Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 –1886) - Грицак Я.Й.

88    Найповніше про ставлення Драгоманова до єврейського питання див.: Лисяк-Рудницький, Історичні есе, т. 1, с. 117-120, 375-389, 391-397.

89    Антисемітські нотки помітні також у їхньому листуванні, зокрема у характеристиках близьких знайомих-євреїв. Див.: Матеріяли, с. 39, 129, 251.

90    Пор., зокрема, його пізніший програмовий твір: Франко, Радикальна партія,

ч. 2, Радикали і жиди

91    Peter Gay, Freud, Jews and Other Germans. Masters and Victims of Modernist Culture, Oxford-New York-Toronto-Melbourne, 1978, c. 15.

92    Франко, Радикальна партія, ч. 2, Радикали і жиди, с. 12-13.

93    Див. як приклад вірш селянина-радикала Монастирського з Солець Дрогобицького повіту (цитую без розділових знаків, як в оригіналі):

Пам’ятай наші що ся звали стане навіки

Бо ми хлопи радикали всіх урядах будемо стояти навіки.

Ой ви пани панички уже досить панських зисків навіки Всі подяки усі треба позичк [sic!] і ше треба навіки.

І рекрута ми всі дали Абись увсі вім нім мали навіки А ті житки [євреї. - Я.Г.] все ховаються і грішми Підплачутся навіки

Ой житки багаті ви служете на етапі навіки

Усі хлопи гортаються у сотні записуються навіки

Чи, в Карпати чи під [С]трипу щоб зібрати більшу силу все треба...

А нам за се усе добре що Україна наша мати Вона нам наша мати Навіки».

(ВР ІЛ, ф. 132 (Уляна Кравченко), ОД. зб. 233.)

Пор. Франків гімн «Пісня руських хлопів-радикалів» [3: 275-276], де нема жодної згадки про євреїв як про ворогів селян і радикалів.

94    Struve, Genrty, Jews, and Peasants, c. 104-126.

95    Alexander Hertz, The Jews in Polish Culture, Evanston, IL, 1988, c. 203, 216.

96    Yohanan Petrovsky-Shtern, «Reconceptualizing the Alien: Jews in Modern Ukrainian Thought», Ab Imperio, 2003, №4, c. 519-580.

Розділ 15 Франко та його читачі

1    ВРІЛ,ф. 59, од. зб. 2753, арк. 204, 286, 289-302. Великий фраґмент передруковано у: Маковей, «Із щоденника», у виданні: Дей, Корнієнко, Іван Франко у спогадах сучасників, с. 213-215.

2    «Листування Івана Панькевича з Антоном Дольницьким у 1940-1944 роках», ЗНТШ, 2000, т. 234, с. 558; Попович, «Спомини про Івана Франка», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 124.

3    Пізніше Маковей видав історію гуртка окремою брошурою: Осип Маковей, Істория одної студентскої громади, Львів, 1912.

4    ВР ІЛ, ф. 59, од. зб. 2753, с. 290-302.

5    Йван Ем. Левицкій, Г алицко-русская библіографія XIX столктія с увзгляд-ненніемь русских изданій появившихся вь Угорщині и Буковині (1801-1886), т. 1, Хронологическій списокь публикацій [1801-1860], Львовг, 1888, с. іх, хх-ххі.

6    Там само, с. ххі.

7    (Підрахованоза: Мороз, ІванФранко. Бібліографіятворів,с. 7-8,18-39,103-109, 155-193.

8    Левицкій, Галицко-руская библіографія. Різниця між даними бібліографії Левицького (78 позицій) і даними бібліографії Франка (572 позицій) пояснюється тим, що вони вживають різні одиниці опису: у Левицького такою одиницею є назва будь-якої книжки та річник газети або журналу.

9    Ірина Вушко, «Еволюція читацьких інтересів львів’ян», с. 132-134.

10    С[вистун], Ч-Ьмь єсть для нась Шевченко?, с. 4-6.

11    Франко, «Ученицька бібліотека у Дрогобичі», с. 126.

12    Уляна Кравченко, Спогади учительки, Коломия, 1936, с. 222, 234.

13    «Wstr^t do czytania», Strainica, 1878, 16 лютого, №7, c. 52-53.

14    Кравченко, Спогади учительки, с. 232.

15    [Олександр Барвінський], «Огляд словесної праці австрійських Русинів за рік 1881», Діло, 1882, №1, 2 (12) січня, с. 2. Авторство див. [41: 428].

