Роман крізь час - Люсі Лі

Я не відразу до кінця усвідомлюю, що все-таки пройшла цю співбесіду.

Єдина думка яка зараз у мене виникає, це як зробити так, щоб генеральний теж утвердив мою кандидатуру. 

З міркувань мене вивів діловий тон Властилинова, з яким він щось наказував секретарці:

- Людочко, підготуй, будь ласка, документи на прийняття на роботу Маші. І в тебе лише тиждень, щоб передати їй свої справи. А то ти вже дійсно засиділася, — говорячи ці слова чоловік багатозначно подивився на величезний живіт секретарки.

Мимоволі чуючи цю розмову, до мене тільки зараз починає доходити дійсне значення фрази: "Передати справи, секретаря".

- Як це? А хіба мене не взяли на посаду менеджера? - питаю, як тільки Властилинов бадьорою ходою, швидкого тушканчика намірівається прослизнути до дверей.

- Що? - застигши ніби від удару по потилиці, повільно обертається в мій бік. 

- Кажу, на яку посаду я проходитиму випробний термін? Ви так і не уточнили. Усе-таки таку інформацію краще знати заздалегідь, чи не так? - піднявши брову, діловито уточнюю. 

- Звісно, — розтягує губи, у занадто доброзичливій посмішці. - На посаду особистого секретаря генерального директора.

- Як секретаря? Я ж ви ж ... , - відкривши рота намагаюся заперечити, сказати що мала намір влаштуватися зовсім на іншу посаду, але від розпачу мій словниковий запас чомусь різко вичерпується, і замість обурення з рота виривається лише щось невиразне.

- Ну розумієш, — тяжко зітхнувши, та зобразивши поблажливу моську з милою посмішкою Олег Володимирович починає на пальцях роз'яснювати мені як вийшло, що я опинилася зовсім не на тій посаді, на яку претендувала. 

Виявляється, на ту посаду, що я претендувала, вже давно знайшли людину. А мені не передзвонили повідомити про відмову, бо доблесна секретарка Олена в нерівному бою з численними кандидатами, просто загубила мої документи в дальньому кутку свого столу. Тому, коли їх було нарешті виявлено, Властилинов вирішив відмовити мені особисто. Бо будь-яка фірма, що себе поважає, знає, що відмова кандидату повинна приходити своєчасно. А раз так трапилось, що про мене забули, то йому як головному відділу кадрів довелося взяти на себе цю тяжку місію з особистою відмовою. 

- Те що Ви мені відмовили у посаді менеджера з міжнародних відносин, я вже зрозуміла, — хмуро констатую. - Але як виявилося, що я несподівано опинилася на випробному терміні, на зовсім іншій посаді. Мені здавалося я не цікавилася у вас про вакантне місце особистого секретаря генерального? - вимогливо випинаю підборіддя. 

- Ось цей погляд, та наполегливість з якою ви Маріє зараз мене допитуєте, це саме те що потрібно у роботі секретаря. Саме з цим виразом обличчя, ви повинні допитуватися у відвідувачів, з яким саме питанням вони прийшли до генерального.

- Ви що зараз намагаєтеся заговорити мені зуби? - ошаліло перепитую.

- Ну можливо трішки, — ще ширше посміхнувшись, відповідає цей хитрун. - Але Машо, попри все це, хочу у вас запитати, вам взагалі потрібна робота? Бо коли я продивлявся вашу особисту справу, то побачив що, по перше, як такого досвіду на посаді менеджменту у вас немає, а по-друге, ви приїхали у столицю із глибинки. І одразу обрали одну з найбільш, великих і успішних фірм. Це говорить про наявність у вас великих амбіцій. Тим паче ніхто вам не перешкоджатиме, якщо ви якось вирішите піднятися по кар'єрних сходах у середині компанії. Тому я ще раз хочу у вас спитати, вам потрібна робота у нашій фірмі?

- Так, — розгублено видихаю. Зовсім мені зуби заговорив, гад такий.

- Це дуже добре, — задоволено тягне. - Але поки що у нас є вакантне місце на досить пристойну посаду особистого секретаря генерального директора. Ви згодні пройти випробувальний термін на цю посаду?

- Так, — приречено хитаю головою. Бо він дійсно зараз правий, мені нема чого задаватися. Робота мені вкрай потрібна, а те що не на посаді мрії, так то дарма. Він правий, ніхто ще не скасовував кадрових пересувань всередині корпорації.

- Ось і добре, — урочисто промовляє чоловік. - Тим більше хочу заявити що, у вас Маріє є всі необхідні якості, для того, щоб гідно виконувати обов'язки на цій посаді.

- Це ще які? - зацікавлено перепитую.

- Неймовірна наполегливість і нестандартний підхід до виконання завдань, — кажучи це, чоловік кидає задумливий погляд на місце моєї недавньої ганьби. 

Оце так похвалив.

Ми ще деякий час розмовляємо з О.В. Я уточнюю деякі важливі для мене деталі, які мене хвилюють, щоб я остаточно могла визначитися для себе в правильності свого рішення. Яке так несподівано нав'язав мені керівник відділу кадрів. 

Коли за Властилиновим нарешті зачиняються двері приймальні, я, дивлячись на привітну усмішку Людочки, так звуть секретарку, почала розмірковувати що маю наразі. 

Завдяки тому, що я мала необачність декілька разів стати перед начальником відділу кадрів у непристойну позу, мені випала неймовірна честь, замінити глибоко вагітну секретарку гендиректора.

Бо через надлишкову перебірливість останнього, та відсутність затвердженої їм же кандидатури на її місце, бідолашна ніяк не могла піти в декрет. Тому, їй на допомогу прийшов, чи прискакав спритним тушканчиком, Великий Володар доль, голова відділу кадрів О.В. і знайшов нерозторопну та довірливу мене. Таким чином вбиваючи двох, чи навіть більше зайців.

Ще раз добре помисливши над ситуацією що склалася, я все-таки вирішую, що це краще ніж нічого. І тим більше Ірка не пробачить мені пляшку, останнього бабусиного шампанського, що ми так завзято роздавили. 

Все-таки не даремно я перед Властелиновим двічі на колінах стояла.

- Твій робочий день, починається о 8.30, з понеділка. І в жодному разі постарайся не спізнюватися. До приходу головного боса, має бути вже заварена кава. Він любить тільки в турці, з кави машини йому, навіть не пропонуй, відразу зрозуміє різницю. Це тільки для гостей чи клієнтів фірми. Перевір та звір перелік його зустрічей на тиждень, і обов'язково передзвони тим, що точно відбудуться, щоб затвердити. Крім того кожного понеділка, ти повинна замовляти свіжу воду, якщо необхідно каву, чай, свіжі закуски, та обов'язково канцелярія. Все має робитися вчасно, та відповідно до списку що я тобі склала.