Роман крізь час - Люсі Лі

Максим

Маші я сказав що їду по роботі, але мені довелося терміново виїхати з міста через загострення стану здоров'я у батька. Не хочу втягувати її у свої сімейні справи, та обтяжувати розповідями про мої проблеми. Тому вирішив нічого не пояснювати, але я навіть уявити не міг, що моя поїздка затягнеться на цілий тиждень. 

Лікарня в яку його поклали бути санаторного типу і перебувала далеко за містом. Батькові знову стало гірше, черговий напад застав зненацька і ми з мамою по черзі чергували біля його палати всі ці дні. 

Мама подзвонила мені ще вчора пізно ввечері, та повідомила, що приїхала швидка і батька відвезли до лікарні. Але я не зміг одразу вирватися, були невідкладні справи на роботі.

У батька важка ступінь бронхіальної астми й в осінньо-весняний період, хвороба загострюється, виливаючись у гострі напади задухи. Будь-якої хвилини, йому може знадобитися професійна медична допомога, тому йому доводиться перебувати на стаціонарі в найкращій приватній клініці.

Мама завжди сильно переживає ці періоди тому, що дуже сильно боїться втратити батька. І я її розумію, тому як можу стараюся підтримувати. 

Батьки прожили разом вже близька 40 років душа в душу. І кожен день що провели поруч вони дуже цінують, особливо зараз. Бо у випадку батька, хвороба вже перетекла в хронічну стадію і кожен такий напад сильно б'є по інших органах, та й вік бере своє.

П'ять років тому батько, остаточно програв в боротьбі за здоров'я, саме тоді мені довелося терміново, брати борозни правління компанії у свої руки, інакше акціонери, як голодні пси розтягли б її по шматках. А через те, що у мене був провідний пакет акцій 40%, їм довелося змиритися, і грати по моїм правилам. Хто ж не хотів, тут давно вже не працює.

Так, можливо жорстко, але по-іншому не можна. Бізнес взагалі жорстка штука і швидко зжирає тих, хто прогинається.

Батьки у мене вже не молоді, я пізня дитина, ще є старший брат. Але він ніколи не цікавився бізнесом. Бо вже багато років працює у сфері IT, заробляючи непогані бабки, та живе у своє задоволення. За останніми даними, десь у джунглях Індонезії неподалік Джакарти.

Відносини з батьками у нього не дуже, вже років п'ять вони практично не спілкуються. 

Я пам'ятаю той момент коли між братом і батьком стався грандіозний скандал, після того, як батько дізнався, що Сергій узяв за дружину індонезійку. Тому, на цей час, в батьків залишаюся лише я, підтримка та опора. 

Зараз, як ніколи, намагаюся приходити на допомогу будь-якої хвилини, навіть попри шалену завантаженість.

Бо мені досі соромно за ті моменти, які батьки переживали, поки я справлявся зі своїми демонами. У період моєї наркозалежності.

Бо якби не їхня турбота терпіння та любов, то невідомо де б я зараз був і чи був би взагалі.

Криза минула, також раптово як виникла і в понеділок я вже зміг приступити до повноцінної роботи. Справ накопичилося дуже багато. Ну і найголовніше, я шалено хотів побачити мою норовливу помічницю. Весь цей час, попри тривогу за батька, думки про кохану не покидали мою голову.

Я навіть і не уявляв як глибоко вона засіла в моїх думках. Наскільки бажаною для мене є. Можливо і на краще, що я дав їй час побути без мене. Без моєї нав'язливої уваги.

Темний, за моїм проханням, весь цей час спостерігав за Машею і її буйними сусідами. Результати спостерігань, не втішні. Маленькій як найшвидше треба з'їжджати з цієї квартири, тому я все одно активно підшукую нову квартиру для Маші. І як тільки знайду, миттєво наполягатиму на переїзді. Нехай поживе в ній, доки не погодиться переїхати до мене. Не хочу її квапити у цьому питанні.

Після нашого випадкового рандеву в номері готелю намагаюся тримати себе в руках поряд із Машею, щоб ненароком не злякати. Бо і досі не знаю як вона сприйняла те як я накинувся на неї тоді. Думаю що треба обов'язково обговорити цю тему. Можливо вона чекає якихось пояснень, чи вибачень. Я майже впевнений, що вона теж як і я перетравлювала те що між нами відбулося. 

Звичайно, треба було б одразу все обговорити, але в літаку було забагато зайвих вух, а у вихідні я як завжди закидав себе роботою. Можливо я сам собі шукаю відмовки. Бо несвідомо боюся того що вона відштовхне мене. 

Тому спочатку  розв'яжу питання із покупкою Маші квартири, а решту питань ми будемо вирішувати по ходу дії. Бо безпека та спокій моєї дівчинки, для мене понад усе. 

А зараз нам із нею доведеться опрацювати купу питань, що накопичилися, за моєю відсутністю. Тим паче що через два тижні відбувається корпоратив, ми будемо святкувати день народження компанії, організацією якого Маша, як мій безпосередній помічник, активно і займається. 

А я на власному досвіді знаю яка це трудомістка робота. Організація свята в такій величезній компанії з численним штатом понад тисячу співробітників, це не так просто. І знаючи Машу я майже впевнений, що вона порине в організацію з головою, тому поговорити із нею зможу лише дорогою додому, якщо звісно вона погодиться, щоб я її відвозив. Бо за моєю відсутністю безпосереднім обов'язком відвозити її, було у Темного, який він сумлінно виконував.