Роман крізь час - Люсі Лі

Бажання, що накопичувалося в мені стільки років, зараз як іскра спалахнула і почало розгорятися, спалюючи мене зсередини. Боляче давлячи й майже роздираючи на частини.

Здавалося, якщо я зараз не візьму мою крихітку, яка так необачно розпалила в мені це полум'я, та не скину цю напругу, що всередині мене, то просто згорю живцем захопивши все, що є навколо своїм пекельним полум'ям.

Можна з глузду з'їхати як я зараз її хочу. 

Але я як міг тримався, щоб не поспішати, та не налякати її. 

На межі ніжності та божевілля із запоєм цілував її губи, смакуючи, втрачаючи контроль від її запаху. Вкладаючи в цей поцілунок всю свою ніжність, любов. Весь біль від розлуки із нею, та бажання володіти нею зараз, цієї секунди інакше смерть.

Підхоплюю Машу на руки, вона легка наче пір'ячко, кладу її на ліжко, сам не перестаючи цілувати навалююся зверху притискаючи. 

Відірвавшись від медових губ, ошалілими поцілунками, ковзаю нижче. Цілую ніжну оксамитову шию, стискаючи в жадібних долонях спокусливі пружні півкулі грудей. Між пальцями несамовито стискаю тверді горошинки сосків, що під тонким мереживом легкої сукні вже були збуджені. Та ледь тримаюся, щоб не зірвати цю саму сукню з бажаного тіла. 

Маша стогне і вигинається назустріч моїм пестощам. Даючи зрозуміти що їй подобається те що я із нею зараз роблю. А мені хотілося кричати від щастя і цілувати, пестити, кусати зализуючи укуси, наче божевільному. 

Я був майже на грані.

Не знаю скільки проходить часу, перед очима від перезбудження пливе. Плаття що було на коханій безповоротно зіпсовано, на ній залишаються лише тонкі напівпрозорі ажурні трусики, які я вже збирався також зірвати. 

Але, як тільки моя долоня лягає на промежину дівчини, я відчуваю що Маша несподівано напружується. 

Та зіщулившись впирається мені в груди маленькими долонями, намагаючись відштовхнути.

- Не треба, — відчайдушно стогне пронизуючи  мене цими словами наче лезом. 

- Що не треба, — хриплю у відповідь, стискаючи щелепи до болю. 

- Цього, — поглядом вказує на мою долоню, що спокусливо лежить на її лобку.

- Але чому? - тяжко видихаю, та неймовірними зусиллями, знявши свою руку з солодкого місця, відсторонююсь перекочуючись на спину. - Маша? - кличу дівчину, що вже схопилася з ліжка, намагаючись відчайдушно зрозуміти що зробив не так.

Але Ангел, не відповіла, лише стрепенувшись та натягуючи на ходу плаття, мовчки вилетіла за двері мого номера, наче вжалена.

Через секунду я чую стукіт сусідньої, що захлопнулась.

Значить, досі боїться…, невже, через стільки років, вона не забула того що я тоді накоїв. Який же я дурень, звісно не забула. 

Спогади того зловісного вечора, що назавжди розділив мене з моєю коханою боляче обпалюють душу, перекриваючи біль у паху, від незадоволеного бажання.

Цієї ночі я так і не зміг заснути. Все розмірковував над тим, як можна завоювати Машу, як зробити так щоб була моєю. Одне я знав точно, раз доля дала мені можливість знову із нею зустрітися, жити без неї я більше не зможу. Бо це буде вже не життя, а існування.

Я вщент розіб'юся, але поверну собі мого Ангела, щоб це мені не коштувало, а якщо відмовить, просто буду поруч, охоронятиму, оберігатиму. Стану її тінню, мені не звикати.