Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

646 Неточна цитата з Книги Премудрості Соломонової 8:2. Пор.: Сїго воз/ігсвй^ъ й ПОИСК^Ъ (Я ГОНОСТИ /ИОСА.

647 Мабуть, мається на увазі Давидів псалом 144 (145).

648 Парафраза Євангелії від св. Івана 18: 37. Пор.: нл сїе родй^сА.

649 Очевидно, це алюзія на слова Сократа, які Сковорода перекладав так: "Иные на то живут, чтоб ѣсть и пить, а я пью и ѣм на то, чтоб жить". Див. прим. 93 до циклу «Басни Харьковскія».

650 Див. прим. 20 до діалогу «Разглагол о древнем мірѣ».

651 Книга Псалмів 38 (39): 2.

652 Пісня над піснями 1: 7.

653 Див. прим. З до діалогу «БесВда 1-я, нареченная Observatorium. (Сіон)».

654 Див. прим. 1 до притчі «Убогій Жайворонок».

655 Див. прим. 1 до трактату «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis».

656 Див. прим. 210 до рубрики «Листи до різних осіб» (лист № 108).

657 Див. прим. 2 до трактату «Книжечка Плутархова о спокойствіи души».

658 Очевидно помилково - замість Острогозьк.

659 Від гр. апоурафт) - 'список'. Словник Памви Беринди тлумачить іменник апограф так: "перепис з книги, екстракт, копѣа" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 361].

660 Від гр. аѵтдурафос; - 'власноруч написане'.

661 Далі йде розчерк Сковороди.

662 Переклад Леоніда Ушкалова.

663 Сковорода має на думці трактат «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis».

664 Далі йде розчерк Сковороди.

665 Цей лист подаємо за автографом, який зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України (ф. 86, № 7, арк. 109).

666 Ідеться про Андрія Івановича Ковалівського. Див. прим. 643.

667 Цей образ міг бути навіяний «Домашніми бесідами» Еразма Роттердамського. Пор.: "Памфіл: А я милуюсь не тільки тією прекрасною і квітучою оселею, - набагато миліший мені її хазяїн. Марія: Який хазяїн? Памфіл: Твоя душа, якої краса з роками дедалі більше зростатиме" [Еразм Роттердамський. Похвала глупоті. Домашні бесіди / Перекл. з латини

В. Литвинова, Й. Кобова. - Київ, 1993. - С. 136].

668 Парафраза Євангелії від св. Івана 6: 63. Пор.: плоть не пб/іь^Хетъ ничтоже.

До Якова Петровича Правицького1

80

[У Бабаї, 3 жовтня 1782 p.]

Из Гусинскаго лѣса. 1782-го года, окт[ября] 3-го д[ня].

Honorande mihi in Christo Pater!

Pax tibi in Domino nostro!

Lateo in Eremo2; duco ostam pie, Dominus mens mihi est каї і] Петра каї Г] kAtilc каї о вдос [Шанований во Христі отче мій! Мир тобі в нашому Господі! Ховаюся в пустелі, веду кістяк благочестиво, Бог для мене розум, і скеля, і надія, і любов].

Он меня не оставляет во время Старости, внегда оскудѣвати немощам моим3; он меня защищает от отчаянія4; укрѣпляет к Цѣломудрію5; ограждает необоримою Стѣною6 против всѣх прилогов діавольских; я никому ни завижу; никого не ненавижу; всѣм друг, и для моего Сердца нѣт непріятеля во вселенной. Не de ли есгь оный Исаїевскій мир и веселіе? "На горѣ сей испіют радосгь, испіют вино..."7 Всяка плоть есть юдоль Плача8 и Ложь. Что же есть твердое? "Посредѣ вас стойт..."9 Стойт, сирѣчь, незыблемая Гавань. Сей есгь един Свят. Той есть Твердь, Кифа, Петра, Адамантова Гавань, Матерая Земля, Твердь и Град апокалипсическій10. Не de ли есгь оная Земля, "Посредѣ воды" составленна Божіим Словом11? Не сей ли есть новый Мір, Рай? Не здѣсь ли почивает Израиль, прешед море? Ей, тамо взыдоша вся колѣна12. Не на сей ли Петрѣ и Скалѣ то водворяется Ноева Голубйца: "Полечу и почію..."13, "Очи твой, яко Голубины..."14? Не на сей ли Кифѣ утверждается вся Церковь15, презрѣвшая с Голубицею Плоть свою и Кровь, и прозрѣвшая оную Гавань? "Царя со славою узрите, и очи ваши узрят землю издалека"16. Не ая ли земля и царь глаголет: "Маловѣре, почто усомнѣлся еси17? Блажен еси Симон, сыне голубицы Ноевы..."18 Не то же ли есгь кровь, плоть, вода, непостоянносгь, лжа и огнь, и погибель? Не то же ли есть ад и смерть? Не царствіе ли внутрь непостоянносги нашея стойт19. Не de ли есть истина и Кифа? Не кифа ли есгь Гора оная, на которой со Израилем піет радосгь оную: "Радости вашея никтоже возьмет от вас"20. И вино оное: "Дондеже пію я новое вино в царсгвіи небеснѣм?"21 А кто піет? Твой сын, Григорій Сковорода, упивается от тука дому Божія22, нашед внутрь себя со Сампсоном сот вѣчносги23, и услаждается со отцем свойм Лотом оным: "Нард мой даде воню свою"24. "Сердце моє есть сердце твоє"25. "Да и тій в нас єдино будут"26. Услаждается и вас поминает, пребивая вам всенижайшим во вѣки слугою,

Григорій Сковорода.

Из Маначйновки 1785 года, Окт[ября] 3-го Дня.

*

Dilecte in Christo Frat[er] Iacobe,

Pax ilia tibi sit! quae Mentem supereminet omnem.

Ignosce mihi, siquid te offendi, cum diversarer apud vos. Scis, me esse irritabilem, sed me scis etiam Humanitati et Innocentiae natum, quae sola Hominem fadt. Bonus, id est verus Homo, de bono Cordis Thesauro semper Bonum praefert27. Et tamen multi meorum Amicorum tales sunt, ut parati sint illico me mordere, siquid Delirii conor eis deminuere. Non cogitantes, me Benevolentia dudum, hoc facere. Vere enim humanum Cor et Ingenium haud quoquod potest male velle Hominibus. Ego quoque siquid uro, aut molestus sum, non Malevolentiae impulsu hoc fado, sed quid Candor animi mei Nefas putat assentiri Mendado aut adversus Veritatem pugnare. Nam ut Medidna non semper est mollis, ita Veritas saepe aspera est.

Et Nemo est, qui semper misceat Utile Duld28.

Sed obliviscamur mutuas Offensas ac redeamus in gratiam.

"Друг Друга Тяготы носягце.. ."29

Письмоподателя сего пріймите