Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
1709.-Арк. 129].
142 Пор.: Євангелія від св. Луки 24: 32.
143 Очевидно, Сковорода має на думці Євангелію від св. Луки 10: 23. Пор.: "beati oculi, qui vident, quae videtis". У перекладі Івана Огієнка: "Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!"
144 Цю сентенцію приписують Піфагорові [див.: Фраіменты ранних греческих философов. -Москва, 1989. - Ч. 1: От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики. - С. 149]. У латинській версії вона звучить, зокрема, так: "Dimidium facti, qui coepit, facit" [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. -Москва, 2006. - С. 97].
145 Очевидно, Сковорода має на думці слова: "Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!" (Євангелія від св. Матвія 3: 9).
146 Старі українські богослови беззастережно засуджували пияцтво ("Кому горе, кому молва, кому суды, кому туга и понос, кому сокрушеніє вотще, кому синѣ оцв, - писав, наприклад, Петро Могила, - не пребывающим ли в винВ и назирающим, где когда пирове бывают?" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. -С. 850]), передовсім з огляду на те, що воно "страх Божій отгонит, смерти предаєт и во огнь вѣчный посьілаєт. Анахарсис философ рече: єгда сВдиши в пиру, 1 чашу испієши здравію, 2 сладости, 3 безумію, 4 бѣсовствію" [Алфа і Омега. - Супрасль, 1788. -Арк. 420 (зв.)-421; пор.: Сакович К. Арістотелівські проблеми // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 393; Туптало Д. Лѣтопись// Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 4. -С. 428-429].
147 Див. прим. 179 до діалогу «БесВда 2-я, нареченная Observatorium. Specula. Еврейски: Сіон».
148 Ідеться про сюжет байки Федра «Осел та ліра»: "Колись-то ліру, пасучись, Осел знайшов / І мовив, копитом по струнах бренькнувши: / 'Чудова річ, клянусь богами, та шкода, / Вона мені, невдатному, дісталася. / Якби знайшов тебе хтось обдарований - / Чудовими б піснями чарувала всіх" [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. - Київ, 1986. - С. 109]. Була й грецька приказка "Осел перед лірою" ("'Омос, ЛиQac,"), що її вживав, наприклад, Северин Боецій (Розрада від філософії I. Р4) [див.: Боецій С. Розрада від філософії / Пер. з лат. А. Содомори; передм. В. Кондзьолки. - Київ, 2002. - С. 49]. Кажуть, що європейська середньовічна література знала цю приказку саме завдяки Боецію [див.: Курціус Е.-Р. Європейська література і латинське середньовіччя / Переклав з нім. Анатолій Онишко. - Львів, 2007. -С. 112 (прим.)].
149 Див.: "І знову Ісак повикопував криниці на воду, що їх повикопували були за днів батька його Авраама, а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав їм імення, як імення, що батько його був їм назвав. І копали Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води" (Перша книга Мойсеєва: Буття 26: 18-19).
150 Зазвичай українські богослови трактували це в цілком інакшій стратегії. Наприклад, у почаївській книзі «Свмя слова Божія» сказано: "Дух Святый во время Благовѣщенія от крове Дѣвическои сложил и устроил тВло Христово и в тоє тВло зараз влія душу сотворенную, а так з тым тВлом и душею сотворенною злучился Сын Божій, Слово Отчеє, и потом родйлся на сей свѣт, яко человѣк, без болѣзни матерныя и не повредил дВвства" [Сѣмя слова Божія. - Почаїв, 1772. - С. 3-4], тобто Христос "в девятій мѣсяц по початій своєм з утробы преблагословеннои Дѣвы, яко солнце чрез кришталь, проникнул без жаднои болѣзни и нарушеня цвѣту панієнства" [Слово к народу каѳоліческому. - Почаїв, 1765.-Арк. 29 (зв.)].
151 Сковорода нехтує тут пересторогою, згідно з якою в жодному разі не можна "Воплощеніє Христово, и страданіє и вся преславная єго дВянія и чудеса не в дВло, но в притчу вмѣняти" [Туптало Д. Розыск о расколнической брынской вѣрѣ. - Київ, 1748. -Арк. 303 (зв.)-304].
152 Книга пророка Ісаї 54: 1.
153 Слова "в страсв" написано над рядком.
154 В автографі далі іншим чорнилом дописано слово: quid.
155 В автографі рукою Сковороди закреслено слова: "легша бистотечних".
156 В автографі рукою Сковороди закреслено слово восточних, а замість нього дописано слово скоргье.
157 Пор. народні приказки, створені на підставі Євангелії: "Не печися утренею - утреня тобою печецця" [Номис, № 5218]; "Не печаль ся утром, бо утро тобою" [Франко, № 26304].
158 В автографі спочатку було наречешся, а потім на полях рукою Сковороди написано доведешся.
159 Про особливості цього сковородинського перекладу оди Горація див.: ЧижевськийД. До перекладів Сковороди// ЧижевськийД. Український літературний барок/ Підготовка тексту й мовна редакція Леоніда Ушкалова; вступна стаття Олекси Мишанича. - Харків, 2003.-С. 164-170.
160 Горацій. Оди, II, 16, 25-26. У перекладі Андрія Содомори: "Дневі радий будь, не турбуйсь майбутнім" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 56]. Ця сама думка є й у ще одного улюбленого автора Сковороди - Сенеки (Моральні листи до Луцілія, XCVIII, 6): "Пригніченою є душа, що тривожиться завтрашнім" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 434].
161 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 6: 34. Пор.: Не пецытесА оуво нл оу'трей. Ці слова не раз привертали увагу українських барокових авторів. Наприклад, Лазар Баранович писав: "Печешися о лѣтах многих, а Господь завѣщевает: Не пецѣтеся
