Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

515 Цю приказку наводить Еразм Роттердамський у своїх «Адагіях» (IV. 5. 5). Пор. з її українськими відповідниками: "Друзі пізнаються в біді" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 703]; "В біді пізнавай приятеля" [Франко, № 558].

516 Очевидно, Сковорода має на думці 43-ій рядок IV-ої ідилії Феокрита: "О Zeu<; аЛЛока |j£v пєЛєі аЮрюд, аЛЛока 5' иєі".

517 Ця сентенція є в «Адагіях» Еразма Роттердамського (II. 3. 12) з посиланням на грецького поета III ст. до н. е. Феокрита. У Феокритових буколіках виступають двоє пастухів: Корідан та Батт.

518 Цимбалюк Ю., Кобів Й., СмуроваЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 44.

519 Сковорода має на думці те, що в Стародавньому Римі, коли раба відпускали на волю, то одягали йому на голову повстяну круглу шапку, яка називалась pileus.

520 Тібулл. III, 6, 32. У Тібулла - multos.

521 Під Сатурновим, чи Кроносовим, часом і життям Сковорода, очевидно, має на думці "золотий вік". Див. прим. 6 до циклу «Сад божественных пѣсней» та прим. 205 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира». Із другого боку, "Кро-носове (Сатурнове) життя" можна було трактувати і як життя, сповнене гріхів. Принаймні старі українські письменники часом змальовували цього грецького бога чорними фарбами, як-от Дмитро Туптало у своєму літописі: "Вйдя Сатурнус, яко... Уранос многія сыны рождаєт, и не благоволя о том, понеже он хотѣл бы сам єдин наслѣдником царства быти, содѣла вещь страшную и студную: отца своєго скопи серпом, да не болѣс рождаєт чад, и вверже отрѣзанную часть в море с кровію, от коєя крове, с пѣною морскою соєдинившися, родися дВвица, глаголемая Венера, яже потом бѣ преславная блудница и блудодВйцев богиня, а Уранос от язвы умре" [ТупталоД. Лѣтопись // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 4. - С. 485-486].

522 У двох останніх реченнях Сковорода обіграє образи Божого наказу про Пасху: "А їсти його [агнця] будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій" (Друга книга Мойсеєва: Вихід 12: 11).

523 Можливо, образ "барбаянської землі" був навіяний діалогом Еразма Роттердамського «Дослідження віри» («Inquisitio») [див.: Opera omnia Desiderii Erasmi Roterodami. -Amsterdam; London; New York; Tokyo, 1972. - Ordinis I. - T. 3. - P. 363-374], в якому персонаж на ім'я Барбацій (Barbatius) каже про те, що Христос покинув землю задля того, щоб люди любили його духовно, а не по плоті. У такому разі "барбаянська земля" - це все плотяне.

524 Сковорода має на думці епізод, коли архангел Гавриїл зробив німим Захарію за те, що той не йняв віри його словам (див.: Євангелія від св. Луки 1: 18-23).

525 У старій українській історіографії побутувала легенда, згідно з якою за свою війському хоробрість і мужність слов'яни отримали привілей від Олександра Македонського. Наприклад, у «Синопсисі» сказано таке: "Славяне в храбрости и мужествѣ своєм день от дне крѣпко подвизающеся єще и протйву древных греческих и римских кесаров и всегда славную воспріємлюще побѣду, во всяческой свободВ живяху. Пособствоваху же и великому цару Александру Македонскому, и отцу єго Филиппу, подбивати под власть свѣта сего державу. Твм же, славных ради дВл и трудов воинских, даде Александер-цар славяном привилей, или грамоту, на пергамѣни златом написаную в Александріи, вольности и землю им утверждающи, пред Рождеством Христовым року 305-го" [Синопсіс, или Краткоє собраніє от разных лѣтописцев о началѣ славяно-россійскаго народа// Українська література XVII ст. - Київ, 1987. - С. 168; пор.: Туптало Д. Лѣтопись // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 4. - С. 625].

526 У словнику Памви Беринди іменник "переполох" зринає як одне зі значень слова "ужас" поруч зі словами "здумѣнсся, пережаханє, перестрах, дрижѣнс от зимна або от боязни, дригота, мерзеность" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. -Київ, 1627. - Ст. 266].

527 Сковорода має на думці свій конфлікт 1751 р. з переяславським єпископом Никоди-мом Срібницьким із приводу викладання курсу поетики, наслідком якого філософа було звільнено з місцевого колегіуму, тобто, як писав Ковалинський, "Сковорода выгнан был из училища переяславского не с честію".

528 В автографі слово Sophista написано над рядком.

529 Можливо, Сковорода має на думці слова: печально высть сердце /иое (Книга Ісуса, сина Сирахового 26: 24).

530 Очевидно, це парафраза Книги пророка Єремії 9: 1. Пор.: Кто длстъ Г/ілвѣ /иоей вбдХ Й 6чеС£/ИЪ /ИОИ/ИЪ ЙСТОЧНИКЪ С/іе^Ъ;

531В автографі слово testam написано над рядком.

532 Мабуть, це неточна цитата з Дій св. апостолів 17: 28. Пор.: ш не/иъ во живыіъ й...

533 Це - варіація на улюблену філософом євангельську тему: цртвїе вжїе внХтрь вась Єсть (Євангелія від св. Луки 17: 21).

534 Ірмос 6-ої пісні п'ятничного канону на утрені.

535 Сковорода має на думці слова: й вйдѣ^ъ щ /ибрА вв^рА йс^одацм, имХціа глакъ СЄД/ИЬ Й рогшвъ ДеСАТЬ, Й Hd рбз^Ъ ЄГШ В^ЬнеЦЪ ДеСАТЬ, A Hd Г/ІЛВЛ^Ъ Є™ Й/ИЄНЛ

(Апокаліпсис 13: 1).

536 Див. прим. 187 до циклу «Сад божественных пѣсней».

537 Пор.: "Deliberandum est diu, quod statuendum est semel" ("Обмірковувати треба довго те, що потрібно вирішити один раз") [ЦимбалюкЮ., КобівЙ., СмуроваЛ., ЛатунЛ.

Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 98].

538 "Спіши повільно" (гр.). Див. прим. 278 до діалогу «Кольцо».

539 Тобто Лаврентію Кордетові. Див. прим. 58 до рубрики «Листи