І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

життя однієї людини. Тут споглядання повинно вийти за межі. Об’єктом споглядання тут має стати «блиск усієї країни», кращі сторони життя суспільства, те, що в ньому вироблене як цінності, що переростають обмеженість епохи. Людина, здатна на таке розширене споглядання, була гідною, за давньокитайським ученням, стати приємною як гість воло­даря. Текст про це каже так: «Слабка риска — на четвертому місці. Споглядай блиск країни. Сприятливе тому, щоб бути прийнятим як гість володаря».

5

За правильного розвитку після споглядання, об’єктом якого стає життя суспільства загалом, людина має своїм життям цілковито злитися зі споглядальним життям соціуму. На нього він повинен дивитися, як на власне життя, і його недоліки приймати на свою відповідальність. Тому текст знову каже: «Сильна риска — на п’ятому місці. Споглядай власне життя. Шляхетному чоловікові не буде осуду».

6

На вищому щаблі споглядання досягається повна внутрішня свобода. Людина вже ні з чим і ні з ким не пов’язана в своїх сприйняттях і міркуваннях. Пройшовши весь досвід, окреслений у минулому, вона вільно може спостерігати та розуміти переживання та дії інших людей. Але, досягнувши звільнення такого штибу, вона була б позбавлена сенсу, стала б внутрішньо порожньою, якщо б скористалася можливістю відокремитися від життя інших людей. Тому і той, хто не пов’язаний у силу необхідності з людьми, мусить вільно, на власний розсуд, зв’язатися з ними, споглядаючи їхнє життя, і служити об’єктом їхнього споглядання. Хоча це і здається певним зниженням рівня власного розвитку, однак це здається лише на перший погляд. Тому й текст повідомляє: «Сильна риска — нагорі. Споглядай їхнє життя. Шляхетному чоловікові осуду не буде».

№ 21. Ши-хо. Зціплені зуби

Здавалося б, попередня ситуація така, що всі сили, які беруть у ній участь, перебувають у таких гармонійних взаєминах, що неможливо нічим порушити це «споглядання». Однак, якщо повної досконалості навряд чи можна досягти, то навіть ця ситуація схиляється до закону мінливості. Вона змінюється в тому сенсі, що починають набувати значення опозиційні елементи. Для того щоб нейтралізувати їхню руйнівну діяльність, потрібні вкрай активні заходи. Як зовсім чужі, ці елементи, вклинюючись в органічне ціле цієї ситуації, можуть бути сприйняті двояко: або як щось чуже для цієї ситуації і тому з її точки зору — пусте, що не існує, але своєю порожнечею порушує та заважає єднанню елементів, споконвічно притаманних цій ситуації. У будь-якому випадку, чуже заважає єдності, тому має бути знищене. Образ «зціплених зубів» показує, по-перше, відновлення порушеної єдності і, по-друге, руйнування того, що потрапляє між зуби. Тільки таке активне очищення від чужого провадить розвиток до просування вперед. І якщо тут ще можна говорити про остаточне знищення чужого, то все ж ситуації сприяє обмеження свободи шкідливо діючих елементів. У переносному значенні це притаманне і процесу пізнання, до тієї миті, коли до нього домішуються непотрібні та чужі поняття, що містяться в минулому досвіді та недомислі, в той момент, коли від безпосереднього споглядання потрібно перейти до самого пізнавальному акту. Ці шкідливі поняття мають бути придушені. І в тексті сказано: «Зціплені зуби. Розвиток. Сприятливе застосування в’язниць».

1

При придушенні негативних і чужих елементів слід намагатися зауважити їх уже на самому початку, коли їхній вплив ще незначний. Це однакове і для практики, і для пізнання. В пізнанні ці чужі елементи — раніше засвоєні поняття, що не мають стосунку до пізнаваного знову і лише відволікають від нього, — не можуть коригувати з іще не завершеним новим актом пізнання, але можуть бути усунені завдяки розуму, виробленому, як і вони, в минулому. Все чуже має бути відразу ж усунуте, перш ніж воно набуде чинності, достатньої для активного опору. Ця позиція — лише початок усього процесу, тут чужі елементи ще не зміцніли. Крім цього, як це символічно показано світловою лінією, правильно займає відповідну позицію (непарну), людина в такому становищі має достатньо сили і можливостей для того, щоб вчасно утриматися від негативних вчинків, «одягти на ноги колодки і стиснути пальці на ногах», аби не піти неправильним шляхом. Саме в цьому образі цю думку описує текст: «Сильна риска — на початку. Одягни колодки і стиснии пальці на ногах. Осуду не буде».

2

Хоча чуже ще й не остаточно зміцніло, але воно вже може чинити опір. Нехай воно ще слабке і показане в образі м’якого м’яса, але крізь нього необхідно вже прогризатися, «вчепитися зубами в м’яке м’ясо». Однак, хоча це і важко, тобто неважко придушити зло, що лише починає діяти, воно все ж робить несподіваний опір: якщо вчепитися зубами у великий шматок м’якого м’яса, то воно стисне ніс, і дихати (жити) буде важко. Однак і тут справу ще можна виправити, бо виступає вже гармонійно чинне нове пізнання, а лихі вчинки ще недостатньо закостеніли. Символічно це показано тим, що друга, парна, позиція зайнята слабкою, податливою рискою, а в тексті це показано так: «Слабка риска — на другому місці. Вчепитися зубами в м’яке м’ясо. Воно стисне твій ніс. Осуду не буде».

3

Якщо на попередньому щаблі податливість і слабкість ще допустима, то тут, на напруженій позиції кризи, вона, символізована слабкою рискою, неправильно займає непарну, світлову позицію, вже недостатня для подолання зла. Якщо на першій позиції становище могло бути врятоване раніше накопиченим розумом, то тут він виступає вже як щось застаріле, як отрута. Змінене становище показане відповідно до змінених образів. Однак ця позиція — лише позиція кризи, але ще не загибелі, і в тексті зазначене це небезвихідне становище таким чином: «Слабка риска — на третьому місці. Вчепившись зубами в закостеніле м’ясо, знайдеш отруту. Невелике розчарування. Осуду не буде».

4

Вплив чужого стає все сильнішим, він змішує межі між добром і злом. Потрібні велика внутрішня стійкість і сила (її наявність символізує сильна риска), для того, щоб ситуація отримала щасливий кінець. Тут не настільки важко напасти на зло, як важко залишитися не зачепленим ним. Не так важко мисливцеві, вистріливши у здобич, поранити її до кістки, як важко витягти з неї стрілу. Не важко прокусити м’ясо, що наросло на кістці, але чи не станеться із зубами те саме, що було зі стрілою мисливця, котрий поранив здобич до кістки? Щоб цього не сталося, і потрібна вже згадана стійкість. Тому в тексті сказано: «Сильна риска — на четвертому місці. Вчепитися зубами в м’ясо при кістці, [щоб] добути металеву стрілу. Сприятлива стійкість у труднощах. Щастя».

5

Негативні впливи тут зміцніли вже настільки, що в кон­тексті інших образів вони показані в образі як висохле м’ясо: те, що має бути пластично м’яким, всохлося та стало жорстким. Але треба врахувати, що п’ята позиція, найсприятливіша в гексаграмі для зовнішнього прояву всього процесу, символізує найсприятливіший момент усієї ситуації. Тому досягнення тут можливі, і вони передані в образі «жовтого золота». Про символіку жовтої барви вже було сказано в другій гексаграмі, тому тут її пояснення зайве. Треба ще тільки згадати, що в цих умовах активного подолання зла вельми скрутне стійке збереження досягнутого. Однак тут