Дві культури - Олександр Боргардт

Людина, що в нижчому розумовому стані, навчилася з’єднувати в думці ті речі, які знаходила пов’язаними між собою в дійсності. Однак, в подальшому вона помилково перекрутила цей зв’язок, заключивши, що асоціація в думках передпокладає такий самий зв’язок в дійсності.

Отже — магічна формула: знайти вдале сполучення кількох слів, і ти — хазяїн світу.

Казки народів, то одвічно цікавий об’єкт для неупередженого дослідження їх психіки; тих, що цю казку складали, та тих, що нею милуються. Російські казки, на відміну від складних та повчальних японських або китайських навіть більш простих європейських, — не дуже бавлять нас різноманіттям сюжетів. Улюбленим з них є тут історія такого собі Івана, молодшого брата. Старші його брати — усім узяли: відмінники, спортсмени та й собою не останні, а от — нема їм талану. А він — Іван, як у них кажуть і “мордой нє вишєл”, і дурнуватий — його всі так і звуть — “Іван–дурак” (або “уважітєльно” — “Іванушка -дурачок”), а йому все: “по щучьєму вєлєнію, по моєму хотєнію!” Не працював, не гарував, не вчився, а — на тобі: р–раз, і все має, що тільки заманеться. Але, тільки й єдино, засобом магії, — “по щучьєму вєлєнію, по моєму хотєнію!”

Воістину — національний герой!

Цікаво, що ця первісна магія, маючи під ногами міцний грунт дологічного мислення — проросла крізь товщу століть та продовжує квітнути пишним цвітом і в сьогоднішній Росії кінця ХХ ст.

Нащо вже матеріалістичною країною, наскрізь атеїстичною та раціональною, був покійний Совєцький Союз, але й там — мало не офіційно, існували численні магіки. Одне — читає з зав’язаними очима, друге пересуває предмети поглядом. Третє — ставить безпомилковий медичний діагноз (не знаючи навіть анатомії) за будь–якою світлиною людини. А ще хтось — універсал: на відстані сивину чорнить, лисини волоссям зарощує та блізни ліквідує…

До того, всі вони — зверніть уваги, наче змагаються в тому, щоб зробити неможливим будь–яке раціональне пояснення своїх дій. Скажімо — та ж світлина. Можна теоретично припустити, що хвороба людини, в її заавансованому стані, — якось віддзеркалюється на обличчі людини, та маючи досвід… переглянувши сотні й тисячи світлин попередньо, від хворих із надійно встановленим медицинським діагнозом… Ну, що ж, — можна щось і сказати. Цілком розумне та обгрунтоване. Але, шкода, саме цього — досвіду, — вони й не набули; вони — ба, вище від цього. Діють за тим же перевіреним магічним засобом: р–раз, — і все має. З одного погляду.

Крім того, не встиг один прославитись діагнозуючи за світлиною, як — дивись, другому вже й світлини не потрібно, перевершив першого, — ставить діагноз за непроявленим негативом та крізь чорний папірець! — спробуйте, таке щось, — пояснити…

А ще комусь вже досить на це імені та прізвища, — щоб і не дошукувалися раціонального елементу!

З падінням марксизму як загальної ідеології, вся ця повінь шарлатанства повністю легалізувалася, та — не тільки. Стала потужною та прибутковою індустрією, що теж активно експлоатує людські страждання. Але, чи не був подібним шарлатанством і сам марксизм (він же — ленінізм)? — придивимося пильніше до нього.

Марксизм, незважаючи на його розвиненість, популярність та навіть те, що він десятки років пробув панівною ідеологією мало не треті людства, — і досі не оцінений як належить. Саме з наукової точки зору.

Не поміченою, здається, досі, та — попри це, — далеко не другорядною його стороною було те, що марксизм

- то найкапітальніша поки спроба звести на п’єдестал науки саме її, первісну магію. Можна було б тут знову пригадати “мічурінскую біологію” та “діскуссії” 1947–1953, але — звернімося радше до головного.

Дійсно, придивіться тільки до вихідної думки Маркса (та Енгельса). Її чи не найбільш загальні претензії полягали на тому, що філософи досі, мовляв, тільки вивчали світ, а його треба змінити, перебудувати.

Будь–яка нормальна людина скаже вам, що перебудувати можна лише те, будову та функціонування чого ми знаємо, але… Але ні, знати не треба, треба перебудовувати. Коли ви скажете, що не вивчивши попередньо ситуації, не знаючись на справах, — не перебудувати й сільської латрини, це буде розцінене, як замах на сутність марксизму — “науки наук”. У якої є свої засоби на все. Магічне мислення має свої закони, та щось змінити не знаючи — можна тільки через заклинання, тільки через магічні формули.

Таких не бракувало на самих початках марксизму: “Пролєтаріі всєх стран — соєдіняйтєсь!”, “Діктатура пролетаріата!” тощо. Кінчав же свій історичний шлях марксизм–ленінізм — під істу повінь магічних формул, яка заливала країну двічі на рік, на 1 травня та на 7 листопада. Магічні формули називалися — “лозунгі ЦК КПСС к…” Бувало їх мало не по сотні нараз: половина магічних формул — для внутрішнього вжитку, половина — для зовнішнього.

Всяке множення, то інфляція, девальвація, але… у них ніколи не було стільки розуму, щоб це збагнути. Навіть — щодо звичайних грошей…

Відмітимо, що хоча на нас іще чекає достеменне наукове висвітлення антинауки марксизму–ленінізму, але вже можна твердити, — те, що в його класиків є вірне — належіть не їм. А те, що є неспірно від них, — грішить всіма ознаками дологічного, первісного мислення. Хоч у “діалектичному матеріалізмові”, а хоч і у тому, другому — “історичному”.

З приводу всього того, що нами було зауважене вище, — відмітимо одну важливу обставину. Триб мислення

- то є основа духовного розвитку людини, як і нації. Наявність в сучасній Росії первісного дологічного мислення було, здається, вичерпно доведене вище. Прослідковане не тільки в історії, але й у духовному житті, в житті практичному та навіть дещо в повсякденному побуті. Але, на подібному мисленні сьогодні грунтується ціла культура, яка, саме завдяки цьому, своїй історичній особливості, — становить дещо