Роман крізь час - Люсі Лі

Було десь біля дванадцятої ночі, я вже збирався лягати спати, як почув тихий стукіт у двері. 

Хто це може бути в таку пізню годину? Ну точно не Темний, він зазвичай не стукає, а просто вламується у двері, навіть не питаючи дозволу, якщо дійсно щось важливе. 

Тому одразу розумію що це не він. 

Сьогодні до пізньої ночі довелося вирішувати деякі неприємні, але термінові справи замість того щоб розслаблятися на благодійному вечорі. Тому тільки но повернувся до номера та одразу комусь знадобився. 

Темний ще не телефонував щодо моєї помічниці, але я був майже впевнений що він проведе крихітку до дверей її номера, навіть якщо вона буде як завжди опиратися.

Маша. Одразу в голові виникає сьогоднішній образ Гордєєвої у відвертому вечірньому наряді. Якій їй до біса йшов. 

Пекло.

Коли побачив Машу на сьогоднішній зустрічі, та ще й в компанії цього мерзотника Поля, мало не наламав дров. Добре що зміг себе вчасно стримати. 

Мало того що Гордєєва мені холоднокровно збрехала, навіть не дивлячись на те що між нами сьогодні відбулося. Вона ще повністю знецінила мої спроби із нею зблизитися, пішовши на зустріч із моїм злісним конкурентом. 

Я звісно особисто планував прослідкувати за своєю помічницею, бо залишати віч-на-віч маленьку з бридким поляком не збирався, але мені довелося швидко розв'язувати деякі проблеми. І як згодом виявилося, вони виникли саме через цього мерзотного поляка. 

Тому довелося залишити приглядати за дівчиськом Темного. А самому вирушати на зустріч, з юристом цього самого поляка.

Мені відразу не сподобався цей Поль з тієї самої миті коли я побачив його вперше. З мого злісного конкурента він чомусь несподівано вирішив зробитися моїм близьким партнером. І це було підозріло. 

Якось дуже м'яко стелив, та не природно поводився, а ще й на секретарку мою відверто слину пускав. Що особливо бісило. 

І несподівано в самий розпал бенкету, мені особисто дзвонить адвокат поляка і повідомляє, що нібито ми вирішили цього самого Поля кинути. 

Але з яких! Я чітко пам'ятаю що відмовився від співпраці із його компанією. Про яке кидалово цей поц мені лепече?

Майже перейшовши на поросячий вереск, адвокат поляка починає судомно кричати, та загрожувати мені судом. Я звісно ще при своєму розумі, і точно пам'ятаю що ніяких договорів з цим Полем та його не до компанії не підписував. Тому першим моїм поривом було спочатку заблокувати мерзлотного адвокатишку, а потім нарешті добратися до самовдоволеної пики блондина, щоб розквасити її. 

Але тут на мою пошту прилітає декілька цікавих документів, на вигляд договорів співпраці, та ще й і з моїм … підписом. 

Як таке може бути? Що за лайно!

Пропалюю відверто вбивчим поглядом цього самого Поля, а він удає що взагалі мене не помічає. Та ще й на вушко Маші щось безсоромно плете! 

Вб'ю мерзотника!

Але спочатку з адвокатом його розберуся, а потім і до нього доберуся. 

Звісно я розумію що підпис на документах був підроблений, і це вони вирішили мене таким чином на дурника розвести. Я таких як вони відразу звик на місце ставити. Є в мене ще з військового життя пару методів, «приборкання норовливих». От і довелося брати хлопців заспокоювати буйного та хитрого юриста. Машку ж мою на Темного залишив.

Звісно, як я і передбачав довго мучити його не довелося. Коли як слід притиснули цього слимака адвоката, той нам швиденько всю під наготу видав. І що немає взагалі жодної партнерської організації та Поль цей звичайнісінький розводила на бабки. Виявилися, цей жадібний до грошей аферист,  зовсім не іноземець, і звуть поляка не Поль, а Дронов Олексій Леонідович. 

За таке цього брехуна, добре було б копам здати. Ну з ним я звісно вже завтра розберуся. Всі необхідні докази у мене в кишені. 

З цією думкою, крадькома підходжу до дверей, обережно прислухаючись до тиші. Ніби затих хтось, але шкірою відчуваю що там все ж таки хтось є.

Тому без попередження різко рву двері на себе, і мені в ту ж мить з тихим вереском в руки падає, перелякана Гордєєва.

- Машо? - схопивши тремтячу дівчину за плечі, заглядаю в заплакане личко. - Що ти тут робиш?

Замість відповіді Машка пригортається до мене всім тілом і уткнувши носа мені в груди тихо схлипує. У мене аж серце стискається від цього звуку, і я машинально притискаю дівчину сильніше до себе.

- Тебе хтось образив? - знову роблю спробу достукатися до дівчини. Хоча звісно розумію хто саме міг образити мою помічницю, і це ще більше мене злить. 

- Маша, якщо ти й далі мовчатимеш, то я почну тебе лоскотати, доти доки не дізнаюся правду, — трохи відсторонивши від себе заплакану Гордєєву, заглядаю у величезні очі, що блищали від сліз. 

- Максиме, я така дурепа, — хрипко тягне крихітка, п'яно розтягуючи слова. - Я зовсім заплуталася.

- Що ти маєш на увазі? - не відриваючи погляду від дівчини, ледь стримую себе, щоб не поцілувати. 

Вона навіть п'яна і заплакана, з розмазаною косметикою по обличчю, неймовірно гарна, та спокуслива. 

Але замість відповіді дівчина сама піднявшись навшпиньки несподівано торкається губами моїх губ. Несміливо, майже невагомо, але так солодко.

Від присмаку її шкіри в мене одразу наче дах зриває, і не замислюючись я миттєво відповідаю на її поцілунок. Зі стогоном насолоди смакуючи, вбираючи у свій рот ніжні губи коханої.

Пекло, як я давно цього бажав, судомно, нестерпно, жадібно. 

Як давно мріяв відчути її, ось так близько. Доторкнутись до трохи солонуватих від сліз вуст, відчути смак її жадання. Ввібрати тихий стогін бажання та повільно проникати язиком в солодкий, вологий ротик. Потопаючи в його гарячій оксамитовій глибині.

Це неймовірно.

Мій Ангел, не чинила опір моєму напору й охоче подалася на зустріч, щоб поглибити наш поцілунок.

В паху миттєво починає загортатися і вібрувати, жорстка болісна пружина віддаючи пульсацією у вже збуджений член. Хотілося зірватися з гальм, звільнити всю ту невитрачену пристрасть, що я мав до Маші.