Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Очевидно, це парафраза Сенеки (Моральні листи до Луцілія, XI, 6). Пор.: "Si vis amari, ama" (в перекладі Андрія Содомори: "Люби - й тебе полюблять" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 54]). Ці слова Сенеки наводили, зокрема, Стефан Калиновський та Михайло Козачинський, говорячи про причини любові [див.: Памятники этической мысли на Украине XVII -первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 259, 406]. Іван Максимович у своєму «Театроні» переклав їх так: "Аще хощеши любов имѣти, люби" [Максимович І. Ѳесщэоѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 54 (зв.)]. Схожі слова є також у Марціала (Епіграми, VI,

11, 10) [див.: Марк Валерий Марциал. Эпиграммы / Пер. с лат. Ф. Петровского. - Москва, 1968. - С. 170]. Саме з посиланням на Марціала говорив про єство любові Феофан Прокопович: 'Та найбільш важливе в любові - це передусім любити іншого, - це значить, щоб нас любили, то раніш полюбімо ми" [Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 294]. Зрештою, фраза: "Si via amari, ama!" - належить до розряду крилатих [див.: Цимбалюк Ю., Кобів Й., СмуроваЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. -Вінниця, 2003. - С. 310].

580 Ідеться про Якова Єнкевича. Див. прим. 289.

581 За припущенням Дмитра Багалія, тут бракує дієслова subit.

582 Ці слова дуже важко прочитати. їх почасти відтворено за змістом.

583 Це - 11-а пісня циклу «Сад божественных пѣсней». Щоправда, порівняно з версією, яка ввійшла до циклу, тут інакша розбивка на рядки, а також є низка дрібних розбіжностей.

584 Книга Псалмів 41 (42): 8.

585 Сковорода має на думці слова: "Того часу сказав Господь до Ісуса: 'Нароби собі камінних ножів, і пообрізуй Ізраїлевих синів знову, другий раз'" (Книга Ісуса Навина 5: 2).

586 Можливо, Сковорода має на думці слова: й вд^нїе grun нл нлсыціеши^ъ гоницъ (Книга Ісуса, сина Сирахового 38: 26). Лист не має закінчення - частина аркуша відрізана.

587 Ідеться про Старо-Харківський Преображенський, чи Курязький, монастир, заснований 1673 р.

588 В автографі далі ретельно закреслено якесь слово.

589 Від лат. impetus - 'натиск, напад'. Це слово за часів Сковороди вживалося і як фізичний термін (скажімо, Феофан Прокопович писав: "...мені більше подобається думка, згідно з якою сила (impetus) руху у кинутих тілах виникає внаслідок ваги або легкості..." [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. -Київ, 1980. - Т. 2. - С. 333]), і як богословський (див.: "...з великим импетом и страшным шумом в пекло поволочет" [Винницький І. Катихисіс, албо Наука христіанскія. - Унів, 1685.-Арк. 87 (зв.)]).

590 В автографі слова "без конца" написано над рядком.

591 Парафраза Горація (Оди, 11,16). Пор.: "Quid brevi fortes jaculamur aevo. Multa...". У перекладі Андрія Содомори: "Дивно: в тім житті, хоч таке коротке, / Стільки цілей в нас!" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982.-С. 56].

592 Образ кулі як уособлення самодостатності мудреця походить з Емпедоклового уявлення про Бога-Сфайрос [див.: Фрагмента ранних греческих философов. - Москва, 1989. - Ч. 1: От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики. - С. 350-351]. Яскравий образ мудреця-кулі змалював, наприклад, Горацій (Сатири, II, 7, 86-87): "Весь-

бо він - сам у собі і на кулю округлістю схожий: / Що б не торкнулось іззовні його -відпаде, зісковзнувши" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 173]. Так само й у «Моральних листах до Луцілія» (СХІД, 22) Сенеки: "...надали їм круглих обрисів, як богові..." [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 502].

593 Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдь вгъ нішъ;

594 Далі йде розчерк Сковороди.

595 Ідеться про приятеля Михайла Ковалинського - Миколу Заводовського, який на ту пору був викладачем у класах інфіми та аналогії Харківського колегіуму [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. -

С. 137].

596 В автографі перед цим витерто одне або два слова.

597 Гусинка - село на Куп'янгцині, яке згадується в документах, починаючи з другої половини XVII ст. Воно стояло на березі невеличкої річки, яка впадала в річку Великий Бурлук. Спочатку село називалось Гусинець (від назви річки або через те, що тут було багато диких іусей). Згідно з даними перепису 1732 р., тут мешкало близько 400 чоловік. Село належало Олексію Юрійовичу Розальйон-Сошальському, який мав тут великий триповерховий будинок [див.: ГомонП. Григорій Сковорода і Нижнє Приоскілля. - Харків, 2006.-С. 101-105].

598 Цей лист подаємо за списком, який зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України (ф. 86, № 25).

599 Фраза /ийръ тевѣ зринає в Книзі Суддів 6: 23; 19: 20, у Першій книзі царств 20: 21, у Першій книзі параліпоменон 12: 18, у Книзі пророка Даниїла 10: 19 та в Третьому соборному посланні св. ап. Івана 15.

600 Можливо, Сковорода має на думці слова: ЫрыгнХ сердце /иое слово влаго (Книга Псалмів 44 (45): 2).

601 Парафраза Другого послання св. ап. Павла до коринтян 12:14. Пор.: не йфХ во влши^ъ, но влсъ.

602 Сковорода має на думці слова: И д^ъ гдень г"лл во /инѣ (Друга книга царств 23: 2).

603 Очевидно, Сковорода має на думці слова: йкш ты єси, вже вгъ всєа сЙ/іьі й держлвы, й н^сть йнлгш ^ацінтннка родсі ій/іевл кро/иѣ тевє (Книга