Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний

у високій траві навколо стадіону, слухали, як засинає королівський квартал, і бачили, як гаснуть вдалині вогники будов. І коли нам уже починало здаватися, що ми майже нетутешні, ми закохувалися, і тоді великим було наше бажання переробити світ, і тоді великим було наше місто, і великою була наша любов. 2. «Повір, Бітлз…»
Повір, Бітлз — це наша юність духмяна, як відчинене вікно в порожній кімнаті масового мистецтва і стерильно очищеної класичної музики, але чуєш — квартал живе, живуть люди, коти, дерева, живе над кварталом велике сонце, живуть пісні, і тому ти роздягаєшся — джинси і светер летять у куток, і без одягу ти стаєш така жіночна, що я починаю любити твої плавні несміливі рухи і стриману радість передчуття, що затуманила твої очі. Тому, повір, Бітлз — це наша юність, але про нашу любов ми напишемо самі. 3. «…я бачу хлопців з нашого кварталу…»
…я бачу хлопців з нашого кварталу і думаю, що ми зачешемо ліверпульців — наші гітари грають нашу музику, а губи вимовляють наші слова і, можливо, це ще не дуже красиво, але це пісні про нас — як ми любимо, і як вчимося застосовувати у бійках ламаючі удари, і як поволі доростаємо до слів Боротьба і Батьківщина, і як звучать серця наших коханих, перекриваючи музику ліверпульців, і я думаю, що в наших кварталах існує своя музика і ми намацаємо її. 4. «Коли я хочу написати про тебе…»
Коли я хочу написати про тебе, мені бракує слів. Я згадую наше дитинство, де між спалахами сонця — люди, зайняті своїми справами, розквітлі дерева і вантажівки, що накручували на свої колеса не тільки руду куряву передмістя, а всі легенди дороги, прямої і голої, що губилася десь за обрієм. Якщо колись