Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
415 Неточна цитата з Євангелії від св. Марка 6: 20. Пор.: въ с/мдость єгш пос/іХішше.
416 Див. прим. 11 до трактату «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis». Є також латинська приказка: "Nihil est dulcius veritatis luce" ("Нема нічого кращого за світло істини") [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 234].
417 У рукопису: Margaretum.
418 Тут у рукопису одне слово прочитати дуже важко.
419 Див. прим. 62.
420 Див.: "Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: 'Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Його'" (Євангелія від св. Матвія 3: 3).
421 Див.: Євангелія від св. Луки 7: 28.
422 Сковорода має на думці слова: "Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий" (Євангелія від св. Матвія 3: 4). Див. також: Євангелія від св. Марка 1: 6.
423 Цю приказку наводить Еразм Роттердамський у своїх «Адагіях» (II. 3.25). Пор.: "Summum cape, et medium haberis". її варіант є й у Еразмових «Домашніх бесідах»: "...вимагай надмірно, щоб одержати в міру" [Еразм Роттердамський. Похвала глупоті. Домашні бесіди / Перекл. з латини В. Литвинова, Й. Кобова. - Київ, 1993. - С. 267].
424 Фраза Г/іЗсъ їлова зринає в Книзі пророка Єзекіїля 1: 24. Але, очевидно, Сковорода має на думці церковний піснеспів: "Глас Слова проповѣдавый, всѣх гласы воспріем, проси грѣхов прощеніе даровати вѣрою поющим тя" (Канон св. Івану Предтечі, пісня 6-а).
425 Євагрій Понтійський (друга половина IV ст.) - єгипетський учений монах, послідовник Орігена. Євагрій, побіч Макарія Єгипетського, стоїть біля джерел гесихастської ідеології. Євагрій був здавна знаний в Україні. Чи не перша згадка про нього є в «Повісті минулих літ» під 988-им роком [див.: Літопис Руський. - Київ, 1989. - С. 64]. Та й перегодом наші письменники не раз на нього покликалися [див., наприклад: Книга о вѣрѣ. - Київ, 1620. -С. 127 (друга пагін.)]. Євагрій мав приваблювати Сковороду найперше своєю наукою про "обоження", відстороненістю від усього зовнішнього, пильною увагою до внутрішнього життя людини, а також питомо платонівським спіритуалізмом.
426 Ідеться про твір Євагрія «Тшѵката |jovaxwv тсрау^атшѵ та аїтіа» («Засади чернечого життя»), що його часто називають «Практик» [див.: Patrologiae cursus completus. Series graeca / Ed. J.-P. Migne. - Paris, 1858. - T. 40. - Col. 1253-1260]. Цей трактат є свого роду вступом до аскетичного життя.
427 Називаючи Христа "главою схоластів", Сковорода має на думці те, що в греків слово ахоАц означало найперше "школа, училище" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 461]. Однак Сковорода актуалізує тут інші його значення: "дозвілля", а заразом "заняття", "навчання", тобто непідлегле жодній прагматиці пізнання природи речей. За синонім до цього слова в такому разі виступає діатрфц. Отже, тут ідеться про те, що справжня мудрість - це особливий спокій.
428 Пор.: "ВоиЛєі тоіуаройѵ, ауатщік, tov |jovf|Qr| |3юѵ сік; есттіѵ аѵаЛарЕІѵ, каі im та тг|<; f]OTJXLa<; anoTQEXELV tqoтихих; аф£<; екеї той k6ct|jou та<; фроѵтіЬад, та<; те ini тойтшѵ
ТЕ к**'1 є£оіхтіа<;. тоитЕсттіѵ avAoc, ecto, ставці, naarc, E7u0u|jia<; Ёктод. Iva тг|<; ek тойтшѵ 7ieqкттастegx; аЛЛотріод y£vo|j£vo<;, Suvr|0rj<; гоѵх&оаі каЛах;" [Patrologiae cursus completus. Series graeca / Ed. J.-P. Migne. - Paris, 1858. - T. 40. - Col. 1253С]. Двічі вжите в цьому тексті слово цоѵх'іа є ключовим. Уперше воно з'являється ще в Піндара (8-а Піфійська ода) як ім'я богині ("Тиша, прихильная Правди донька") - спокій духа, дарований переможцеві змагання, відпочинок, протиставлений сповненому гордині безугавному гону за різними бажаннями (noAvnpayfioovvi), tcAeove^lo). [див.: Пиндар. Вакхилид. Оды. Фрагмента. - Москва, 1980. - С. 98; про це: Макинтайр А. После добро-детели: Исследования теории морали. - Москва; Екатеринбург, 2000. - С. 187]. Важливе епікурівське поняття цоѵх'іа в подальшій християнській містичній традиції, одним із засновників якої був Євагрій Понтійський, означало "ідеал усамітненої та відреченої аскетичної зосередженості" й "зазвичай перекладалося по-слов'янському як 'безмолвіє'" (наприклад, у «Добротолюбії») [Аееринцее С. С. Поэтика ранневизантийской литерату-ры. - Москва, 1977. - С. 258]. Сковорода зближує значення цього слова зі значенням латинського aequitas апіті (спокій душі, душевна злагода) та грецького аіїтаркєіа (самодостатність) [див.: УшкаловЛ., Марченко О. Нариси з філософії Григорія Сковороди. -Харків, 1993.-С. 53-70].
429 Пор.: "Mr] ауа7гг|сл]<; оіктраї |^Ета аѵѲражшѵ йЛікшѵ каі Ё^ТСЕрісттатшѵ. f) |j6vo<; olkel, f) |j£Ta аЬЕЛфшѵ тиѵ айЛшѵ каі б^офроѵоѵ стои" [Patrologiae cursus completus. Series graeca / Ed. J.-P. Migne. - Paris, 1858. - T. 40. - Col. 1256D].
430 Цю приказку наводить у своїх «Адагіях» Еразм Роттердамський (II. 3. 25). Пор. також: "Щоб досягти, нарешті, середнього, треба визначити для всіх, у чому полягає найвище" [Эразм Роттердамский. Послание к Паулю Вольцу // Эразм Роттердамский. Философские произведения. - Москва, 1986. - С. 79].
431 Див. прим. 50 до циклу «Басни Харьковскія».
432 Сковорода має на думці слова: "І він принесе з мирної жертви вогняну жертву для Господа, - цілого курдюка, якого здійме при хребті, і лій, що закриває нутрощі, і весь лій, що на нутрощах, і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці -здійме його з нирками" (Третя книга Мойсеєва: Девит 3: 9-10).
433 Очевидно, це парафраза Євангелії від св. Матвія 18: 10. Пор.: гтікі во Bd/иъ, йкш Згг/іи Й^Ъ Hd нвсё^ъ ВВшХ ВИДАТЪ /ІИЦЄ ОЦЛ /И0ЄГШ нвнлгш.
434 Сковорода говорить тут
