В серце Небесних гір - Михайло Тимофійович Погребецький

Піски й сипучі наноси жадібно вбирають вологу, яка потім випаровується на палючій спеці. В пісках пустині Такла-Макан[16] зникає Тарім — одна з найбільших рік Центральної Азії; майже повністю віддає свої води пустині Бет-Пак-Дала ріка Чу; пустині Муюнкум — ріка Таласе… І лише кілька річок впадають у такі великі озера, як Іссик-Куль, Балхаш і Аральське море.

Нас недаремно хвилювало питання — чи справимося ми з своїм завданням. Справа це була зовсім не легка. Довгий час найбільші вершини Тянь-Шаню були повиті серпанком загадковості. Мало хто з європейців бував у Небесних горах, а ті, кому доводилося бувати, дуже часто вважали, що до вершин цих гір людині не добратися.

Перші відомості про далеку країну Небесних гір дали світові китайські мандрівники.

Ще в III столітті до нашої ери на захід і північний захід від стародавнього Китаю на величезних просторах, від Маньчжурії до хребтів Тянь-Шаню і долини ріки Чу, кочували войовничі племена гуннів[17]. Об'єднавшись у військово-племінний союз, вони не раз вторгалися в Китай, руйнуючи і спустошуючи його.

У 138 році до нашої ери китайський імператор У Ді, який чув про племена гуннів і про Небесні гори, послав у район цих гір свого посла Чжань Цяна, щоб укласти союз з вождем племені Великих юечжів[18], які ворогували з гуннами.

Посол був мужньою людиною. Він не побоявся пройти страшні землі, які кишіли гуннами, але тут був схоплений ворогами. Понад десять років пробув Чжань Цян у полоні, а потім утік в глиб Тянь-Шаню до озера Іссик-Куль, де кочували ворожі гуннам племена усунів[19].

Від Іссик-Кулю посол імператора пройшов у Фергану. Повертаючись в Китай, Чжань Цян вдруге потрапив у полон до гуннів, але через рік утік знову і цього разу щасливо дістався на батьківщину.

Під час великої і небезпечної подорожі Чжань Цян цікавився країнами, через які йому доводилось іти, племенами, що жили в цих країнах, І всі свої спостереження записував потім у звіт імператорові.

Це були перші достовірні відомості про країни і населення Середньої Азії, про Небесні гори, про озеро Іссик-Куль і про кочовиків, які жили на берегах і в гірських долинах Тянь-Шаню.

Пізніше маршрути, пройдені Чжань Цянем, допомогли прокласти по перевалах і в долинах Тянь-Шаню караванні стежки, які згодом були названі «Великим шовковим шляхом». Цим шляхом з Китаю везли в Середню Азію, а звідти в Причорномор'я, до східних берегів Середземного моря і в Та Цин — Римську імперію — китайський шовк, папір, лак, бамбукові вироби.

У 115 році імператор У Ді знову послав Чжань Цяна на захід до кочових племен. Цього разу посол благополучно добрався до усунських кочовищ біля берегів Іссик-Кулю.

Дальші відомості про Тянь-Шань належать уже до IV століття нашої ери. В 339 році буддійський монах, китаєць Фа Сянь, ідучи на богомілля в Індію, з невідомої причини звернув із свого шляху, що лежав через пустиню Такла-Макан уздовж озера Лобнор, і рушив на північний захід, у Тянь-Шань.

Перейшовши гори, — очевидно через льодовиковий перевал Музарт, що знаходиться на схід від Меридіонального хребта, — Фа Сянь вийшов у долину ріки Ілі. Звідси він попрямував на південний захід і знову перейшов Тянь-Шанські хребти, цього разу, очевидно, через перевал Бедель[20].

Від південних відрогів Тянь-Шаню мандрівник перетнув пустиню