Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний

ми покладемо наше життя на музику, це буде музика куряви, цегли й мазуту, де найбільшою поезією були ми. ПЕРЕБІЖНІ СПОГАДИ
1. «Україна починалася з Відрадного…»
Україна починалася з Відрадного, оточеного пустирями, де в корпусах розбитих машин виростали ожини й легенди, де вранці світляки чорними стрілами вилітали з голубників, де курились дахи від спеки і ходили дахами тіні, граючи на гітарах і губних гармоніках. З Відрадного, куди закинуло нас з різних кінців світу — Іспанії, Солом’янки і Куренівки, Дуклі і Мишоловки, Ростова і Чоколівки, і звідки виривав нас крик поїздів на Чаті Волинській. 2. «Десь давно…»
Десь давно в стукоті коліс і в зеленій піні м’якої мови на вокзалах, чи в покручених алеях Другого саду, чи посеред мосту на Труханів дівчину цю зустрічав, бо пам’ятаю штивний дотик її рук і несподівану відвертість губ і очей. Змінилось ім’я, змінилось обличчя, але все ж білий пісок робить її золотавою і губи її вимовляють слова з Книги життя. 3. «Я не знаю…»
Я не знаю, що тримає мене тут — важкі будинки, що вночі, наче танкери, випливають з безмежного неба, світло ліхтарів, заплетене золотими стьожками в гілля дерев, чи ті, що з різкими обличчями, наче ящірки, снують під полуденним сонцем, чемно гудуть про справи і коротко беруть на Одесу зайшлий люд, аби не було неув’язочки під пекучим сонцем Відрадного. 4. «Плющем і виноградом…»
Плющем і виноградом заросли білі мури заводів, червоними, зеленими і синіми кольорами пофарбували балкони і рами, і тепер можна гілку терпкого звіробою зірвати між низеньких сосен біля авторемонтного і, розтираючи її в пальцях, згадати