Фартух єпископа - Сомерсет Вільям Моем

     - О, так, - ввічливо сказала Вінні.

 і

     - Але Берті не може виносити її. Я не заперечую, що вона випиває трохи  більше, ніж це корисно для неї; але з нею рідко коли трапляються проблеми.

     Бертрам нічого не сказав, і в незручній паузі вони чекали чай.

     - Думаю, мені краще піти подивитися, чи не сталося чогось, - сказала пані Рейлінг. - Ми тут зазвичай чай не п'ємо, крім випадків, коли у нас компанія. І цій моїй дівчині не можна довіряти що-небудь робити, якщо я не стежу за нею весь час.

     Але Рейлінг знову нетерпляче подзвонив. Після подальшого звуку голосів, піднятих в уїдливій суперечці, двері відчинились приблизно на шість дюймів, і висунулась розпатлана голова неохайної дівчини.

     - Ви хочете чогось?

     - Чи хочу я що-небудь! - з обуренням вигукнула пані Рейлінг. - Гадаю ви думаєте що я дзвоню у дзвоник заради здоров'я. Гадаю, мені нема нічого кращого робити, як бити цілий день у дзвоник. Хіба я не казала вам приносити чай у той момент, коли Берті зайде?

     - Ну, я принесу, - роздратовано  пролунало з голови, і двері з грюкотом зачинились.

     - Ох вже ці дівчата! - вигукнула пані Рейлінг. - Від них більше проблем, ніж користі, і це правда. Кількість дівчат, яких я бачила ... Ну, я не можу їх порахувати. Вони об'їдають вас, і вони завжди бурчать, і ви повинні заплатити їм п'ять шилінгів зараз — вони не прийдуть за меншим — і вони того не варті. Я повинна робити всю роботу сама. І вони настільки розбірливі в їжі, що я ніколи не бачила нічого подібного. У них повинно бути все найкраще, точно так само, як і у нас, якщо вам завгодно.

     Червоне обличчя пані Рейлінг стало ще червонішим, коли вона описала нещастя, які турбували господиню слуг.

     - Сьогодні вона розбила ще одну тарілку, Берті, - сказала вона.  - Я дам їй попередження на цьому тижні. Якщо вона затримається тут ще довше, у мене не буде тарілки в будинку.

     Почувся стукіт у двері з торохтінням чашок, і пані Рейлінг відчинила їх. Висока худорлява жінка обережно внесла піднос з чайним приладдям. На ній був капелюшок і поношений плащ, прикрашений чорними намистинами.

     - О, ви не мали нести його самі, пані Купер! - вигукнула пані Рейлінг, поспішно забираючи у неї піднос. - Чому ви не дозволили дівчині принести його? Навіщо вона тут? А я плачу їй п'ять шилінгів на тиждень.

- О, я подумала, що вона щось розіб'є.

     Пані Купер кинула на Вінні допитливий погляд і повернулася, щоб піти.

     - Зараз ви ж не йдете, пані Купер?

     - Я знаю, де мене не чекають, пані Рейлінг, - відповіла та,  кисло зиркнувши на Бертрама.

     - Не кажіть так, пані Купер. Ви ж не хочете, щоб вона йшла, Берті, чи не так?

     - Я був би радий, якби ви залишилися і випили чаю, пані Купер, - сказав Бертрам, загнаний в кут.

     - Я багато разів тримала його на руках, коли він був малюком, - сказала пані Купер, зухвало дивлячись на Бертрама. - І в мене він був у ванній.

     Пані Рейлінг розмішала чай, налила молока в кожну чашку і розлила.

     - Я сподіваюся, ви не заперечуватимете, якщо він не дуже прекрасний, - сказала вона Вінні вибачливим тоном.

     - Жодна королева Англії не змогла б приготувати чашку чаю краще, ніж ви, пані Рейлінг, - відповіла місіс Купер, сідаючи з деякою агресивністю.

     - Ну, у мене є срібний чайник, - сказала пані Рейлінг, гордо посміхаючись. - Берті і Луї подарували його мені тільки минулого тижня на мій день народження.

     Місіс Купер пирхнула і підібгала губи.

     - Я не знаю, чому ви називаєте це сріблом, коли воно не позначене, пані  Рейлінг, - сказала вона.

     - І я знаю, що це не так, тому що я дивилася.

     - Він лужений, але ми називаємо його срібним із ввічливості, - розсміявся Бертрам.

     - Я жінка, яка називає речі своїми іменами, - відповіла пані Купер з похмурою гідністю.

     Хліб був нарізаний з найкращими намірами, але він був товстим і намазаний шматочками масла. Чай, в знак гостинності, був настільки міцним, що ніяка кількість цукру не могло прибрати гіркоту.

     - Я кажу, який красивий торт! - вигукнув Бертрам.

     - Я зробила це своїми руками, - сказала пані Рейлінг, дуже задоволена.

     - Ніхто так не вміє робити торти, як мати, - сказав Бертрам, повертаючи собі настрій, який було зіпсовано появою пані Купер.

     Але це зауваження було сприйняте тією дамою як навмисна зневага до себе.

     - У вас немає причин так говорити, Берті, - з гіркотою відмітила вона. - Ви з'їли багато тортів,  зроблених мною в моєму будинку в Шепердс-Буші. І тоді вони були досить гарні для вас.

     - Ви також робите чудові торти, пані Купер, - відповів він.

     Але її було не так-то легко заспокоїти.

     - Мені дуже тяжко, що ви так до мене ставитесь, Берті, - додала вона плаксиво. - І вас би сьогодні не було в живих, якби не я.

- Ні, не були б ви, Берті! - визнала його мати.

- Я розповім вам, як це було, - сказала пані Купер, повертаючись до Вінні. - Я просто заскочила сюди, щоб трохи поговорити з пані Рейлінг, а там був Берті в такому стані - я ніколи не бачила нічого подібного. У нього були судоми, він весь посинів і здерев'янів. О, він мав жахливий вид, можу вам сказати. Ну, йому