Втеча майстра Пінзеля - Володимир Львович Єшкілєв

— Вона просто чудо, — погодився старий імпотент і зайнявся гусячою печінкою під хересом.

Ця страва була особливою «перчинкою» кухаря Яблоновської. Такої печінки під хересом не готували навіть у Львові. Пінзель теж віддав належне цій страві. Але невдовзі відчув у роті неприємний присмак. Він вирішив, що не варто було запивати горілкою страву з хересом.

Кавалер Анцо на прохання дам з пам'яті продекламував гімн Сапфо «До Афродіти». Давньоеллінська в його виконанні звучала велично і загадково.

— Я не зрозуміла, кавалере, що значить «калос дес агон окейес стройто»? — спитала Анна Стефанія після декламації.

— Це можна перекласти як «тебе везли прекрасні горобці».

— Горобці? Як оригінально! — вставила свої п'ять грошів пані Бальманська.

— Може, це натяк на любовну невтомність цих птахів? — припустила Сіромська. — Горобці ж можуть кохатися безкінечно.

— Це місце не до кінця прояснене, — сказав мальтієць.

— Ясно, що це якийсь еротичний натяк, — невгавала Сіромська. — А ти як вважаєш, о прекрасна Карбонадо?

— Я? — здивувалася актобатка.

— Ти. Адже сьогодні серед нашого товариства саме ти є втіленням Богині Кохання, якій присвятила свій гімн Лесбійка.

— Я лише вірна рабиня ясновельможної.

— О дівчинко, не псуй нам настрою такими старосвітськими словами! «Рабиня»! Ми всі вільні перед обличчям Еросу, в його царстві немає рабів.

— Я не розумію Вас, панно.

— Я поясню тобі, дівчинко. В звичайному світі ми з тобою стоїмо на різних щаблях поваги і родовитості, але тут я готова знову обцілувати все твоє тіло і виконати всі твої любовні бажання… Якщо, звісно, наша вельможна господиня не буде проти.

— Я проти, — сказала Анна Стефанія. Сіромська створила на своєму обличчі розчаровану гримаску. Її чоловік поклав перед нею розетку з суфле.

— Це дуже смачне суфле, моя кицю, — сказав він. — Просто диво, а не суфле.

[Подільське воєводство, м. Бучач, каплиця Святих Дів Мироносиць у притулку каноніка Дамазія, проти ночі 16 серпня 1761 року від Різдва Христового за новим стилем]

Прочитавши листа, отець Мартинович довго мовчав. Дівиця Мантшиковська терпляче чекала. Нарешті священик промовив:

— Якщо навіть третина з написаного тут правда, то мусимо визнати, що поряд з нами визріло отруйне сатанинське кубло, а ми нічого не бачили й не чули. Але я втримаюся від остаточних висновків до особистої бесіди з тим Вашим Станісласом. Я хочу в дечому переконатися.

— Таку зустріч неважко влаштувати, — погодилася стара діва.

— Лист підписаний Пріоратом Гори Морія. Я дещо чув про цей давній Орден, але його діяльність настільки втаємничена…

— Орден Гори Морія, отче, за переданням, з дозволу Найсвятішого Папи Калікста III, заснував побожний лицар Гвідо, а тридцять років тому один з попередників чинного Понтифіка реформував його та знову підтвердив його преференції своїм секретним Едиктом. В Ордені Гори Морія перебувають як чоловіки, так і жінки. Вони живуть немов миряни серед мирян, відмовляються від спокус світу сього, вистежують і карають зло.

— Я чув, що Орден Гори Морія був створений на противагу Орденові Сіону, котрий за прадавніх часів збочив з Христового шляху та наповнився кабалістами, пентаграмниками і сповідниками вчення Таро.

— Я, отче, не можу сказати Вам більше за те, що можу сказати.

— Вибачте, вельможна панно. Але за останні години я дізнався про такі приголомшливі речі, що мій розум намагається осягнути нові горизонти знання.

— Я залишу Вас у роздумах, — повчальним тоном промовила Мантшиковська, сховала листа і залишила каплицю.

Як тільки її кроки стали нечутними, отець Мартинович схопився з ослінчика й через бічні двері перейшов до бібліотечної кімнати. Він закрив низьке вітражне вікно, зачинив усі двері на замки та клямки і вийняв з книжкової шафи частину книг. За порухом секретного важеля задня стінка шафи відкрилася. Священик вийняв з тайника рукописну книжку in octavo, зачинив шафу й поклав книжку біля запаленої свічки. Він довго гортав фоліант, аж поки не натрапив на гасло «Ordo del Monte Moriae»[60]. Під цим гаслом він прочитав:

«У 1173 році від Різдва Господа нашого Ісуса Христа лицарі, котрі порушили Васальну присягу Антіохійському принцові Боемунду, синові Констанци Норманської та Раймона де Пуату, зібралися на Кіпрі, в місті, яке називається Нова Юстиніана. Ватажком бунтівних лицарів був Гуго де Гіар, а його найближчими помічниками — Гвідо де Авіло (Авалон) та Енно де Шатільйон. Вони під протекторатом місцевого митрополита Антима оголосили себе «лицарями-монахами Святої Гори Морія» і поклялися мстити тому, хто викрив їхню ворожість до сина Констанції — Командорові Антіохійської командорії Ордену Сіона Сімонові дель Прінчіпато. Вони відрядили до Равенни і Риму високоосвіченого Гвідо де Авіло, який за допомогою не відомих нам аргументів переконав Папу Калікста визнати їхнє згромадження чинним войовничим орденом Вселенської Церкви. 1176 року дель Прінчіпато підступно отруїли у Тессалоніках; й відтоді почалася таємна та безжальна війна лицарів Сіону проти лицарів Гори Морія. Лицарі обох орденів зв'язали себе страшними присягами помсти, зверненими до Могутніх і високих Сил, що не личить справжнім Лицарям Христа. Війна йшла зі змінним успіхом, але Орден Сіону був чисельніший, багатший й мав власний флот. Незважаючи на підтримку морійців від Кіпрських королів та прихильність до них суверенів і принців з Анжуйського Дому, сіоніти перемогли. 4 серпня 1203 року лицарі Сіону під орудою знаменитого авантюрника Генріха Мопса Бастарда через підземний хід увірвалися до фортеці Кразо, де переховувалися залишки морійців. Їхній тодішній Великий Магістр Аморі Нардон та шістнадцять його лицарів були оточені у головній вежі фортеці і перебиті. Хроніст Танно пише, що зрадником, який вказав сіонітам на підземний хід, був молодий раб Великого Магістра, калабрієць Пауло. З того часу про Орден Гори Морія достовірних свідоцтв немає. Переказували, що скарбницю й архіви Ордену сіоніти не знайшли. У 1357 році при дворі Волоського деспота Ніколає Алесандру з'явився мандрівний воїн, який називав себе Магістром Ордену Морії Людвіком Ропоні. Він жив при дворі деспотів до 1368 року, а потім виїхав на Схід. Це була