І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

коли істотне валиться в морок і занепад, бо на попередньому щаблі вся увага була звернена лише на полуду зовнішнього оздоблення. І в пізнанні все відбувається так само. Однак було б помилкою вважати, що неможливість діяти в такій ситуації має призводити до повної пасивності і віддаванню себе сваволі випадковостей на весь майбутній час. Ситуація руйнування — лише необхідний тимчасовий етап у загальному розвитку. Він тимчасовий, як і всі інші етапи. Не пасивне віддавання себе умовам часу вимагається тут, а активне і напружено-вичікувальне утримання від діяльності. Саме про це каже текст: «Руйнування. Несприятливо кудись виступати».

1

Перед наближенням руйнування особливо треба мати на увазі те, що, хоча воно і готове вибити будь-який ґрунт з-під ніг, позбавити людину її спокійного «ложа», однак це процес, що розвивається в часі послідовно, як і інші процеси, зазначені в «Книзі». Тому, поки цей процес ще не достатнього зміцнів, йому ще можливо протистояти з усією потугою. Нею на цьому щаблі аж ніяк не слід нехтувати, навіть якщо руйнування і не сильне, якщо воно лише починається. Ложе — образ спокою людини. Тут цей образ використаний у тексті з метою показати, що в самій основі спокійного існування людини почалося руйнування. Воно стосується лише «ніжок ложа». Але і це вже початок процесу руйнування, через який наразі неможливо зберегти стійкість. Тому і текст застерігає: «Слабка риска — на початку. У ложа зруйновані ніжки. Якщо знехтувати стій­кістю, буде нещастя».

2

Процес рухається в тому ж напрямку далі. «Ніжки ло­жа» вже зруйновані. Руйнування досягає вже перекладин, каркасу самого ложа. Текст ще раз нагадує про увагу та стійкість, без яких неможливо чинити опір процесу руйнування, що наростає. Це — останній щабель, якому така стійкість може допомогти. Далі настає вже момент кризи. Тому, поки не пізно, текст попереджає: «Слабка риска — на другому місці. У ложа зруйновані поперечини. Якщо [знехтувати] стійкістю, буде нещастя».

3

У момент кризи марно прагнути своєю стійкістю стри­мати процес руйнування. На цій позиції він вже набув інерції, в силу якої зупинити його неможливо. Щоб не вступити в конфлікт із такою ситуацією в світі, необхідно знайти в собі достатньо рішучості для того, щоб кинутися в руйнівний вир подій і пройти крізь нього. Слід пам’я­тати, що в такий період ламання колишніх досягнень можна залишатися стійко-незмінним, а треба через саме руйнування пробитися до можливості нового творення. Тому і текст каже лише таке: «Слабка риска — на третьому місці. Зруйнуй це. Осуду не буде».

4

Участь у процесі руйнування хоча і необхідна у такій ситуації, проте від цієї участі становище того, хто бере участь, не стає менш небезпечним. Діючи в середині процесу руйнування, він сприяє тому, щоб розвинути цей процес до можливої висоти, але це може мати вплив і на самого руйнівника, бо тут він опиняється сам на сам із руйнівними силами. Текст різні коментатори розуміють також по-різному: головною вважається «шкіра», що одні вважають зовнішньою оббивкою ложа, тоді — це образ руйнування, доведеного до вищої межі, або вважають, як Вань І, що «шкіра» — це шкіра людини, котра лежить на ложі, — самого руйнівника, тобто бачать у тексті образ зворотної дії на руйнівника. Мабуть, не буде надмірним ризиком угледіти в цьому тексті гру слів, прийнявши одночасно обидві інтерпретації, бо вони характеризують цей момент ситуації, не суперечачи, по суті, одна одній. Для допущення можливості розуміти текст двояко доводиться його конструкцію передати в перекладі менш дослівно, ніж у попередніх афоризмах цієї гексаграми: «Слабка риска — на четвертому місці. Ложе зруйноване до шкіри. Нещастя».

5

Дві перші позиції в цій гексаграмі показували становище, в якому, міцно тримаючись за свою стійкість, можна домогтися того, що процес руйнування не торкнеться самої людини. Дві інші риски свідчать про таке становище, коли людина не має вибору і повинна з гідністю пробитися крізь весь процес руйнування. Нарешті, дві горішні риски характеризують ослаблення цього процесу, його відлив і вихід із цієї ситуації. Але серйозне й активне втручання з боку самої людини тут ще неможливе. Вона буде гаяти час за розвагами і з цієї ситуації може вийти лише завдяки протекції. Однак тут усе буде сприяти йому, як це показано в тексті: «Слабка риска — на п’ятому місці. Риболовля. Милість завдяки придворній жінці. Нічого несприятливого».

6

Руйнування — плід впливу вчинків, скоєних у минулому. Це «величезний плід», який скуштувати до кінця неможливо. Тут, де така ситуація добігає кінця, вона вже не може діяти з колишньою силою, бо й вона врешті-решт буде подолана. Але для того щоб здолати руйнування, необхідні активні, творчі моральні сили людини. За їхньої наявності шляхетний чоловік одержить від пережитого досвіду вельми повчальний урок. Незначний чоловік, котрий не розвинув у собі мужності, необхідної для подолання цієї руйнівної ситуації, не зможе сам протистояти їй і буде змушений пережити всю повноту руйнації. Текст характеризує це становище таким чином: «Сильна риска — нагорі. Величезний плід не з’їдений. Шляхетний чоловік знайде віз. У мізерного чоловіка буде зруйноване житло».

№ 24. Фу. Повернення

Уже в самому зображенні цієї гексаграми символічно показане її основне значення. Коли гексаграма «виконання», що складається тільки з тіньових рисок, припиняє свою дію, то її заміна відбувається тому, що до неї «приходить» (тобто вступає в неї знизу) одна світлова риска. Знову отримана гексаграма символізує ту пору, коли після найтемнішого часу в році, після часу, що передує зимовому сонцестоянню, світло знову починає прибувати і настає повернення до світлої половини року. Спочатку це повернення світла ледь помітне: і в графіці єдина світлова лінія опиняється в самому низу; вона покрита усіма силами темряви. Але саме їй судився подальший розвиток. При цьому її розвиток настільки неминучий, що сили темряви не можуть їй перешкоджати. Навпаки, вони лише всіляко сприяють розвитку світла. Всі його дії протікають у подальшому без найменшого поспіху, бо квапливість була б тільки ознакою неприродності розвитку. Всі сили, як друзі, приходять тут на допомогу світлу, що повертається на свій власний шлях розвитку. Рано чи пізно (хоча б через «сім днів») світло повертається до своєї дії, зупиненої на час дії темряви, і перед початком його розвитку все сприяє його наступу. Концепція, що лежить в основі цієї гексаграми, та й в основі того, що вона поміщена безпосередньо після гексаграми «руйнування», — це те, що будь-яка ситуація, в тому числі і «руйнування», — процес, що протікає в часі, і рано чи пізно добігає кінця. Мабуть, у момент, коли руйнування закінчується, ніщо не може стояти до нього ближче, ніж повернення. Бо якби навіть слідом за руйнуванням допустити будь-якій іншій процес, то все ж його вихідною точкою буде припинення руйнування та повернення до незруйнованого, до творчої діяльності. Ось чому в тексті цієї гексаграми читаємо: «Повернення. Звершення. У виході та вході немає жодного поспіху. Друзі прийдуть й осуду не буде. Назад повернешся на свій шлях. І через сім днів — повернення. Сприятливо мати куди виступити».

1

Коли справа тільки трохи