Покоївка з привілеями - Софі Бріджертон

— Заглядався на інших? — я намагалась зробити все, щоб мій тон здавався буденним й байдужим.

Тоні схилив голову набік, споглядаючи на мене.

— Можливо, — ревнощі одразу ж дряпнули моє серце своїми гострими пазурами. — Я ж не сліпий. Але я хотів тільки тебе, Бессі, — запевнив він наостанок, сподіваюсь, не помітивши, чи я зблідла, чи скривилася.

На якусь мить ми зчепилися поглядами, не могли відвести одне від одного очі, немов розмова між нами продовжувалася, але без слів.

І я не витримала. Поцілувала Тоні першою. Пристрасно. Несамовито. Так, щоб одразу відповісти цим цілунком на всі його соромітницькі питання та здогади, і позбутися сумнівів й підозр, котрі отруювали мої думки.

Долоні Тоні перемістилися на мій поперек; поповзли нижче, і він здавив сідниці та притиснув мене до себе, щоб я відчула, що він вже має ерекцію, що одного мого поцілунку, близькості, натяку достатньо, щоб в нього встав.

— Ну і як би я завалив когось іншого, якщо в мене така реакція на тебе, любонько Бессі? — видихнув він смішок в мої вуста. — Сподіваюсь, ти не забивала собі голівку цією маячнею?

Вигнувши брову, я трохи відхилилася назад, все ще лишаючись в його обіймах. Карі очі палали бажанням, і від нього ніде було сховатися.

— Я заспокоювала себе тим, що ти одразу б зізнався.

— І що б ти після цього робила з моїм тілом без жодних ознак життя? — порскнув Тоні, натякаючи, що іноді я аж надто сатанію.

Закотивши очі, я насупилася, але не відійшла від нього.

— Ще я могла б надибати в тебе в кишені чужі труси…

— Не обов’язково я б самотужки запхав їх туди.

— А хто? Жалісливий кишеньковий злодій, що замість гаманця завжди лишає мереживні сувеніри?

— Годі, Лілібет, я, звісно, покидьок, але не настільки, — під моїм саркастичним поглядом він виправився, — вже не настільки.

Його пальці лагідно пробігли вдовж мого хребта й назад, до задка.

— Гаразд, caro mio, я вірю тобі.

Я вивільнилась з його обіймів, відійшла на кілька кроків назад, ближче до ліжка, і повільно опустилась на підлогу. Встала навколішки і з викликом підняла очі на Тоні, пропонуючи трохи побешкетувати. Зрештою секс — це єдине, чим його дійсно можна відволікти.

Споглядаючи на мене згори додолу, він так само неквапливо попростував до мене, узявшись за пряжку ременя і почавши її розстібати. Потім блискавку. Зрештою, коли він знову опинився поряд зі мною, вже спустив штани й труси, терпляче вичікуючи, що я робитиму далі.

Я підняла сіру сорочку й вкрила дрібними ніжними поцілунками низ його підтягнутого живота, кожен сантиметр шкіри над кущиком чорного шорсткого волосся, старанно уникаючи — поки що — його члена.

І тільки після того, як Тоні вередливо загарчав, вимагаючи чогось більшого, обхопила пальцями обплетений венами напружений стовбур. Виразно обвела кінчиком язика вуста, змочивши їх слиною. Вчергове глипнула, як він нависає наді мною, як стирчить зі штанів набряклий член, що прагне моїх доторків, як в темних очах горить пекельне полум’я, настільки цей чоловік хоче мене.

Тільки-но мої губи торкнулися голівки, Тоні відкинув голову назад й застогнав, заплющивши очі.

— Бессі… Моя солодка розпусна Бессі…

Його мурмотіння, гаряче, з акцентом, як зілля розтеклося моїми венами, одурманило, довело до ейфорії, змусило мене прискоритись, смоктати його член так жадібно, бо всередині мене вже вирувала пожежа. Я так скучила за ним. За всім, що він мені дає. За тими шаленими відчуттями, котрі дарує, коли ми разом.

Тоні розплющив очі. Подивився на мене затуманеним поглядом.

— Господи, ти ж стоїш на колінах для мене. З моїм членом у роті. А в очах ані крихти бажання догодити мені, лише пристрасть. Я вже згадував, який ти скарб, Елізабет Болтон? Ні-ні, любонько, дивись на мене, просто в очі, коли я граю твій ротик.

Його пальці ковзнули по моїй вилиці і пірнули в волосся. Тоні зібрав його в кулак, змушуючи мене закинути голову назад і не відводити погляду. Вхопивши руками його стегна, просто дозволити вштовхуватись в мої губи так, як він того жадав. Все частіше. Все глибше занурюючись в мій рот, доки нарешті вся його довжина не вперлася голівкою в горлянку. Тоді Тоні, промуркотівши, що я досконала, спинився. На мить. Щоб сповна насолодитись цим видовищем аж до тих пір, поки я, відчувши, що давлюся від нестачі повітря, не кахикнула вперше.

Він одразу ж поспіхом, нехай і неохоче, вийняв свого члена, даючи мені змогу віддихатись.

— Погодься, важко було втриматись, — його пояснення не надто скидались на вибачення, проте це були саме вони. Що поробиш, в Тоні давні стосунки з моїм ротом в дусі кохання-ненависть, враховуючи, скільки разів я його відчайдушно шпетила.

Я знов потяглася до його паху, коли паніка, що я можу задихнутися, всередині трішки вгамувалась. Тоні мене не зупиняв, але й не заохочував, лишаючись на деякій відстані від мене.

— Власне, я збирався в тебе дещо спитати.

— Саме зараз? — роздратовано поцікавилась я, торкнувшись кінчиком носа його рожевої, блискучої від моєї слини, голівки.

— Так. Ліпшої нагоди годі й уявити. Бо ти опиратимешся. А так в мене є всі шанси вмовити тебе. Розумієш, Ліззі, кухаря я маю, безпрограшні рецепти також, приміщення для вечері вже є, а ось місце кралечки, що зустрічатиме гостей, й досі вакантне…

— Та ти ж знаєш безліч діво… Ні-і-і-і… — гарикнула я, збагнувши, що саме він пропонує. Й зразу звелась на ноги, так швидко, що перед очима затанцювали кольорові цятки.

— Навіть не сумнівався, що ти відповіси саме так, Бессі. Спочатку, — промуркотів Тоні, притуляючись вустами до мого вуха. Однією рукою вхопивши мене ззаду за шию, іншою він жваво розстібав мені джинси. Якщо в когось не настільки досвідченого з цим виникли б певні проблеми, Тоні, здається, насобачився робити це самим лише поглядом. — Проте твоя відмова мене не лякає, — покусуючи мочку, правив він своє далі, — я переконав тебе віддатись мені, переконав тебе дозволити мені робити з тобою все, що мені заманеться, всі ці приємні брудні речі, котрі ти обожнюєш, моя грішнице. На це ти погодишся також. Інакше… — раптом Тоні змовкнув, і за секунду я, верескнувши від несподіванки, вже впала на ліжко від його стрімкого поштовху. А він навис наді мною, влаштувавшись просто між моїх ніг, вхопивши джинси та остаточно звільнивши мене від них. — Ти жодного разу не кінчиш сьогодні, кохана. Подумай, ну хіба ти заслуговуєш на це?