Його Сніжинка - Горобчик-Кім
Першу половину дня я був чумний. Я не міг довести до логічного кінця жодної думки. А головне я не міг докричатися до монстра. Я не відчував його. Тобто коли вовк в мені дувся через мій свідомий ігнор Уляни й показово мене ігнорували я все одно знай, що він всередині мене. А тут нічого. Насмішки досі в дитинстві я мріяв стати якщо не нормальним вовком, то хоча б людиною. І ось доля надала мені шанс, а я готовий благати, щоб мені їх повернули. Відчуття пустоти в середині розривало душу. Як не дивно, але дівчат в дома не було. Я на ватних ногах після третьої спроби підвестися з ліжка дуже повільно пішов в спальню брата. Я відкрив двері та застиг на місті від картини, що відкрилася перед очима. По всьому тілу брата буди якісь дивні плями та місця уколів на згинах рук. Перша думка, що брат чимось хворий, але приховує це від мене. Не знаю скільки я витратив часу, щоб його розбудити. Я навіть декілька разів перевірив його пульс. Та не можливо отак міцно спати. -Тихон!!! Тихон!!! - тряс я брата за плечі та кликав. І нарешті він зміг відкрити очі. Але зміг сфокусувати погляд на мене не відразу.
- Ти мене чуєш?
- Так. А котра година, а де Оля?
- Десь пішла з Уляною. Ти краще поясни, що це? - я тикнув на поколені вени брата.
- Не знаю. Так іноді буває після повні. Можливо монстр дере руки. – знизує він плечима.
- Не дере. У мене ж нема такого. - говорити братові, що монстр на тебе нездатний. А він досить компанійський і балакучий я все-таки нестав. Потрібно з'ясувати, що тут коїться.
- Ну не знаю. Так, а де Оля? Вона коли повернеться? Вона давно пішла? - я зрозумів, що до брата зараз не достукатися. Залишилося лише з’ясувати що з моїм монстром і вовком. І пробувати говорити з монстром брата. Я почав аналізувати та пригадувати вечір перед повнею. Наче нічого дивного. Але щось таки ж сталося, адже я нічого не пам’ятав. Від думок мене відірвав характерний звук відченяючихся дверей. Я почув, як брат побіг зустрічати Олю потім споглядав, як той вихопив з її рук пакети. Як він крутився біля неї та наче почав оживити, як тільки відчув її запах. Я й сам почав оживити при появі Уляни. Через секунд десять подав «голос» вовк. Від полегшення я мало не застогнав. А от коли Уляна кинулася мені на шию. І після міцних обіймів полізла цілуватися з гучним криком прокинувся і монстр. Я аж застогнав від крику, що лунав в моїй голові. Від такого близького контакту вовк в мені вив від щастя, а монстр лаявся і вимагав припинити все.
-Вибач я зараз. - я відірвав від себе Уляну і пішов геть під здивований супровід трьох пар очей. Я побіг у свою кімнату як тільки зник з їхнього полю зору. Монстр кричав не своїм голосом і вимагав пояснень. А я не розумів суті його претензій, адже це він мене покинув минулої ночі та ігнорувати пів дня. Від взаємних звинувачень нас відірвав мій брат який зайшов у кімнату. По його перекошеному обличчі я зрозумів, що він тут давно і бачив, як я блукаю по кімнаті та розмаху руками розмовляючи сам з собою. Добре, що я в голос не говорив. Здається.
- Ти мене лякає. Що з тобою? У тебе якийсь психічний розлад? Чому ти вже тиждень ігноруєш істину пару....
-Я не ігнорую, я..... я.... боюся її заразити. – боги, що я несу. Просто це перше, що прийшло мені в голову.
- Чим? Ти хворий? - брат відразу змінює вираз обличчя на схвильований.
- Ще не знаю. Я мав незахищений секс з незнайомкою і тепер чикаю результати аналізів.... – договорити мені не дав стукіт у двері і я буй радий тим незваним гостям, адже не знав, що ще такого наплисти братові.
- Любий у тебе все гаразд? – Уляна просунула голову через ледь відкритий дверний отвір.
- Так ми зараз.- подав я голос. Монстр в голові фиркнув, а вовк намагався змусити кинутися до його пари та притиснути в міцних обіймах.
- Брате ти ж розумієш, що непотрібно говорити Олі про мій маленький секрет? – він то кивнув, але ми чомусь йому не повірили. А підтвердження моїм сумнівам я помітив відразу, адже коли я спустився через хвилин десять після брата Уляна вже поводилася себе по іншому. Вона мене уникала. Я був цьому безмежно радий. А вовк? Та його ніхто й так слухати не збирався. Завдяки тому, що мене ігнорили всі включаючи брата я мав змогу не лише говорити з монстром, а й спостерігати за тією дивною трійцею. Навіть добре, що я ляпнув ту маячню, що першою спала в голову, адже мене перестали чіпати і я мав змогу поговорити з монстром і розмова була досить продуктивною, адже він запам’ятав трохи більше ніж я. З його розповіді виходило, що після того, як на нас вдягли кайданки в підвалі я почав перетворюватися, а брат вити від болю. А далі прийшли дівчата. Монстр відчув дискомфорт в плечі, а далі темрява. Я перевірив плече і дійсно відчував невеличкий дискомфорт і свербіж як від укусу комара чи що.
