Пригоди тричі славного розбійника Пинті - Олександр Дюлович Гаврош

знову набивали гармату. Мабуть, це вже добре помітили і в охопленому вогнем замку, бо над ним знялося простирадло, яке, видно, заміняло комендантові білий прапор.

— Замок здався! Замок здався! — всі здивовано перезиралися.

Пинтя підняв догори запалений смолоскип, попереджаючи про третій постріл.

— Відпускайте бабць! Бо зараз він гримне по майдану! — заверещала юрба і ринула до ешафоту.

Заскочений таким розвитком подій, барон скочив на коня, аби його не затоптали. І, клянучи на чому світ стоїть сей дикий народ, пустився учвал з площі. Кажуть, що зупинився він аж через три дні у Відні. Ледве живий, але все ще сповнений люті і лайок. Вояки, бачачи втечу начальства, порозбрідалися хто куди — подалі від біди і дурних вказівок.

Зубаня, Глуханя та Сліпаня відразу стали народними героїнями.

— На замок! — верещали вони. — Покажемо сим бузувірам, як бабусь переслідувати!

І натовп, озброєний палицями та кілками, посунув нагору, туди, де біле простирадло сповіщало про падіння неприступної твердині. На все це згори дивився Пинтя, сидячи на гарматі та гладячи вірного пса Люципера.

Циган Мітко та поранений гусар Юра від душі сміялися, спостерігаючи за панікою у місті. Незабаром до них мала приєднатися й решта ватаги — старий Доманич, Іван Качулка, Гатала, Шпінька, Графинчик, Митро Сливовиця і нарешті Кривий Пелех.

Хлопці справно виконали роботу, і тепер усіх чекала гостина у Моті Лейбуса. Адже дві ночі опришки не спали, носячи порох таємним ходом під замок. Аби у домовлену мить — о дванадцятій годині — підірвати порохову вежу, а з нею і всі надії барона фон Ґутентаґа.

І нарік Пинтю за се діло народ тричі славним. Бо він єдиний утік з Хустської темниці. Бо зруйнував замок дерев’яною гарматою. Бо змусив капітулювати твердиню, яка ще ніколи нікому не піддавалася…

І склали люди про Пинтю не одну пісню та думу. Аби у віках зберегти се ім’я для нащадків. Бо жив він по правді та справедливості. А може, й тепер живе, коли не вмер. Принаймні так казка каже. А казка, як відомо, не бреше. Але про се іншим разом…

КІНЕЦЬ

Примечания
1

Єдиначок — одинак, єдиний син

(обратно) 2

Ґазда — господар

(обратно) 3

Гайдамака — бунтар

(обратно) 4

Цісар — імператор Австро-Угорщини

(обратно) 5

Ґрунь — вершина гори

(обратно) 6

Дітвак — дитина

(обратно) 7

Най — нехай

(обратно) 8

Цімборашка — товаришка

(обратно) 9

Ня — мене

(обратно) 10

Топірець — сокирка на держаку

(обратно) 11

Оборіг — повітка на чотирьох стовпах для зберігання сіна та збіжжя

(обратно) 12

Долівка — глиняна підлога

(обратно) 13

Файно — добре

(обратно) 14

Одданиця — дівчина на виданні

(обратно) 15

Тайстра — торба, яку носять через плече

(обратно) 16

Пищалка — сопілка

(обратно) 17

Колиба — дерев’яна хатина зі стрімчастим дахом, житло чабанів і лісорубів

(обратно) 18

Гайдуки — панська охорона

(обратно) 19

Бесаги — подвійна торба

(обратно) 20

Ґавра — барліг

(обратно) 21

Бринза — сир з овечого молока

(обратно) 22

Вуйко — дядько; вуйку — звертання до старшого чоловіка

(обратно) 23

Драб — обідранець

(обратно) 24

Ватра — багаття

(обратно) 25

Черес — широкий шкіряний пояс

(обратно) 26