Полонянка бандита - Тетяна Калинова

      -Навіщо ? - знов    запитує. 

      - Ти    можеш   хоч   раз    відразу    зробити   те   що    я   прошу?  Без   запитань. - починаю   злитись   та   намагаюсь   стриматись   щоб   не    зіпсувати    вечір.

      - Можу .   Якщо   буду    хоч    щось   розуміти.  -  теж   гаркає  дівчина.    Роблю   крок   до   неї   і   вона   напружується.   Боїться    мене?   Це   неприємно. -  намагаюсь   говорити   м'яко   і   без    натиску ,   та   поки   що   виходить   хреновастенько. 

     - Ти   ж    хотіла    щоб    я    відносився    до    тебе    не    як    до    полонянки ,   а    як    до   дівчини.  От.   Виконую.   Я   хочу    повечеряти    з   прекрасною   дівчиною .   

     -   І    що ,   навіть   не   замкнеш    в    кімнаті ? -  посміхаюсь    і   заперечно   хитаю   головою.  

     - Не   замкну.   Ти    можеш    вільно   пересуватись    будинком   і    його    територією.  Можеш   робити   що  хочеш ,   в   розумних   межах    звісно.   За   територію   виходити    заборонено.   І   попереджаю ,   собаки   дуже   злі - це   по-перше ,   а   паркан   під   струмом  - це   по-друге.  Якщо   надумаєш    витворити    якусь    дурницю - повернемось    до    того   що   було.  Все   ясно?  

     - Ясно.   Куди   ж     ще    ясніше...  Ну ...  Хоч    на    тому    дякую.  - розвертається   і   йде   до   сходів. 

      -  Повечеряєш   зі   мною? - сам   себе    дивую    цим    запитанням.   Вона   розвертається.

      - Це  ти   типу   запитуєш?  - теж    дивується.

      - Запитую   Ліє. - і   тут   відбувається    диво...  вона   вперше   по-справжньому ,   щиро   мені   посміхається    і    киває. 

      -  Так   Еміре.   Через   дві   години   спущусь. -  дівчина    пішла    вгору   в   свою   кімнату    а   я    чорт   забирай    не    можу   вгамувати    серце   яке    вистрибує   з    грудей.   Це  ж   лише   посмішка    і    перше    її   "ТАК"  адресоване    мені ,  а    мене    це   порвало   на   дрібні   шматочки.  

     Посміхаюсь    наче   телепень   і    йду    в    свою    кімнату.   Не   знаю    що    на    мене    найшло ,     самому    смішно,     наче    пацан  ,   хочу   сподобатись    дівчині .   Навіть    не    пам'ятаю    чи    колись    цим    парився.   Здається   ще   років  п'ятнадцять-двадцять   тому ,   в    підлітковому   віці.    Ох   Ліє ,   мені    самому    вже    страшно ,   не   знаю    що    від    себе    чекати.  Закоханий   придурок,   який   намагається   в  тридцять   з   гаком    років    стати   романтиком ,   яким    ніколи    не    був.   Але   ця  зарозуміла   вреднюга   того    варта.   

     Я   одяг   блакитні   джинси    і   білу   сорочку.   Посмішка   не  зникає   з  обличчя   але   чомусь   трохи   нервую.   Чомусь?    Прекрасно   знаю    чому...   Ми    обоє   запальні  ,   нестримні  і   вперті,   не   хочеться   зіпсувати    все    якимись   необдуманими     словами   чи    діями.    Не   хочу    більше    стримуватись.    Особливо   тепер ,   коли    відчув   її.   І   відчув   що    дівчинка   теж    мене    хоче. 

      Вечеря   вже   на   столі ,   та   все   якось   не   так...  Хочеться   зробити    щоб   було   романтично ,   та   от    біда - я    в    цьому   повний   лузер.   Заліз   в   інтернет   і   почав   нишпорити   очима   шукаючи   те ,   що   підходить    мені.   Порад   мільйони...   Вирішив   деякими   скористатись.   На   середину   столу   поклав    квіти ,    світло    в    вітальній    вимкнув ,    натомість    запалив    кілька    свічок .   Наче    нічого...   Прикинув   все   прискіпливим   поглядом...    Не   подобається.   Задув   всі    свічки    окрім    тої    що    на    столі    і    запалив    камін.    Присунув    стіл    ближче    до    нього .   Так    само    притяг    до    каміну    маленький    диванчик.    Ще    ввімкнув    тиху    музику.   Ось!   Чудово.  Тепер    я    задоволений.   Вирішив   відразу   відкоркувати    червоне    вино.   Та   щойно  я   це   зробив ,   пляшка    сука    ковзнула   і   мало   не   впала .   Намагаючись   її    впіймати  облив   сорочку .   

     - Чудово   блядь!   Та   щоб   тебе! - гаркаю   і   розвертаюсь   до   виходу    з    вітальні   щоб   швидко   перевдягтись.   Та   застигаю   не   зробивши    й    кроку...  Лія   спершись   задом   на    стіну   з   чарівною  широкою  посмішкою    за    мною    спостерігає.   Виглядає...  Розкішно.   На   ніжках   підбори ,   червона  приталена   сукня    майже   до   колін   ідеально   підкреслила   округлі   стегна  ,   тонку   талію    і   гарні    груди.   Волосся   розплетене ,   на   обличчі   легкий    макіяж.   Дихалка   збилась,    серце   збожеволіло.   Роблю   крок    до    неї.

      - Ти   давно   там   стоїш? - запитую   посміхаючись. 

      - Достатньо   давно   щоб    зрозуміти ,   що   ти   дуже   скурпульозний  і   смішний. - почала   сміятись.   Підходжу   ближче   і   теж   сміюсь. 

     - Що,   занадто,  так? - показую  в   сторону   каміна.

     - Ні .   Все   чудово.   Просто    не   чекала    такого    від    тебе.  Ти   і   романтика... ?   Ось   це... - показує    на    червоні    плями    на    білій   сорочці. -  це    підходить    тобі   більше.  

     - Ну    ти    й    зараза    Ліє.  -  відповідаю    і   знов    сміюсь.  - Але   дуже    гарна    зараза. - цілую   її    руку.  -  Сідай.   Я   швиденько    зміню сорочку    і    прийду.  -  залишаю    красуню    і    йду   до   себе.   Настрій    шикардосний.   Моя   дівчинка    не    просто    добровільно    спустилась   до    мене,   вона    ще    й    виглядає    бомбезно.   Для    мене ... 

      Коли    повернувся    застав    дівчину    біля   вікна.    Вона    обійнявши    себе    руками    дивилась    на    небо   встелене    зорями.   Підійшов    ближче    і   обійняв.   Вона    здригнулась. 

     - Чшш.   Замерзла?  - Лія  заперечно    хитає    головою    і    розвертається    до    мене.    Очі    в    очі    і    я    знов    поплив...  Її    погляд    опустився    на    мої    губи    і    я    напружився .   Як    пацан    чорт   забирай!   Та    Лія    швидко   звільнилась    з    обіймів    і    пішла    до    столу.