У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик
- Збирати агентурні дані, розвідувати...- почав було генерал, але Думбрайт, нетерпляче поморщившись, спинив його.
- Ну, от, от! Виходить, тільки те, що й до війни? Ні, не лише це! - ребром долоні він ударив по столу, немов відрубав.- Не лише цим треба займатися. По-перше, щодо сугубо розвідувальної роботи. Тут кількість інформації, що здобувається, повинна перейти у нову, найвищого ступеня якість - цілковиту обізнаність з усім, що робиться по той бік червоного кордону. Ми на цьому зупинимось окремо, іншим разом, бо зараз я хочу говорити про ту нову роботу, яку ми мусимо і будемо вести. Важчу, куди важчу, менш помітну, але сьогодні найбільш потрібну - про ідеологічний наступ на комунізм! Так, так, саме наступ. Розгорнутим фронтом. У всеозброєнні форм, засобів, методів, впливові яких важко буде протистояти, бо вони діятимуть, мов луг, що непомітно роз'їдає речовину,
Квадратне обличчя Думбрайта почервоніло, в очах зникла каламуть, яка, мов тонка плівка, приховувала їх вираз. Тепер вони дивилися гостро - здавалося, що з зіниць ось-ось вистромляться тонкі буравчики.
Фред майже фізично відчув їх дотик і, щоб не виказати свого настрою, швидко опустив повіки. Краєчком ока він помітив, як подалися вперед Нунке і Шлітсен. Воронов, що сидів поруч, гучно перевів подих.
Задоволений враженням, яке справив на присутніх, Думбрайт ледь помітно посміхнувся.
- Я бачу, ви мене зрозуміли, - вів далі, витримавши маленьку паузу, що мала підкреслити значущість щойно сказаного.- Так, основне тепер, після війни, - дискредитація самої ідеї комунізму. Самої ідеї! Тут треба вдатися до всього: починаючи від філософських систем, поданих як найновіше досягнення ідеалістичної людської думки, і аж до антирадянського анекдота. Збройна боротьба закінчилася, починаємо війну психологічну.
- З Росією? - запитав Воронов.
- З комунізмом, - з притиском відповів Думбрайт, - З світовим комунізмом. Бо після війни він виріс саме в світову силу... Над Росією сяє ореол рятівника людства від фашизму. Цей ореол ми повинні зняти, розвіяти. Сподіваюсь, нема потреби доводити, чому саме?
- Але роль Росії у війні...- несміливо озвався Воронов.- Історія...
- Її уроки тим і визначаються, що людство їх швидко забуває, сказав один з мислителів. Не пам'ятаю хто, але сказав дуже влучно. У людства, справді, коротка пам'ять.
І нам це дуже з руки. Ми заплатимо німецьким генералам десятки, сотні тисяч доларів, і вони нам напишуть мемуари з історії другої світової війни в потрібному для нас аспекті. Доведуть, що не на Сході, а в Африці, Італії на Тихому океані кувалася перемога, апофеозом якої стало відкриття другого фронту.
- А куди подіти той факт, що основні сили німецької армії були прикуті до Східного фронту? - запитав Фред.
- Ми повинні довести протилежне. Мемуари, та ще військових, завжди обмежені подіями на якійсь окремій ділянці. Треба обрати такі події і таких авторів...
- Я міг би порадити кілька кандидатур, - втрутився Нунке.
- Буду дуже вдячний. Тим більше, що нас цікавлять саме спогади німецьких генералів і їх трактування подій. За кілька днів я полечу до Західної Німеччини, приготуйте список ваших кандидатур.
- Буде зроблено.
- Щойно сказане, звичайно, не клопіт вашої школи, І коли я згадав про це, то лише для того, щоб ви зрозуміли масштаби наступу, який ми збираємося розпочати проти росіян. А ваша робота стосується безпосередньо Радянського Союзу. Росія лежить зараз у руїнах. На думку наших економістів, потрібно буде п'ятдесят років, щоб росіяни відбудували населені пункти, промисловість, сільське господарство, загалом свою економіку.
- Англійські економісти кажуть про менший строк - тридцять років, - нагадав Шлітсен.
- Тридцять, п'ятдесят... обидва ці строки нас не влаштовують. Треба, щоб росіяни витратили на відбудову вдвічі, втричі більше часу! - стукнув кулаком по столу Думбрайт.- Тут я впритул підходжу до нашого з вами завдання: завадити росіянам повинні ми. Не лише засобами диверсій - це малоефективно; не тільки засобами шкідництва - шкідників швидко викривають; не терористичними актами проти окремих діячів - вони лише згуртовують народ навколо своїх вождів. Серед усіх народностей, що входять до складу Радянського Союзу, стомлених війною і нестатками, треба збудити зневіру в можливість побудови комунізму не лише в найближчий час, а й взагалі. Якими шляхами? їх багато! Арсенал цієї небезпечної зброї невичерпний. Тут усе залежатиме від нашої з вами винахідливості. Для прикладу, наведу вам лише кілька напрямів діяльності. Ревізія марксизму-ленінізму. Треба взяти на озброєння всі течії новітньої філософії, відфільтрувати їх, відібравши на перший погляд найневинніше і, прикриваючись щитом матеріалістичної діалектики, яка твердить, що все знаходиться в русі, все змінюється, залежно від середовища і обставин, силкуватися просунути ворожі марксизмові ідеї. Могутньою зброєю може стати і дезинформація. Найвизначніші досягнення людської думки в галузі фізики, біології, техніки, інших наук можна подати під соусом ідеалізму і ще якогось "ізму"! Поки розберуться, поки схаменуться, час спливатиме і вода литиметься на наш млин.
- Навряд чи така робота буде посильною для рядового агента, - з сумнівом похитав головою Шлітсен.
- Цю роботу ми доручимо добірним кадрам. З науковців, фахівців своєї справи. Не обов'язково, щоб вони зосереджувались у якомусь центрі, треба, щоб кожен працював у своїй галузі, але ми повинні всіх таких людей мати на прикметі, щоб в разі потреби можна було використати їх ерудицію. У себе на батьківщині ми вже дещо зробили в цьому напрямі. Треба, щоб і тут ви знали, на кого і в чому можете покластись.
- Доведеться поновити деякі зв'язки серед мадрідського. товариства, - замислено промовив Нунке.
- Неодмінно! Для цього ви матимете спеціальні відрядження... Втім, все це високі матерії, перейду до прикладів простіших. Людська вдача така, що в скруті людина завжди шукає якоїсь віддушини:
