І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

для виправлення псування необхідна тверда рішу­чість, так і для наближення відвідин потрібна м’якість і людяність. Як для викорінення здичавілого варварства потрібне втручання сили, так і для подальшого культурного розвитку потрібні любов та співчуття до того, кого треба розвивати. Так само і в пізнанні: як для усунення помилкових та упереджених думок потрібна сила знання, набутого в колишньому досвіді, так для того, щоб проникнути в ідею, «навідати» її, ще не відому, необхідна споглядальна сила нового акту пізнання. Але позаяк на цій позиції напруженість, охарактеризована сильною рискою, все більше і більше наростає, то можливі відвідини всього без винятку. Але це — перерозвиток. Тому текст нагадує про стійке дотримання рамок і заходів, кажучи: «Сильна риска — на початку. Загальні відвідини. Стійкість — на щастя».

2

На цій позиції умови в основному залишаються такими ж; тільки правильна поведінка попереднього щабля гарантує врівноваженість сил, характерну для серединної, другої позиції. У цьому розташуванні сама ситуація забезпечує просування вперед, для якого надмірне застереження, вказане на попередньому щаблі. Тому в тексті знаходимо лише таке: «Сильна риска — на другому місці. Загальні відвідини. Щастя. Нічого несприятливого».

3

Знову настає момент активної дії, але в ньому діють виявлені податливі здатності, характерні для цієї ситуації загалом і показані тим, що непарна позиція зайнята слабкою рискою. Тому, якщо тут і можлива активність, то вона все ж не виходить за межі особистих переживань. Ними можна насолоджуватися, але ніщо не сприяє їм зовні, де вони не проявляються. Однак це розташування кризи небезвихідне, бо за достатньої дбайливості можна уникнути осуду за свої дії. У тексті тут сказано: «Слабка риска — на третьому місці. Солодкі відвідини. Нічого сприятливого. Але якщо вже почали перейматися цим, осуду не буде».

4

Як ми вже не раз бачили, сенс четвертої позиції — самовіддача. Але не завжди вона відбувається безперешкодно. Тут же для неї умови особливо сприятливі, бо за змістом відвідин її сенс — прихід до іншого, який тим більше можливий, бо для цієї позиції в цій гексаграмі існує правильна відповідність із першою рискою. Тут досягається те, що позначалося на першій позиції. Там ще діяло знання, яке базується на минулому досвіді, тут же досягається знання, що набувається знову. Тому в тексті знаходимо: «Слабка риска — на четвертому місці. Досягнення відвідин. Осуду не буде».

5

Як і на попередньому щаблі, тут позитивно діє відповідність із другої рискою. Вона дає гармонійне пізнання, бо для другої позиції характерна дія нового акту пізнання в межах накопиченого досвіду, тут же навпаки: дія накопиченого досвіду — в новому акті пізнання. Таке знання панує над пізнаваним, цілком опановує матеріал пізнання. Про цей синтез пізнання в тексті читаємо: «Слабка риска — на п’ятому місці. Пізнані відвідини. Належать великому володарю. Щастя».

6

Після того як за наявності справжнього знання відбулися відвідини, то в останньому вже нічого нового не доведеться дізнатися. Уже відчувається, що все відомо, а, отже, неможливо і не потрібно приховувати щось, тобто можлива та необхідна повна щирість у відвідинах. Власне активний процес у відвідинах уже закінчився і може лише поглиблюватися, але поглиблюватися настільки, що в новому акті пізнання досягається така його повнота, яка безпосередньо в ньому міститься, і весь раніше накопичений досвід, і знання. Вона може задовольнити людину, бо процес відвідин тут закінчується, і поза пізнаним нічого не залишається. Але це ще не означає зупинки, за яку може загрожувати осуд. Тому й у тексті сказано: «Слабка риска нагорі. Щирі відвідини. Щастя. Осуду не буде».

