Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

57 Таке тлумачення імені Ісаака було звичним у нашій бароковій літературі. Див., наприклад, в одному з казань Антонія Радивиловського: "...Ісаака, значит радость..." [Радивиловський А. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 516 (зв.)], або в «Учительній Євангелії» 1637р.: "Ісаак - смѣх, або радость..." [Євангеліє учителноє. - Київ, 1637. - С. 840]. Див. також прим. 754 до діалогу «Сѵмфоніа, нареченная Книга Асхань».

58 Сковорода має на думці те, що Давид уразив Голіата його ж таки мечем (Перша книга царств 17: 51). Див. прим. 513 до трактату «Книжечка о чтеніи Священ[наго] Писанія, нареченна Жена Лотова».

59 Очевидно, Сковорода має на думці слова: "Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Бо коли живемо - для Господа живемо, і коли вмираємо - для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо - ми Господні!" (Послання св. ап. Павла до римлян 14: 7-8).

60 У рукопису: Alvi]oi<;.

61 Угорі аркуша написано: "Reicias vires" ("Облиш зусилля" - лат.). Бідність, яка дає душевний спокій, - традиційна філософська тема, починаючи від часів Сократа й Діогена. Свій яскравий вираз вона знайшла в кінічних діатрибах, наприклад, у філософа

III ст. до н. е. Біона Бористеніта (творця самого жанру діатриби), Телета з Мегар (III ст. до н. е.) та інших. Досить пригадати хоч би збережені Йоаном Стобеєм діатриби Телета «Про автаркію», «Про бідність та багатство» [див.: Антология кинизма. Фрагмента сочи-нений кинических мыслителей. - Москва, 1984. - С. 180-185, 190-197], «Апологію» Апулея тощо. Не раз ця тема зринала також у творах старих українських письменників, скажімо, у Симеона Полоцького («Odmiany wszech rzeczy ludzkich» зі збірки «Carmina ѵагіа») [див.: Полоцкий С. Вирши. - Минск, 1990. - С. 88].

62 Бджола, що тікає від диму, - топічний образ, добре знаний у літературі українського бароко. Варто пригадати хоч би Лазаря Барановича, який у передмові до своєї «Аполлонової лютні» писав таке: "Pszczolka z dymu marsowego, / Szuka mieysca spokoynego" [Baranowicz L. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - K. 1 (v.) (Do czytelnika)].

63 В автографі закреслено слово atra, а замість нього вгорі написано et.

64 В автографі на полі рукою Сковороди дописано: tv tantpa ("увечері" - гр.).

65 В автографі далі закреслено слово: negotii.

66 Пенати (лат. penates) - боги-охоронці дому в Стародавньому Римі. У переносному значенні - рідна домівка.

67 Тартар (гр. Тартаром) - згідно з грецькою міфологією, чорна безодня в глибинах космосу, яка перебуває під Аїдом. У християнській традиції Тартар здавна поставав синонімом пекла. Див., наприклад, молитву Василія Великого, подану в «Требнику» Петра Могили: "...во тму глубины Тартара предавый..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 340 (третя пагін.)].

68 У рукопису: Аіїтаркєіа. Про поняття автаркія див. прим. 150 до притчі «Благодарный ЕродіЙ».

69 Це - парафраза сентенції Вергілія: "Auri sacra fames!" (Вергілій. Енеїда, III, 57). У перекладі Михайла Білика: "Золота клята жаго!" [Публій Вергілій Марон. Енеїда/ З латинської переклав Михайло Білик; переклад звірив і зредагував Борис Тен. - Київ, 1972. - С. 66].

70 В автографі початок рядка має такий вигляд: "Corde vorant aurum", - а над ним арабськими цифрами вказано правильний порядок слів.

71 Ір (гр.Ірос,) - персонаж «Одіссеї» Гомера (XVIII, 1-110), жебрак, що мешкав у домі Одіссея та розпочав був бійку з господарем, коли той повернувся додому. Словникове значення імені Ірос - "убогій, мендик" [БериндаП. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 415]. Існують також приказки: "Pauperior Іго" ("Бідніший за Іра") [ЦимбалюкЮ., КобівЙ., СмуроваЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 261]; "Ир Крезу не товарищ" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 81] тощо. З українських письменників часів бароко до образу Іра звертався, наприклад, Симеон Полоцький [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 125 (зв.) (друга пагін.)].

72 Як писав Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (II, 6): "Вбогий не той, хто мало має, а той, хто більшого прагне" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 40].

73 Переклад Миколи Зерова [Зеров М. Твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 1. - С. 388-389].

74 Парафраза Книги Притч Соломонових 23: 26. Пор.: "Praebe, fili mi, cor tuum mihi, et oculi tui vias meas custodiant". У перекладі Івана Огієнка: "Дай мені, сину мій, своє серце, і

очі твої хай кохають дороги мої".

75 Ці рядки є переспівом послання Горація І, 11, 28-29 («До Буллатія»). Пор.: "Strenua nos exercet inertia; navibus atque / Quadrigis petimus bene vivere. Quod petis, hie est...". У перекладі Андрія Содомори: "Лінощі вперті понукують нас: на квадригах, на суднах /

Прагнемо щастя своє наздогнати, воно ж - під рукою" [Квінт Горацій Флакк. Твори/ Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 190].

76 На цьому лист уривається.

77 Переклад Леоніда Ушкалова.

78 Переклад Леоніда Ушкалова.

79 Див.: Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 13. Фраза, яку має на думці Сковорода, у Вульгаті звучить так: "in mensuram aetatis plenitudines Christi". У перекладі Івана Огієнка: "у міру зросту Христової повноти".

80 Очевидно, Сковорода має на думці латинську приказку: "Ex auribus cognoscitur asinus" ("Віслюка пізнають по вухах") [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 116].

81