Дві культури - Олександр Боргардт

Ці єврейські колхози були частково відновлені й після війни, коли татарів замінили пожадані великоруські прихідці з усіх кінців імперії, та те, що вони виробляли — й було значною частиною того, що тоді вироблялося в Кримі взагалі.

На заключення покажемо, як нові хозяї Криму, котрі по 1944 засмітили його в прямому та в переносному сенсі, — перепаскудили й карту Криму. Наведемо частку його нових назов, якими тепер заплямована мапа Криму: Быстрая, Партизанское, Сирень, Верхне-Садовое, Перевальное, Скалистое, Генеральское, Передовое, Соколинное, Доброе, Пионерское, Счастливое, Заводское, Планерское, Танковое, Залесное , Подгорное, Ущельное, Изобильное, Подлесное, Фруктовое, Ключевое, Приветное, Шелковичное, Лозовое, Пчелиное, Черноморское, Лучистое, Резервное, Чистенькая, Малореченское, Родниковское, Мраморное, Рыбачье, Оборонное, Свободное.

Ну, і все інше, в тому ж ідіотичному стилі. Ні, ви ж тільки помилуйтеся на цей орлиний зліт інтер-люмпенської уяви! На цю — воістину — фантазію ідіота, як казав Остап Бендер!

Окрім цього, хоч і не такого вже безневинного розгулу номенклатурної фантазії ідіота, варто відмітити й більш вагомі злочини. Нагадаємо, що за міжнародним правом, будь–яка депортація прирівнюється до геноциду. Саме до нього, до речі, закликав і Достоєвскій в рядках, що були наведені вище.

Але, мало хто знає, що було по геноцидові.

Після вивезення всього корінного населення Криму (там були не тільки татари; щоб зібратись росіяни давали не більше 20 хв. — яка щедрість!) в найбільш пустельні місцевості Казахстану (так звана Бетпак Дала — Голодний Степ) на захід від Балхашу (вже через рік полишилося менше половини), — російські вертухаї зайнялися тим, що по ньому — корінному населенню, полишилось. А полишилось немало, та все воно підлягало знищенню. Повинні були бути знищені всі письмові та друковані матеріали, твори мистецтва, археологічні матеріали і т. д., і т. п. Все, що полишилось від законних хазяїв Криму.

З бібліотек та небагатьох уцілилих від минулих погромів мечетів вилучали та спалювали всі неросійські рукописи й книги, в тому числі — й документи тисячолітньої давності, величезної наукової вартості.

Спалювалися, згідно інструкції, і твори російського графа Толстого, як вони були перекладені татарською мовою, подібні ж твори Леніна і Сталіна (“ми на етом язикє нє говорім”), спалювалися ноти російських композиторів із татарськими текстами.

Спалено було, цілком, всю експозицію музею народного мистецтва.

Вилучені з інших музеїв твори мистецтва, якось пов’язані з та тарами — знищувано; що горіло — спалювалося, що плавилося — розплавлялося; що можна було розбити — билося.

Одночасно була проведена ще одна архитектурна чистка, — були знищені (іноді — під приводом воєнних ушкоджень, що як правило було брехнею), — древності, що внаслідок недогляду зберіглися від минулих погромів.

Зауважимо та відмітимо, що російське слово “погром” (як сьогодні “беспредел”) увійшло свого часу майже до всіх європейських словників, воно так і пишеться — pogrom. Скромний, але гідний, а головне — неоцінений внесок до світової культури. Тому що інакше, — звідки б там довідалися, як його треба називати — погром?

Так було довершене сплюндрування цієї древньої та багатопланової культури, набагато старішої від російської (а чи не тому це було зроблене?). Іще один історичний злочин російського народу.

Нагадаємо, що тоді ще йшла війна, кожна людина була на рахунку сили та засоби могли б піти на щось краще, скажімо на відновлення, а не на знищення, але… Зауважимо, для тих, хто не знає, що Крим був якось- такось доведений до довоєнного рівня лише після того, як (згідно зграбного визначення сучасних російських патріотів) “Крим бил подарєн Хрущєвим Украінє”. Тому що той соціальний мотлох всіх рангів, що змінив у Кримі його людей, як був мало до чого придатний тоді, так само полишається й сьогодні.

Передбачаю тут можливе заперечення, та ось у якому цікавському пункті. Знайдуться чому ні? — такі щирі патріоти, що здіймуть галас, запротестують: до чого тут росіяни? — усе ж це наробив отой монстр, пам’ ятаєте — “чудовіще СССР”, за визначенням нашого вермонтського пророка. Того самого, що усилюється переконати нас, ніби це якісь невідомі зловмисники наклали тоді, 1917, доброму російському народові в штані марксизмом. От, з нього — СССР, — і питайте. Благо, його вже немає, та й питати нема з кого. Бо юридична “спадкоємиця” — Росія, — успадковує самі прибутки.

Доводилося чути подібне крутійство й раніше, й з приводу 1933 і з приводу 1937; при чому — дивно, часом і від цілком пристойних на вигляд людей.

Повторимо ще раз, більшовизм був насправді в Росії не випадковим або стороннім явищем, але органічно з неї виріс. Був — дійсно, деяким “увєнчанієм зданія” (як любив казати М. Є. Салтиков–Щєдрін) тої самої — “руской ідєі”. Це має бути гранично ясним зі всього змісту данного дослідження.

А СССР, що ж — СССР; не виключене, що він і заведений був саме на цей випадок, передбачений на те, щоб власні злочини розкласти на всіх, на всі народи Союзу. Саме для подібного крутійства в майбутньому. Тому що немає більш передбачливих людей, ніж кримінальники. Бо ж він, кримінальник, і до буцегарні потрапляє як раз в тому разі, коли чогось там не передбачив.

Тільки — марно було все це. Тому що все одно, відповідальність несе головний, та від неї “старшему брату” дітись нікуди. Та — ніколи.

Та й самі вони завжди вважали, що це — не більш, як камуфляж. Наведемо свідоцтво з життя.

В одній з програм Останкінського ТБ ток–шоу “Взгляд” 12.06.93 брав участь такий собі доцент МГУ, молодий та ранній, ватажок якогось там з комсомолів (їх тепер кілька). Він одразу заявив, що його ідеалом є Лєнін. Був, як навмисно, “дєнь нєзавісімості Росії” та його й запитали: а що він, комсомольський ватажок, з цього приводу думає? А він, цілком слушно, — питається: “нєзавісімость — от кого? Йому й пішли розтлумачувати, що — мовляв, від булого СССР (чистий сміх — уявляєте?). А він на це зазубився як гієна, махнув рукою та каже: “А СССР — ето і