16    Cht^dowski, Pamigtniki, [т. 1], с. 201.

17    Павлик, Твори, с. 193, 199, 225, 232, 235-236.

18    Франко, Молода Україна, с. 26-27. Детальну характеристику цих видань див.: Якимович, Книга, просвіта, нація, passim.

19    Якимович, Книга, просвіта, нація, с. 183.

20    Григорій Цеглинський, «Критичні замітки і бібліографія», Зоря, 1887, 8 (20) липня, №13, с. 241-242.

21    Якимович, Книга, просвіта, нація, с. 195, 200, 206.

22    Кобилецький, «Спомини з дитинних літ Франка», с. 40.

23    Дані про наклади народовецьких періодичних видань у 1880-1885 pp. див.: Himka, Galician Villagers and the Ukrainian National Movement, c. 63 (автор цитує ЦДІА у Львові, ф. 146, оп. 7, од. зб. 4149, арк. 380, 406-407; од. зб. 4352, арк. 127,129).

24    Матеріяли, с. 75, 166.

25    Jerzy Brandes, О czytaniu. Odczyt wygtoszony d. 26 listopada r. 1898. w sali ra-tuszowej we Lwowie, Lwow, 1899, c. 8, 13.

16 Див.: А. И. Рейтблат, Как Пушкин вмшел в гении, с. 30-31.

27    Павлик, Твори, с. 250.

28    «Просвітньїй поступі Галицкой Руси за посл^днее десятилетие», Зоря, 1887, 8 (20) липня, №13-14, с. 233.

29    Павлик, Переписка, т. 2, с. 97.

30    Нічого не відомо про долю книжки, що її Франко написав у своєму молодому віці у серії масових видань «Просвіти»: «Розмова про гроші і скарби з передмовою о заложенню Добровлянської читальні» (1883). Можна однак припустити, що написана як популярний підручник політичної економії для вузькоспрямованої авдиторії -«гімназистів, а то й для селян, котрі дещо читали» [48: 197] - вона навряд чи могла знайти масового читача. Про участь Франка в інших виданнях «Просвіти» та їхній суспільний резонанс див. [49: 249].

31    ВР ІЛ, ф. З (Іван Франко), од. зб. 1603, арк. 739.

32    Прикладом невдахи був молодший колеґа Франка Вячеслав Будзиновський. Він теж став фаховим письменником, пишучи популярні твори на історичні теми. Але на свої прибутки він заледве міг вижити, а часами майже помирав із голоду. Будзиновський, як писав про нього його біограф, «пробував жити з пера, а це в нас означає “нужда”». - див. Михайло Рудницький, «Трагедія гумориста», у кн.: Будзиновський, Як чоловік зійшов на пана, с. 11.

33    І. Свєнціцький, «Дещо про науку, літературу і мистецтво Галицької України за останніх 40 літ», Діло, 1928, 14 січня, №10, с. 15.

34    Евген Олесницький, Сторінки з мого життя, ч. 2, 1890-1897, Львів, 1935, с. 3.

35    Кость Одовець, «Освіта на західно-південній Україні», Зоря, 1887, 8 (20) серпня, №15-16, с. 259-262.

36    Про це повідомляла Франкові Еліза Ожешкова з Гродна у 1886 р. Діставши декілька «опрацьованих» у такий спосіб газет, вона перестала взагалі читати «Діло» (BN, wzs, mf 67675, с. 2-3).

37    Перша Франкова праця, яка не пройшла через російську цензуру, була стаття про селянського ватажка-повстанця «Лук’ян Кобилиця» - вона мала вийти в органі польських позитивистів «Przeglqd Tygodniowy» у 1884 (див.: Stanistaw Makowski, Та-deusz Styszko, «Z nie opublikowanej korespondencji Iwana Franki z Adamem Wislickim», Stawa Orientalis, 1958, 7/1, c. 127-128). У 1887 p. російська цензура заборонила появу польського перекладу Франкового оповідання «Муляр» у варшавській газеті «Prawda» (ВР ІЛ, ф. З (Іван Франко), од. зб. 1608, арк. 595). У 1888 р. було заборонено його збірку «З вершин і низин» (1887) - див.: Іван Франко. Документи, с. 120-121. Ці твори зазнали заборони за їхній революційний зміст, а не за українську мову. Історію заборон творів Франка у Російській імперії див.: «Царская цензура о произведениях писателя И. Франка. Вводная статья