Той, кого я чекаю - Andriana

На наступний день Зоріан прокинувся із відчуттям, що щось важливе, але не визначене, сталося в його житті. Він сидів на ліжку, дивлячись у темне вікно, що відкривалося на порожній двір. На вулиці було тихо, лише вітер шелестів між деревами. Але в нього в голові не стихав шум від новини про Елісон.

Він відчував, як біль від відстані до неї поступово перетворюється на гостре почуття втрати. Вона досягла того, про що він навіть не наважувався мріяти. Тепер її ім’я звучало не лише в його думках, але й на вустах у інших, людей, що бачили її на екрані. Вона була успішною, впевненою, натхненною. А він залишався в цьому порожньому будинку, у тій самій рутині, що вже давно не приносила йому задоволення.

Його погляд мимоволі знову звернувся до газети, яку він залишив на столі вчора. Вона все ще була розгорнута на сторінці з новинами, і Зоріан знову зупинився на її імені: «Елісон Ревель. Переможниця міжнародного конкурсу».

Він зробив глибокий вдих і став думати. Чи було ще не пізно все змінити? Чи міг він коли-небудь знайти шлях назад? Але ж як? Як він може просто зателефонувати їй, після того всього, що сталося? Як можна було повернути те, що, здавалося, давно втратилося?

Ці питання мучили його цілий день. Він збирався щось зробити, але що саме — не розумів.

Коли вечір спустився на місто, Зоріан вийшов на вулицю. Прохолодне повітря різало його обличчя, але це було краще, ніж залишатися вдома. Він вирішив пройтися до кафе на розі, там, де вони з Елісон колись сиділи разом, пили каву та сміялися. Зараз це місце виглядало чужим. Зоріан не міг зрозуміти, чи був він тут хоча б один раз після їхнього останнього побачення. Все здавалося таким далеким, немов іншим життям.

Він зайшов усередину і замовив чашку кави, сідаючи за столик біля вікна. Все залишалося незмінним, однак у його душі відчувався тяжкий розрив із минулим. Він пив свою каву повільно, спостерігаючи за людьми, які, здається, не мали жодних турбот.

Раптом його телефон задзвонив. Він поглянув на екран, і серце затріпотіло. Це був Макс.

— Привіт, Зоріане, — промовив голос на іншому кінці. — Ти бачив новини про Елісон?

Зоріан відчув, як на серце лягає важкий камінь. Він не знав, чого очікувати від розмови з Максом. Можливо, це буде ще один привід для того, щоб поринути у своє горе. Але замість цього він відповів спокійно:

— Так, я бачив. Вражаюче, правда?

— Вражаюче, так. Я дуже радий за неї. Вона дійсно цього заслуговує. Як ти?

Зоріан замовк на мить. Це питання прозвучало так, наче Макс і справді хвилювався.

— Я… добре, — відповів він, хоча насправді почувався далеким від «добре», ніж будь-коли. — Просто… багато думаю.

Макс замовк, ніби чекаючи продовження.

— Ти коли-небудь жалкував про те, що не зробив щось? — запитав Зоріан, не чекаючи відповіді, просто говорячи це вголос.

Макс тихо зітхнув.

— Зоріане, ти не можеш змінити минуле. Але ти можеш вирішити, що робити далі.

Ці слова зачепили Зоріана більше, ніж він міг очікувати. Він повернувся до себе, дивлячись через вікно на туманний вечір.

Що ж далі? Як діяти після всього, що сталося?

Він зробив ще один ковток кави. І в цей момент, хоча йому було складно, він зрозумів, що, можливо, час рухатися вперед. Але як? Це питання залишалося відкритим.

Елісон сиділа в улюбленому кафе, за великим дерев'яним столом, що стояв біля вікна. Ззовні дощ м'якенько стукав по склу, затуманюючи вигляд на вулицю. Вона нерухомо тримала в руках телефон, не вірячи своїм очам. Повідомлення, яке вона щойно отримала, змусило її серце застигнути на кілька секунд. Це був невідомий номер, а текст — довгий, як вирок.

"Привіт, Елі.

Не знаю, чи ти мене пам'ятаєш, але я вважаю, що ти повинна дізнатися правду. Це не легке рішення для мене, але я більше не можу залишатися в тіні. Я той, кого ти можливо забула, але я був поруч, коли все тільки починалося. Моя роль тут важлива.

Я знайомий з тобою ще з дитинства. Ти, ймовірно, не знала, але Лілі — твоя найкраща подруга. І ось тут починається вся ця історія. Знаєш, чому вона не розповіла тобі про своє заміжжя? Чому вона не сказала, що стала дружиною Зоріана? І як це все змінило тебе, Зоріана, і її?

Між вами із Зоріаном було щось більше, ніж просто дружба. І все це почало ламатися, коли Лілі побачила, що Зоріан став тобі важливішим. Вона намагалася тебе заспокоїти, взяти під контроль ситуацію, і я вважаю, що це було задумано. Лілі була та, хто розпочав цей ланцюг, який призвів до того, що ти і Зоріан стали такими.

Я знаю, ти не хочеш вірити в це, але Зоріан ніколи не забував тебе. Всі ці роки він думає про тебе, але його зламала та ситуація, яка сталася, і через яку ви двоє зараз не разом. Лілі маніпулювала, втручаючись у все це, і не сказала тобі правду.

Я написав тобі, щоб розповісти, чому це сталося."

Елісон відчула, як кожне слово цього повідомлення, стає наче важкий камінь, що впав на їй плечі.

Вона не могла повірити в те, що все це сталося, і що її подруга Лілі, з якою вони дружили стільки років, могла таке приховувати. І ще більше її вразило те, що все це стосувалося Зоріана.

Елісон не могла залишити все це без уваги. Вона вирішила відповісти, і її пальці нервово торкали екран телефону, коли вона почала писати:

"Я хочу знати більше. Чому ти мені це пишеш? Чому саме ти хочеш, щоб я дізналася всю правду? Я не можу залишити це так. Хто ти?"

Вона натискала на клавіші із відчуттям збудженого безумства. У неї в голові млин, повний емоцій і запитань. Вона не могла уявити, як все це змінить її сприйняття не лише до Лілі, але й до Зоріана.

Через кілька хвилин її телефон знову затрясся від нового повідомлення. Вона відразу відкрила його.

"Я пишу, тому що все ще залишаюсь частиною твоєї історії. Я не можу більше мовчати. Ти й не підозрюєш, скільки всього я знаю. Але я хочу спитати одне: чи пам'ятаєш ти, що сталося між нами кілька років тому? Ти, Лілі та я — саме тоді все змінилося.

Можливо, саме цього ти й не знала. Я був твоїм другом , і ми разом пережили багато, але ми з тобою стали ворогами. Я знаю, ти пам'ятаєш. Я хочу, щоб ти зрозуміла, чому це сталося і чому ми всі так змінилися. Ти хочеш дізнатися, що тоді відбулося? Я розповім все, але тільки коли будеш готова це почути."

Елісон стиснула телефон в руці, вражена кожним словом цього повідомлення. Вона згадала, як усе почалося — їх з Зоряном дружбу, а потім любов, і як все різко змінилося. Але що сталося тоді? Що ще приховував Зоріан? І чому Лілі залишила це в таємниці?

Їй ставало все важче дихати від збурених думок. Вона не могла зупинити цей потік емоцій. Вона мала дізнатися правду, і це була єдина річ, яка зараз мала для неї значення.