Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

435 Перша книга Мойсеєва: Буття 5: 24; Послання св. ап. Павла до євреїв 11: 5.

436 Мабуть, це парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 14: 1. Пор.: ревнуйте же дХ^ШВНВІ/ИЪ.

437 Трохи нижче іншим чорнилом та іншим почерком написано: "Consillium optimum utilissimum esse nemo non censeat" ("Дуже гарна порада, та ніхто не визнає її надто корисною" - лат.).

438 У рукопису: margaretorum.

439 Див. прим. 148.

440 Сковорода має на думці так званий "розмисл про зростаюче" ("'/teqL аѵ£,гогшс; Лоуо<;"), сенс якого він переказує нижче.

441 Це міркування бере свій початок від сиракузького комедіографа Епіхарма (кінець VI -перша половина V ст. до н. е.), який в одній із комедій пародіював діалектику Геракліта так: боржник відмовляється віддати борг позичальникові, мотивуючи це тим, що обоє вони з бігом часу стали вже не тими людьми, якими були колись (Епіхарм, фр. 2, 170Ь) [див.: Фрагмента ранних греческих философов. - Москва, 1989. - Ч. І: От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики. - С. 260]. Цей сюжет був використаний у полеміці про "індивідуальну якість" ("то iSuxu; поюѵ") між стоїками та академіками (з

III ст. до н. е.); Плутарх розглядав цю проблематику, сперечаючись із Хризиппом (276-

204 рр. до н. е.), у трактаті «Про загальні поняття. Проти стоїків» (1083а, наст.) [див.: Плутарх. Сочинения. - Санкт-Петербург, 2008. - С. 293, наст.]. Перегодом цю тему обговорювали Філон Олександрійський, Посидоній, Оріген, Василій Великий та інші [див. про це: БирюковД. С. Стоики и принцип идентичности индивида // Плутарх. Сочинения. -Санкт-Петербург, 2008. -С. 351-381].

442 Про зміну характеристичної риси (особливої якості: 18'іа поюхцс,) людини, яка призводить до зміни її імені (Аврам - Авраам, Симон - Петро, Савл - Павло), розмірковував Оріген (Про молитву, § 24) [див.: О молитве и Увещание к мученичеству. Тво-рения учителя Церкви Оригена / Пер. с примеч. Н. Корсунского. Изд. 2-е. - Санкт-Петер-бург, 1897. - С. 85-86].

443 Сковорода має на думці Теренцієву комедію «Євнух» (акт IV, сцена 7), де Тразон каже таке: "Розумний спершу випробує все, а потім вже - до зброї" [див.: Теренций. Комедии / Пер. с лат. А. Артюшкова; коммент. В. Ярхо. - Москва, 1988. - С. 219].

444 Очевидно, Сковорода має на думці Парменона - персонажа комедії Теренція «Євнух».

445 Про світ, плоть та диявола як трьох ворогів людини дуже часто говорили старі українські письменники, наприклад, Антоній Радивиловський [див.: Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 691].

446 Сковорода має на думці слова Христа: "Vae vobis, scribae et pharisaei hypocritae, quia similes estis sepulcris dealbatis, quae a foris quidem parent speciosa, intus vero plena sunt ossibus mortuorum et omni spurcitia!" (Євангелія від св. Матвія 23: 27). У перекладі Івана Огієнка: "Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистоти!".

447 Парафраза Книги Йова 7: 1. Пор.: "militia est vita hominis super terram". У перекладі Івана Огієнка: "Хіба чоловік на землі - не на службі військовій?".

448 Переклад Леоніда Ушкалова.

449 Старовинна епіграма: "Inveni portum, Spes et Fortuna, valete! / Sat me lusistis: ludite nunc alios!" - завершує дев'яту книгу роману Лесажа «Історія Жіля Блаза із Сантільяни» [див.: ЛесажА.-Р. Жиль Блаз/ Пер. с фр. под ред. С. С. Трубачева. - Санкт-Петербург, 1901. -С. 458]. Сковорода каже про невідомого автора, оскільки на той час снували численні плітки про те, що твір Лесажа є плагіатом з якогось іспанського оригіналу. Одним із тих, хто так казав, був Вольтер, якого Лесаж вивів у десятій книзі (розділ 5-ий) свого роману в образі "модного поета" Габріеля Тріякеро (тобто "шарлатана"). Роман Лесажа в 1760-1761 pp. був перекладений по-російському Василем Тепловим і виданий у Санкт-Петербурзькій Імператорській Академії наук. Примірник цієї книги був у бібліотеці Харківського колегіуму. Теплов переклав цей двовірш так: "Нашел пристанище. Надежда, счастие прощайте. Довольно вы / Играли мною, играйте ныне другими" [Похождения Жилблаза де Сантилланы описанные г. Лесажем, а переведенныя Академии Наук переводчиком Василием Тепло-вым. - Санкт-Петербург, 1754. -Т. III. - С. 319].

450 Див. прим. 354.

451 Ці рядки є наслідуванням початку другої еподи Горація («На Альфія»): "Beatus ille qui procul negotiis, / ut prisca gens mortalium". У перекладі Андрія Содомори: "Щасливий, хто й не чув про справи-клопоти, / Живе, як в давнину жилось" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 112]. Епода Горація «На Альфія» зринала, зокрема, у старих київських курсах поетичного мистецтва [див., наприклад: Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). - Київ, 1973. - С. 164].

452 Ідеться про засаду imitatio operis, чи imitatio antiquorum. Див. прим. 2 до «Similitudines ех Virg[ilio] 2. Aeneide».

453 Це - парафраза оди Горація 1,1, 35 («До Мецената»): "Quodsi me lyricis vatibus inseres, / Sublimi feriam sidera vertice". У перекладі Андрія Содомори: "Ще ж коли мене й ти лірним співцем назвеш - / Я торкнуся зірок гордим чолом своїм" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 18].

454 Горацій. Сатири, 2, 7, 21. Пор.: "quorsum haec tam putida tendant". У перекладі Андрія Содомори: "і на кого... тут натякаєш" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 171].

(Ч Горацій. Послання «До Лоллія» (І, 2, 38-39). У перекладі Андрія Содомори: "йдеться про душу - / Ти лиш рукою махнеш, відкладаєш на рік лікування" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 181].

455 Сковорода переробляє середньовічне латинське прислів'я "Asinus asino, et sus sui pulcher".

456 Див. прим. 354.

457 Переклад Леоніда Ушкалова.