Його Сніжинка - Горобчик-Кім

 - «Ти   про   що   задувався?» - Світозар. 

 - «Мене   щось   насторожує.  Хочу дещо    перевірити.» - монстр.

   І   я   вирішив   розвідати  обстановку    перш    ніж   робити висновки.

 - Так,    що   там   з   мамою? - згадав   я   причину   свого приїзду. 

- Мамі    стало   гірше   і   її  відвезли   в   лікарню. –  зітхнув брат.     Наступні    кілька   днів  були   переповнені    колотнечею. В    лікарні   сказати,   що   мамі  потрібна    термінова   операція.   А     гарантій    ніхто  не   давав.  Оплативши     операцію,   я  сидів  в   коридорі   лікарні   та  крутив   в  руках   телефон.   Я   не  міг  дочекатися   коли   залишуся  один,    щоб   подзвонити  Сніжинці.   Але   та   Уляна   не  відходила    від   мене.   Чим   не  аби    як    бісила   мене   і  монстра.    Один   вовк   був   в  екстазі.     Його   щастя   частково   передавалося    мені    тому   коли    вона   наближалася   мої  вуста    розтягуватися   в дурнуватій   посмішці. 

- Синку   ви   їдьте    додому.   А   я  тут     залишуся.    Завтра   приїдуть.    Немає    сенсу   все   тут   бути. -  батько   геть   здав.   Він   хвилювався   за   маму   і   це  було    помітно.   Чорні    кола   під  очима   і   за  ці   дні   він   сильно схуд   на   обличчі. 

- Добре.-  я   не   став   сперечатися  з  батьком.  Навпаки я   його   розумів.   Якби   щось  сталося    б   зі   Сніжинкою   я  б  не   пережив   би.   Я   заплутався  у   своїх   відчуттях,   але  точно  знай,   що   мені   Сніжинка  не  байдужа,   але   і   ця   Уляна   явно   була   мені   вже   дорогою.   І   щоб   розібратися  у   всьому  я вирішив   підіграти   Уляні   та   подивитися,    що   з   цього   вийде.   А   спостерігати   було   за  чим.