№ 20. Гуань. Споглядання

Споглядання, яке мається на увазі тут, роз­глядається в коментаторській літературі з двох аспектів. По-перше, збоку споглядаємо і, по-друге, збоку споглядає. Коли завдяки високим позитивним якостям уже досягнуте єднання, охарактеризоване в попередній ситуації, то людина не може більше залишатися непоміченою іншими людьми. Так само і філософська концепція, яка завдяки процесу наближення, описаному в попередній гексаграмі, стає доступною для людей і перетворюється в об’єкт їхнього світогляду. В такому сенсі і ця людина, і ця концепція виступають об’єктами споглядання. З іншого боку, коли наше пізнання в його новому акті наближене до об’єкта пізнання і цілком опирається на правильно підготовленій підставі мислення та волі, коли воно звільняється від сумнівів, то для нього настає момент споглядання. Якщо це навіть тільки момент, все ж він також має свої специфічні риски. Це момент, протилежний діяльності в зовнішньому. Все для неї вже готове, але людина на мить (а в певних випадках на відомий проміжок часу) відсторонюється від діяльності назовні та концентрує свої сили на самому пізнавальному спогляданні, яке також є діяльністю, але діяльністю пізнання. Останнє, звісно, підготовлене попередньої діяльністю. Також цей момент із боку його змісту характеризується повною правдивістю всередині й її зовнішнім проявом — строгістю та щирістю. У тексті ці властивості показані таким чином: «Споглядання. Вмивай руки, але не берися за жертву безглуздих. Володій правдою, будь неупередженим і суворим».

1

Якщо мовою «Книги змін» «нікчемні люди» протиставляються «шляхетному чоловіку» з етичної точки зору, то їхній низький моральний рівень тут розглядається як функція їхнього пізнавального недорозвитку. Тому їх не можна звинувачувати в пізнавальній короткозорості, бо щодо пізнання вони юні, а від юнака неможливо вимагати далекоглядності. Але інша річ, якщо недалекоглядністю споглядання володіє шляхетний чоловік. Для нього вона є результатом недомислу, тобто гріхом перед своїм власним пізнавальним життям. Наявність недалекоглядності може призвести шляхетного чоловіка тільки до жалю. Тут, на першій позиції, лише початок процесу споглядання, це споглядання юнака, про яке в тексті сказано: «Слабка риска — на початку. Юнацьке споглядання. Незначній людині не буде осуду. Шляхетному чоловікові — співчуття».

2

Недалекоглядність споглядання — це його замкнутість у вузькій сфері свого егоїстичного буття. Але споглядання має розширюватися і зростати. Тому споглядання мусить пробитися крізь цю обмеженість. Спочатку лише в певних взаєминах воно може вийти за ці межі. Вони — наче стіна, що оточує людину, і на цьому щаблі вона отримує лише незначну можливість визирнути назовні, ніби поглянути крізь щілину паркану. Якщо на цьому щаблі ще можливо стійко залишатися жінці, котра, як вважали в Стародавньому Китаї, схильна до того, щоб опинитися всередині, далеко від зовнішньої діяльності, то цей щабель ніяк не може задовольнити людину, котра прагне прогресуючого розвитку споглядання. Тому в тексті знаходимо: «Слабка риска — на другому місці. Споглядання крізь щілину. Сприятлива стійкість жінки».

3

Коли настає вихід із внутрішнього у зовнішнє, то внутрішнє також стає зовнішнім і доступним для об’єктивного розгляду. Тут власне життя постає перед людиною як велика панорама, і в ній людина споглядає відпливи та припливи, наступи до активності зовні та відступи всередину для власного вдосконалення. Цю широку споглядальну думку текст виводить у лаконічній формулі: «Слабка риска — на третьому місці. Споглядай наступи та відступи власного життя».

4

Споглядання має розширитися ще більше. Вже і рамки всього життя для нього мусять стати тіснішими, бо хоча це й усе життя, однак лише індивідуальне