Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

564 Сковорода переклав цей фрагмент «De tranquillitate animi» так: "Сіи боязливцы, хотя из корабля опустилися в шлюбку, однак ровно тоскою и блеваніем мучатся, занесши с собою и туда страх смертный в сердцѣ и во утробѣ своей желчь. Так и безумная душа, своим состояніем наслаждаться не наученная, хотя из жизны в жизнь преходит, но вездВ грустит и мятется, носящая внутрь источник огорченій - растлѣнное сердце. Сим образом богатіи и нищіи, женатыи и безженныи, и всѣ протчіи безпокоятся. Чрез сіє бѣгают из должностей, но паки праздность скучна. Чрез сіє рвутся показаться при дворѣ, а показавшися, досадуют. Вольному тВлу, слабому уму угодить трудно. Больный и на супруїу и на лѣкаря желчен. Скучен ему пришедшій посВтить пріятель, а отшедшій досаден. Мягчайшее ложе жестко ему. Смотри же, как только возсіяло здравія ведро, тогда превкусною пищею мерзѣвшій самую простую вкушает со сладостію".

565 Далі Сковорода коротко подає у формі прикладу фрагмент Плутархового «De tranquillitate animi», що його він переклав так: "'Кая вина источила вашему величеству слезы?' - вопрошают министры Алек[сандра] Македонскаго. 'Как же не плакать, братцы? В сію минуту сльїшу от философа, что в мырѣ не един мыр есть, но и числа им нѣт... Ах! а мы доселѣ и един мыр не вовся покорили'. Но душа любомудрая, древній Кратес, кроткими замыслами кроткаго духа легко и сладко проплыл своего житія пучину".

566 Олександр Македонський, котрий підкорив собі Персію, Єгипет, Індію, а хотів підкорити ще й Аравію, Африку та інші краї, але помер, як і будь-хто з людей, залишивши свою велетенську імперію, у старій українській літературі не раз поставав символом марності людських прагнень та рівності людей перед смертю [див., наприклад: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 125 (зв.) (друга пагін.)].

567 За часів Сковороди Кратесова бідність могла бути поцінована й інакше. Наприклад, у почаївській книжці «Сѣмя слова Божія» сказано таке: "...Богатство праведноє дар єсть Божій и может также быти восхожденієм человѣку к небесному блаженству, єжели толко добрѣ єго употребит. По что убо безразсудно откидати или гнушатися даром Божіим? Я смѣло ручюся, що когда бы он славный філософ Кратес знал Бога и когда б Павел святый прилучился в то время, когда он богатство своє в море сыпал, говоря: 'Отидите от мене злыя похоти! Погублю я вас, да сам не погибну от вас!' - удержал бы єго руку, конечно, Павел святый и сказал бы: 'Що ты, безумный, робиш? Богатство ли погубити тебе может, як живо? Не поіубит оно тебе, єжели ты сам себе не погубиш" [Сѣмя слова Божія. -Почаїв, 1772. - С. 400]. Про те, що Кратес викинув усі свої гроші в море, писали Діоген Лаерцій (VI, 87-88) [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 262] та Флавій Філострат («Життя Аполлонія Тіанського»

1,13) [див.: Флавий Филострат. Жизнь Аполлония Тианского. - Москва, 1985. -С. 11].

568 Так стверджував Піфагор. Тут Сковорода залишає супротивне твердження Плутарха без коментарів (як не брати до уваги графічного виокремлення слова prudentia, що може свідчити про те, що Сковорода поділяє думку Плутарха), але у своєму пізнішому перекладі «De tranquillitate animi» (у спеціальній примітці) наш філософ, докладно зупинившись на розгляді цієї суперечки між Піфагором та Плутархом, стає на бік Піфагора.

569 Сковорода переклав цей фрагмент «De tranquillitate animi» так: "Сапог ногв, а сердцу жизнь сообразуется. Нѣкто мудрец сказал: обычай здѣлает жизнь сладкою. А я сказую: сердце чисто зиждет жизнь веселу. Сего ради потщимся очистить источник сердца, да всВ горести, извнВ нападающія, возможем обратить во спасительные соки".

570 Цей самий сюжет Плутарх переказує і в «Бенкеті семи мудреців» (147с) [див.: Плутарх. Застольные беседы. - Ленинград, 1990. - С. 243].

571 Див. прим. 48 до трактату «Книжечка Плутархова о спокойствіи души».

572 Зенон (гр. Zijvcov) із Кітіона (бл. 333-262 pp. до н. е.) - засновник філософської школи стоїків.

573 Про це розповідає Діоген Лаерцій (VII, 5) [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 270].

574 Сковорода міг знати цю історію також із книги Діогена Лаерція (III, 18-20), який свідчив, що свого часу Платон жив на Сицилії в тирана Діонісія, але образив того своїми міркуваннями про владу, мовляв, не все те добре, що добре для тирана, якщо той не відзначається чеснотами. Розлючений Діонісій наказав продати філософа в рабство, але друзі викупили Платона, допровадили його до Афін, ба навіть купили садочок в Академії [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. -Москва, 1979. - С. 155-156].

575 Фрагмент від слів "Id ergo est primo..." - це цитата з «De tranquillitate animi», що її Сковорода перекладав так: "И так, прежде всего, нужно научиться тому, чтоб могти все горкое обращать во сладость, дабы мы во всѣх неудачах могли похвалиться так, как мальчик тот: 'Ба! слава, де, Боїу! не пропал мой замах. Я бросил камень на собаку, а попал в мою мачеху'. Напримѣр, изгнали Діогена из его отчизны, а он тВм попал во философію. Послѣднее судно с товаром потопила буря, а мудрый Зенон: 'Слава тебѣ, Господи! Переводиш, де, мене из богатства в нищету. Нынѣ моїу мудрствовать о спасеній душевном, а не о тѣлесном богатствѣ'. Чему ж и ты не подражаеш мудрым? Дишен ты, напримѣр, гражданскія ли должности? Чего же тужиш? Теперь станеш жить, сам для себе труждаясь. Дишился ли милости у вельможи? Так освободишся опасных коммисій. Утрудился ли уже, отправляя оныя? Возвеселися же наградв. Коей? Добрая, по пословицѣ, слава лучше мягкаго пирога. Житейскія ли твой интерессы разстроила клеветлива зависть? Отвержи убо житейскую печаль, а начни пектися о Господь. Многое воистину угВшеніе сердцу взирать на великія мужи, равное с нами пострадавшія, но видь равнодушно".

576 Plutarchus. De tranquillitate animi, 466b-e, 467a-e [Plutarchi Chaeronensis Scripta Moralia. Graece et latine. - Paris, 1841. - T. I. - P. 565, 566, 567].

577 Переклад Леоніда Ушкалова.

578 Переклад Леоніда Ушкалова.

579