре. Ти збриєш бороду. Повністю. - і чекає моєї реакції. Гм .
- А ти станеш моєю... - ледь встиг зупинитись щоб не сказати дружиною. Рано. Я злякаю її.
- Добре. - дуже швидко погодилась. Видно реально впевнена в своїх силах. Та я впевнений що в неї нічого не вийде. Замок в мій кабінет відчиняються наче сейф. - Можеш помріяти. - посміхається дівчина і протягує мені руку. Сміюсь і стискаю її руку.
- Ти цим заробляла? - запитую. Вона здивовано підіймає брови.
- Ні! Я не злодій якщо ти про це. Це для захисту. Щоб мати можливість втекти , якщо знадобиться.
- Втекти від кого? - запитую і моя рука підіймається вище по її ногах до краю сукні.
- Від кого знадобиться. - відповідає і опускає очі на мою руку , яка повільно пробирається під сукню і гладить стегна. Її щоки спалахнули , але вона мене не зупиняє. Підіймаю її обличчя за підборіддя і нахилившись ніжно цілую. Лія відразу відповідає і я поглибивши поцілунок перетягую дівчину собі на коліна . Сукня задерлась майже до поясу . Наш поцілунок стає пристрасним і відвертим . Лія поклала руку мені на потилицю і легенько дряпає нігтиками. Зминаю її спину і божеволію від її близькості і того , як вона тремтить і відповідає. Опускаю руки на сідниці і притискаю до себе . Так хочу її що здається можу кінчити тільки від цього поцілунку. Намагаюсь стягнути її сукню і Лія починає мене відштовхувати.
- Еміре стій! Зупинись! Я не можу так... Надто швидко... Будь ласка. Не треба. - намагається піднятись та я її не відпускаю.
- Тихо мишеня. Заспокойся ! Я не збираюсь ґвалтувати тебе. Ні - значить ні. - чорт! Оце завівся. Опускаю голову на її плече і намагаюсь заспокоїтись.
- Вибач. - шепоче важко дихаючи. Цілую в плече.
- Давай краще потанцюємо. - вона посміхається і киває. Підіймається з мене і обтягує сукню . - Капець!!! Оце мене накрило! Ніколи ще нікого так не хотів.
Зробив гучніше музику і обійняв свою принцесу. Вона теж обійняла мене за шию і ми почали повільно рухатись під музику. Знов очі в очі і час зупинився... Кохаю її . Якимось божевільним коханням . Наче одержимий . Беру її обличчя в долоні і ніжно , повільно цілую , наче смакуючи і кайфую від її смаку і запаху.
- Ашким* . - шепочу і знов цілую. - чую що десь дзвонить мій телефон. Відриваюсь від її губ. - Вибач крихітко . - відпускаю дівчину і йду шукати свій ґаджет. Макс чорт забирай! Дуже вчасно... Розумію що просто так в таку пору він би не телефонував , значить щось сталось. Але при дівчині не хочу з ним розмовляти. - Вибач Ліє , та в мене з'явились справи. Я проведу тебе в кімнату. - вона киває.
