І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

зіпсована, то і повернення на правильний шлях не вимагає значних зусиль. Розглядаючи процес повернення, ми насамперед можемо вказати на таке повернення не здалеку. Для нього може і не знадобитися особливий і новий акт пізнання. Досить і раніше накопиченого досвіду, бо помилки ще не зайшли настільки далеко, щоб викликати каяття. Незважаючи на такі малі втрати, сил для повернення все ж цілком досить і можна повністю спокутувати вчинену колись помилку. А якщо вона буде виправлена вповні, то і «споконвічне щастя» не може бути нею затьмарене жодною мірою. Ось чому в тексті сказано: «Сильна риска — на початку. Повернення — не здалеку. [Справа] не доведена до каяття, [і тому] початкове щастя».

2

Але якщо омана була й глибшою, все ж і від неї можливо повернутися на правильний шлях. Однак для цього вже буде потрібне щось більше, ніж зусилля, описані на попередньому щаблі. Гармонійна єдність розуму, набута в минулому, і новий акт пізнання можуть тут привести до прекрасно виконаного повернення. Воно прекрасне саме в силу цієї гармонії. Вона символічно показана в контексті цієї гексаграми і тим, що це вона, парна, зайнята слабкою рискою, що означає гармонійну відповідність силам і становищу. Тому лаконічний текст каже тільки: «Слабка риска — на другому місці. Прекрасне повернення. Щастя».

3

Ця гексаграма — одна зі сприятливих. Тому момент кризи тут протікає, маючи до певної міри свій вплив. Тут вже можлива та гармонія, яка була вказана на попередньому щаблі. Графічно це показано і третьою, не центральною позицією, і дисгармонією між непарної позицією та слабкою рискою. Тому тут опис такого повернення, який не проходить як простий, миттєвий процес. Тут можливе лише поступове, нестійке повернення. Й якщо навіть будь-яке вагання лише посилює небезпеку, роблячи становище жахливим, то все ж, у силу сприятливості цієї ситуації загалом, поганого результату очікувати тут не слід. У тексті ж читаємо: «Слабка риска — на третьому місці. Поступове повернення. Жах. Але осуду не буде».

4

Позиція в цій гексаграмі описує останнє положення, в якому ще можлива підтримка від активно діючого світлого початку першої позиції. Воно тут ще можливе, і це показано правильною відповідністю першої та четвертої рисок, світлової і тіньової, що тяжіють одна до одної. Однак тут із минулого є лише підтримка, але не єднання дій. Навіть можна сказати, що на цьому щаблі вперше може відчуватися самотність дії, але тим самим і самостійність в ній. При цьому тому, хто так чинить, перш за все, треба мати на увазі повну необхідність того, про що попереджає текст із самого початку цього афоризму: «Слабка риска — на четвертому місці. У правильних вчинках. Самотнє повернення».

5

Повернення як виправлення помилки може бути пов­ноцінним лише після того, як пройдено попередній щабель: тільки після нього можна допустити невимушеність, а тим самим і повноцінність відмови від помилки та вільного повернення до істини. Тут таке повноцінне повернення відбувається навіть без підтримки з минулого (бо відповідності між слабкими рисками, другою та п’ятою, тут немає). Тому можна було б, принаймні, сумніватися в успіху такого повернення. Однак сприятливість гексаграми і самої п’ятої позиції відкидає сумніви, і текст тут запевняє: «Слабка риска — на п’ятому місці. Повноцінне повернення. Каяття не буде».

6

Після того як досягнутий щабель повноцінного повернення, жодне інше повернення вже неможливе, бо воно тут уже перестає бути самим собою і перетворюється на мертву та механічну реставрацію. Воно ж мляве із самого початку і може призвести лише до лиха. При цьому таке лихо, спричинене не природним ходом розвитку світу, а власною діяльністю реставратора, тягне поряд із собою і лиха стихійного ґатунку, на думку давньокитайських авторів цього тексту. Уява про вплив моральних якостей на процеси природи — споконвічна для Китаю. Про неї згадується ще в розділі «Великий план» («Хун фань») із «Шу цзін». З цього розділу саме моральні чесноти володаря віддзеркалюються в метеорологічних явищах. Але не тільки в них, у політичному житті реставраторство не може викликати нічого, крім поразки, яку не відновити впродовж довгих років. Про це конкретно каже текст: «Слабка риска — нагорі. Помилкове повернення. Нещастя. Будуть стихійні й особисті біди. Якщо застосуєш діючі війська, то все одно будеш ущент розбитий. Нещастя для володаря цієї країни. До десяти років похід не буде можливий».

№ 25. У-ван. Непорочність

Справжнє повернення приводить до повного погашення провини, до зникнення того, що було зганьблене. Тому цілком природно, що вслід за ситуацією «повернення» безпосередньо йде «непорочність». Однак було б великою помилкою вважати, що така ситуація — це той час, коли може бути ослаблена пильність, уважне ставлення до своїх думок, слів і дій. Саме тут все це особливо потрібне, бо з непорочності цієї ситуації можливий і необхідний подальший правильний розвиток. Він ще не настав, і момент перед його настанням не схильний до того, щоб відразу ж вдаватися до якихось дій. Тому і в тексті читаємо: «Непорочність. Початковий розвиток. Сприятлива стійкість. Якщо хтось не має слушності, [у нього] буде біда. Не сприятливо мати, куди виступати».

1

Якщо попередній текст і вказує на необхідність «не виступати», перебувати на місці, то це не означає повної бездіяльності. Рух і розвиток у межах цієї ситуації, рух, керований пильністю до вчинку, згаданий раніше, рух, що зберігає специфіку цієї ситуації, тут гармонійно включений у загальний розвиток світу.

Неприпустимі інші ситуації, тобто порочність того чи іншого роду. Цей постулат, що випливає з загального змісту текстів цієї гексаграми, необхідно мати на увазі при інтерпретації лаконічного тексту: «Сильна риска — на початку. Непорочний виступ. На щастя».

2

Інтерпретація цього моменту особливо ускладнена тим, що з приводу відповідного тексту існують абсолютно різні думки в коментаторській літературі. Коментатор Вань І, позиції котрого ми дотримуємося головним чином при ідеологічній інтерпретації, дає розуміння тексту, яке спочатку не відрізняється від розуміння цього місця у Р. Вільгельма. Однак тут краще віддати перевагу розумінню Ван Бі. Весь сенс цієї гексаграми — в бездоганності непорочності, в її природності, в якій зайві підготовчі дії. Справа не в тому, щоб «зорати поле, не думаючи про врожай», як вважає Р. Вільгельм, а в тому, щоб «збирати врожай, не зоравши поле», тобто щоб задовольнятися тим (малим?), що дається в цій ситуації саме по собі. Останнє розуміння краще і тому, що в найдавнішому коментарі четвертого шару «Книги змін» («Сяо сян чжуань») тут сказано лише: «[це] ще не статок». Таке ж розуміння цього місця у Ван Бі особливо підкреслює один із найкращих коментарів. Маю на увазі субкоментарі до коментаря Ван Бі, які були створені цілої комісією дослідників під керівництвом Кун Ін-да при Танській династії. Фраза Вань І: «Збирати врожай, не зоравши поле» з цього субкоментаря означає: «Зробити все, що необхідно на шляху підданця, не сміти створювати те, що стоїть на початку, а тільки зберігати те, що [опиняється] в кінці. Так, наприклад, хліборобові не зважати на початок — орати, а тільки стоячи на другому місці зібрати врожай тощо. Однак і наш коментатор Вань І