І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

6

Ця позиція — максимальний розвиток зла, відсталості. Це охоплює всю людину цілком. Наче колодка одягнена згори на шию і притискає вуха так, що людина вже не почує жодних умовлянь. Єдиний вихід зі становища — припинити зло на більш ранньому щаблі. Якщо ж ситуація доведена до цієї позиції, то в ній людина вже не буде схильною до виправлення. І текст каже з суворою категоричністю: «Сильна риска — нагорі. Накладуть колодку [на шию]. І стисне вона вуха. Нещастя».

№ 22. Бі. Оздоблення

Якщо спокуса попереднього щабля пройдена правильно, якщо вже завойоване порівняно мирне становище може бути звернене, наступний за таким завоюванням — етап культурного розвитку. Негативні елементи, паліативи пізнання тут уже придушені, і можна встановити нові критерії, проявити демонстрацію знань, набутих знову. Все це — шлях розвитку. Однак цей розвиток обмежується лише незначними, суто зовнішніми новаціями і не вносить нічого нового по суті. Ці новації — лише блискуча оздоба, що вже втратила свою колишню цінність. Навіть сама назва свідчить про це, якщо ми проведемо піктографічний аналіз терміна «бі». Якщо взяти до уваги, що в цьому ієрогліфі детермінативна «мушля», то чи не напрошується думка, що колись у Китаї мушлі служили розмінною одиницею і лише згодом їх замінили гроші? (Сучасне слово «гроші» походить від детермінативу «метал».) Мушлі, втративши значення грошей, зберегли значення цінності, оздоби, що неважко угледіти в комплексі ієрогліфів, які мають мушлю як детермінативу і належать до предметів, пов’язаних з поняттями цінностей і прикрас. Хоча тут і мається на увазі оздоба, але це прикраса лише зовнішня, і їй не можна надавати великого значення, що засвідчила негативна оцінка, яку дав Конфуцій цій гексаграмі, як сказано в енциклопедії «Люйші чуньцю» (цитую за Нагаї Кімпо «Сюекісіті», див. під цією гексаграмою). Таким чином, для великих і значних справ ця гексаграма робить тільки не важливі справи, про що йдеться і в тексті: «Оздоблення. Розвиток. У малому добре мати, куди виступити».

1

Прагнення прикрасити себе, з відомої точки зору, є праг­ненням приховати свої недоліки та здаватися не тим, ким чоловік є насправді. Тому в цій ситуації краще не при­крашати себе. На першому місці тенденція до прикрашання ще не дуже сильна, бо процес — лише на початку, а позаяк початок гексаграми — внизу, то і в тексті дається образ прикраси на пальцях ніг. Але поряд із цим тому, що треба прикрашати, протиставити щось реальніше, чим служать ноги; тому і в тексті йдеться: «Сильна риска — на початку. Прикрасити пальці на ногах. Залиш колісницю і йди [пішки]».

2

Прикраса не спричиняє поганих дій, якщо вона не поглинає людину цілком, якщо вона може ставитися до оздоблення з повною відчуженістю. Друга риска цієї гексаграми — слабка, або в термінології «Книги змін» — порожня. Ця порожнеча символізує тут необхідну відчуженість, завдяки якій допустимі прикраси. При цьому людина не ототожнює прикраси з собою, а лише зі своїм оточенням. Якщо обличчя є найбільш індивідуалізованим виявом особистості, то баки, вуса та борода лише обрамляють обличчя і символізують не самого чоловіка, а його найближче оточення. Беручи це до уваги, можна збагнути текст: «Слабка риска — на другому місці. Прикрасиш бородою та вусами».

3

Криза цього негативного процесу показана в тому, що тут він діє не так інтенсивно, і навіть найбільша пишність оздоблення не є тут небезпечною. Однак це лише послаблення негативного впливу цієї ситуації, але не її зникнення. Тому тут усе ж потрібне активне збереження стійкого ставлення до, можливо, спокусливої краси одягу — для досягнення щасливого результату всього процесу. Ось чому в тексті читаємо: «Сильна риска — на третьому місці. [Пишна] одіж. [Яскраве] оздоблення. Вічна стійкість — на щастя».

4

Хоча ця позиція — це позиція самозречення, пусте праг­нення до оздоблення вже встигає вирости настільки, що тут воно має на самозречення дуже сильний вплив, позбавляючи його навіть сутності й перетворюючи лише на прикрасу. Ця позиція, правда, сприйнятлива до позитивних впливів інших позицій цієї гексаграми, які стосовно до неї символізують (на думку Вань І) просвітлених вчителів і добрих друзів, але тут можна досягти пізнання значення білої барви («білий кінь»), що розуміється як протиставлення чистого самозречення строкатості прикрас. Цей «шлюб» тут неможливий через дії «розбійника» — згаданого раніше прагнення до оздоблення, що забирає дійсність навіть у самозреченні. Цей «розбійник» з’являється тут, на думку Вань І, через недовіру до себе, притаманну людині в такому життєвому становищі, яке описується на цій позиції. Текст наділяє це такими образами: «Слабка риска — на четвертому місці. Пишність. Білизна. Білий кінь, наче крилатий. Якби не розбійник, був би шлюб».

5

Сама по собі п’ята позиція сприятлива, але тут вона представлена слабкою рискою, яка має перед собою заваду (горішню сильну риску). Тому вона символізує таку людину, яка в процесі відмови від зовнішнього блиску в ім’я суттєвого, незважаючи на своє становище, не розвинула достатньо сили для залучення до себе допомоги від більш розвиненої людини. Хоча вона і може роздавати дарунки (парчу) — але вони мізерні й убогі, тому людину чекає розчарування. Однак уже саме прагнення хоча б такими подарунками закликати собі на допомогу, не стає безплідним і рано чи пізно приводить до щастя, як про це каже текст: «Слабка риска — на п’ятому місці. Оздоба в садочку на пагорбі. Зв’язки [подарованої] парчі — убогість. Жаль. Врешті-решт — щастя».

6

Повне затемнення позлітки прикрас чимось по суті цінним неможливе в ситуації, описаній у цій гексаграмі. Найбільше, що можливо тут у час, коли закінчується ця ситуація, — це справжня відмова від строкатості прикрас і перевага прикрас білої барви, що символізує чистоту та непорочність. Текст лаконічно пояснює це так: «Сильна риска — нагорі. Осуду не буде. Біла прикраса».

№ 23. Бо. Руйнування

Якщо раніше розглядалася ситуація, яка називається оздобленням, то в ній малося на увазі оздоблення лише як зовнішня прикраса, в якій навіть не йдеться про саму суть. Природно, що в періоди, коли вся увага зосереджена на чомусь зовнішньому, все, пов’язане із самою суттю, відступає на задній план, скочується у занепад. Початок будь-якого занепаду — це руйнування істотного. Найзагальніший випадок такого руйнування символічно показаний у самій гексаграмі. У символіці гексаграм горішня триграма вважається такою, що йде, відходить у минуле, а нижня триграма — приходить, наступає. Цей рух знизу вгору зберігає своє значення навіть у межах окремих триграм, де горішня межа — відхід у минуле, а нижня показує прийдешній момент ситуації. У цій гексаграмі домінує триграма «виконання», що складається тільки з рисок темряви. Єдина риска світла — горішня у горішній триграмі — і в межах цієї останньої, і в контексті всієї гексаграми відходить у минуле, а насувається тільки пітьма. І насувається вона зсередини, із самої суті. Чого б не стосувалася картина, зображена цією гексаграмою, вона залишається в силі. Так і в практичній діяльності вона позначає те становище,