І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

судячи з композиції «Книги змін», притаманна людині, котра на попередніх етапах досягла вже величезних результатів і тому здатна на подолання найбільших труднощів. Текст висловлює це так: «Слабка риска — на початку. Покірний зі смиренних шляхетний чоловік. Йому треба переходити вбрід через велику річку. Щастя».

2

На другій позиції виникає щось на зразок конфлікту між специфікою всієї гексаграми (покора, тобто невиявлення, відступ у тінь тощо) і характером другої позиції, сенс якої полягає в тому, що на ній виявляються внутрішні ознаки. На вирішення цього протиріччя впливає і те, що ця позиція випереджає наступну, на якій найінтенсивнішим чином проявляється зміст поняття покори. В результаті виявляється, що прояв внутрішнього характеру тут усе ж відбувається, але ця властивість — покора, тобто те, що не може виражати себе самого, а виявляється лише в самовіддачі, в співзвучності з тим, що виражає себе. При цьому гармонійність розвитку тут може бути легко порушена тим, що увага, яка приділяється прояву особистої властивості, буде сильнішою за саму властивість — покору: не показувати себе в першу чергу. Тому до щасливого результату тут приводить лише стійка та непорушна покора, або, як про це каже текст: «Слабка риска — на другому місці. Співзвучна покора. Стійкість — на щастя».

3

Момент кризи тут показаний вже в самому образі триграми. В образі «гора» третя риска, як найбільш піднесена, зображує специфіку гори, що підноситься. Але на цій позиції саме відбувається зіткнення «гори» із «землею», точніше, вищої точки гори з нижчою ділянкою землі. Так, сенс покори тут виступає з особливою силою; але саме завдяки цьому і для володіння такою покорою потрібна найбільша напруга. Тільки інтенсивною працею досягається покора; вона справді може бути показана в образі гори (сенс її — підійматися), що схилилася нижче землі, яка має бути нижчою за все. І тільки людина, котра володіє такою виробленою покорою, може довести свою справу до кінця і, виконавши все, що вимагає час і становище, перейти до правильного ставлення до світового звершення, тобто досягти щастя. Така людина якщо для себе і досягла вже в минулому повної перемоги над будь-яким злом, тут уже вдруге вступає з ним у боротьбу для того, щоб своєю боротьбою подати приклад іншим. Тому і в тексті сказано: «Сильна риска — на третьому місці. Покора від праці своєї, шляхетному чоловікові доведеться завершувати [свої справи]. Щастя».

4

Ми бачили, що властивість попередньої позиції виявляє вплив на властивість другої позиції. Але на третій позиції ця властивість виробляється лише шляхом певних зусиль. На четвертій позиції вона вже вироблена, й якщо на попередньому щаблі покора виявлялася чинною зовні внаслідок зусиль (що стоїть відповідно до символу риски), то тут (де позиція зайнята слабкою рискою) вплив сили та примусу вже неможливий. Але на четвертій позиції саме наявність виробленої властивості може впливати на інше. Ця властивість діє, як захопливий приклад. Тому всі дії тут вільні і не зустрічають жодних перешкод. Ось чому і в тексті сказано: «Слабка риска — на четвертому місці. Нічого несприятливого. Вабить покора».

5

Властивості, показані на третій позиції, знаходили підтримку в своєму оточенні. Зсередини там діяла «співзвучна покора», що створює резонанс, зовні діяла «вабляча покора», яка є лише подальшим розвитком властивостей третього щабля. Тут же, на п’ятій позиції, обставини інші: зсередини діє четверта позиція, позбавлена власних сил, а зовні — шоста, яка, зазвичай, символізує вже втрату вла­стивостей цієї гексаграми. Тому тут неможливо очікувати підтримки оточення, «сусідів». Діяльність тут можлива лише як цілком самостійна. Але в силу всього попереднього процесу ознака покори доведена вже до такої повноти та досконалості, що навіть для дій, протилежних діям покори, остання усе ж є найхарактернішою, і тому навіть така діяльність не вступає в конфлікт із загальною ситуацією і не зустрічає нічого, що суперечить їй. Це знаходить у тексті такі фрази: «Слабка риска — на п’ятому місці. Не розбагатієш від сусідів своїх. Сприятлива необхідність вчи­нити каральний напад. Нічого несприятливого».

6

На шостій позиції ситуація й її характерні риски добігають кінця, втрачають свою специфічність. Так і тут, покора залишається лише відгомоном минулого, тих праць, які згадуються на третій позиції. Зате агресивність, що почалася на попередній, п’ятій позиції, тут отримує ще більшого розвитку, особливо як необхідність підпорядкувати собі те, що вийшло з-під контролю, бо тут уже не діють ні міць зусиль, як на третій позиції, ні принада прикладу, як на четвертій. Тут основний тон покори вже тільки звучить, але не діє, й обмеження, що виходять від покори, відступають, бо вона має поступитися місцем подальшій ситуації «волі», для якої характерна відсутність обмежень. Тому тут ситуація сприяє діям, далеким від покори. У тексті це показано таким чином: «Слабка риска — нагорі. Озвучена покора. Сприяє необхідності висунути війська і піти на міста та царства».

№ 16. Юй. Свобода

Покора, що описана в попередній гексаграмі, дає, насамперед, можливість зближення вищих із нижчими, зрівнює їх. Тому вона й забезпечує рівні умови для всіх, і з неї може початися новий цикл розвитку. Вона лише ґрунт, на якому починають знову діяти сили розвитку, що рухаються з глибин зовнішнього. Таке розташування показане в цій гексаграмі, де внизу бачимо знак землі, однорідність рисок якої показує рівність. Над землею, зовні, розташований знак блискавки, суть якого — активність, що йде зсередини назовні. Ніщо не належить і не заважає цій активності. Вона перебуває в умовах повної свободи — волі. Але якщо така зухвалість нічим не обмежена зовні, то вона все ж має бути обмежена сама по собі, бо інакше ризикує перетворитися в хаос. (Так і справжній художник, вільний у своїй творчості, має сам для себе вибрати закони творчості та скоритися їм, інакше не гармонія буде в його творах, а свавілля.) Таке необхідне самообмеження має розвиватися як на шляху утвердження позитивних елементів (представників того, що діє з центру зовні), так і на шляху подолання негативних сил, на шляху їхнього завоювання. «Книга змін» склалася в умовах феодального суспільства і в середовищі носіїв феодальної влади. Тому не дивно, що ці думки тут одягнені в такі образи: «Воля. Сприяє зведенню на престол феодалів і руху військ».

1

Уся ця ситуація має розглядатися під знаком вчення про мінливість світу, а саме: «коли розквіт досягає повноти, обов’язково настає занепад». Тому і воля навіть на мить не повинна затьмарювати пильність. Це особливо стосується першої позиції, яка, згідно з традицією, позначає того, хто, не наділений ще розвиненими силами, сам діяти наразі не може і, нічого не роблячи для свого вдосконалення, тільки вторить силам, що задають тон. Природно, що така діяльність не призводить до щастя. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — на початку. Співзвуччя свободи. Нещастя».

2

Воля, що може перетворитися в хаос, найбільше потребує самообмеження, яке може походити із зосередженого спокою. Саме він опиняється на другій позиції (центральній — «зосередженість»; триграма «земля», «спокій»). І саме ці ознаки дають можливість абсолютно чіткого аналізу світу,