Покоївка з привілеями - Софі Бріджертон

— Ах ти бридке підступне паскудне щуреня! — загорлала я, намагаючись встати. Або принаймні вдарити його якомога сильніше.

Та Тоні швидко розібрався із цим, завалившись на мене. Під вагою його тіла, яку я обожнювала відчувати на собі, знаходячись в цілковитій його владі, втім, я все одно не заспокоїлася, і він змушений був обхопити мої зап’ястки долонею й підняти мені руки над головою.

Стиснувши пальцями підборіддя, утримуючи мене так, щоб я дивилась на нього, просто в його бісові гіпнотичні карі очі, розхристана під ним, Тоні цокнув язиком.

— Яка ж ти скажена, любонько Бессі.

— Ще одне слово, і я плюну тобі в обличчя, — пригрозила я.

Але навіть зараз, коли я одночасно і шалено хотіла його, і так само сильно ненавиділа, я була певна, Тоні мене не скривдить. Це завжди відрізняло його від Джаспера. Хоч він і був хижаком, він все одно грався, нехай жорстко, і якби я попросила його спинитися, він одразу б зробив це.

Та я цього не бажала.

Нехай і не збиралась погоджуватись на його пропозицію. Бісів вилупок! Тільки він міг вигадати змусити мене працювати із ним за допомогою сексу!

— Спробуй, — з насмішкою в голосі відповів Тоні. — Здається, я ще ніколи не шмагав тебе, так? Спробуй, piccina, якщо волієш набути цього досвіду.

— Я відсмоктала тобі, — нехай він і не встигнув кінчити, — а ти поводишся як справжня потвора…

— Ні, кохана, я лише хочу тобі віддячити, — лагідно промовив він. Від того, як швидко змінився його суворий тон, набувши солодкавої м’якості, шкіра в мене вкрилася сиротами. Бо все це звучало аж надто лиховісно.

— Я зневажатиму твої облудні вмовляння…

— Звісно зневажатимеш. Спочатку, — промурмотів Тоні, поволі спускаючись між моїх ніг. Та він поки не торкався мене, тільки гучно втягнув носом повітря й проспівав задоволено: — Так пахне найсолодший гріх, що я коли-небудь куштував.

Поможи мені Боже…

Його вуста без поспіху пощипували ніжну шкіру на внутрішньому боці стегон, доки він наближався до осередку моїх бажань.

— Найспрагліша піхвочка, що я коли-небудь цілував, — відсунувши блакитне мереживо, прицмокнув Тоні. А перецілував він їх достобіса, на жаль.

Відчувши його гарячий віддих на своїй плоті, я мимоволі випнулася, відкриваючись перед ним дужче.

— В тебе страшенні неприємності, солоденька…

— О, вибач, що спричинила тобі клопоту, — пхекнула я.

— Яка ж ти нестямно мокра, Бессі. Ці оксамитові рожеві губки. Й моя улюблена виноградинка…

Він його першого дотику, від того, як його гострий нахабний язик одразу увірвався в мене, мої стегна відірвались від ліжка, та Тоні притиснув їх назад і тримав так міцно, що, мабуть, закарбував сліди на шкірі від пальців, поки його невтомні губи зводили мене з розуму.

— Ти битимешся як одержима, piccina, але нічого не отримаєш. Ти знаєш, що потрібно зробити…

Відчуваючи, як всередині все пульсує. Як туга нитка оргазму, що зав’язалася навколо моїх нервових закінчень, ось-ось розірветься, я витягнула руки в спробі притулили обличчя Тоні до міжніжжя, не відпускати його, поки я не кінчу.

Та він оповив мої пальці своїми, перехопив їх, розвів мені руки по обидва боки від тіла і прицвяхував надійно до постелі, зафіксувавши своїми долонями, поки кінчик його язика і далі дражливо пурхав над клітором.

Відчуваючи такі жадані скорочення, я заскімлила, підтискаючи пальці на ногах. Це буде неймовірно. Ще хвильку. Чи менше. Ось, зараз…

Але Тоні відсунув свою зарозумілу пику якраз коли я розтулила рота, щоб зі стогоном поринути в прірву насолоди.

Набубнявілі соски стирчали з-під тканини футболки, ледь не прориваючи її та тонке мереживо бюстгальтера, надчутливий клітор, здавалося, за секунду вибухне під палким диханням Тоні, а порожнеча всередині була болючішою за все, що я відчувала доти.

— Ти диявол, — прохрипіла я, заледве не рюмсаючи.
— Так, Бессі, — з глузливою посмішкою на вологих вустах погодився він. — А ти найвпертіша істота у світі.

— І найпринциповіша також.

— Тож це й досі ні?

— Ти все вірно втямив, єнотику, — зітхнула я, вгадавши, що чекає на мене слідом за цією відмовою.

Його вимогливий рот знов накрив мою плоть…

Здавалося, минула ціла вічність — і два оргазми, котрі бісів Тоні вкрав в мене просто з-під носа, — коли він нарешті випростався й пішов до тумбочки, щоб узяти презерватив.

Перед очима все пливло, настільки заведеною я була. Але я бачила Тоні, дивилась, як він крокує, як гойдається його величезний твердий член, ледь стримувала сльози, і мені просто в цю мить урвався терпець. Я більше не в змозі зносити ці тортури.

Розкинувши ноги ширше, я опустила руку між ними і застромила в себе два пальці, одразу відчувши полегшення, сповістивши Тоні про це тихеньким схлипом. Але це геть не те, чого я потребувала зараз.

— Забери руку, Елізабет, — сказав він повільно-зверхньо, розриваючи зубами фольгу. — Забери свою кляту руку звідти, або, присягаюся, тобі ще більше не сподобається, що відбуватиметься далі.

Це було страшенно важко, та я все-таки спинилася, щось в його голосі примусило мене зробити це. Тоні повернувся до ліжка, темний пекельний погляд, такий розпусний і панівний, торкався кожної частинки мого змученого, спітнілого тіла. І долоні, яка так і лежала між ніг, затуляючи від його очей моє їство, що рясніло жагою.

Тоні зітхнув. І узяв мене за зап’ясток. Спроквола підніс мокрі слизькі пальці до свого рота і провів по них язиком. Один раз. Другий. Третій.

— Ніколи не закривайся від мене, Бессі. Це все належить мені. Кожна краплинка твого збудження моя, любонько, зрозуміла?..

Я кивнула.

— О, то тепер ти слухняна дівчинка?..

— Не настільки, як тобі хочеться, — з останніх сил огризнулася я.

Він і сам вже перебував на межі, я відчувала це, вловлювала по тому, як важко здіймалися його груди, якими різкими стали його рухи, як складно йому було втриматися і не дозволити мені кінчити… Тоні також сходив з розуму. І питання було лише в тому, хто з нас капітулює першим й програє.