Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

16 Ідеться про студента Харківського колегіуму Олексія Базилевича, який вивчав поетику в Михайла Ковалинського [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 157].

17 Вільшани - село (тепер - Дергачівського р-ну Харківської обл.), засноване близько 1655 р. Першими його поселенцями були вихідці з Вільшани на Черкащині.

18 Далі нерозбірливо.

19 Очевидно, на цю пору Михайло Ковалинський пробував переспівувати Давидові псалми. Принаймні поезія Ковалинського, подана в листі Сковороди № 6, є переспівом

11 (12)-го псалма.

20 Ідеться про Еразма Роттердамського (Erasmus Roterodamus, Desiderius) (1469-1536 pp.) -видатного голландського письменника, філософа й богослова доби Відродження, чиї твори були добре відомі в старій Україні. Сковорода часто покликався на Еразма як на філософа та взірцевого латиномовного письменника. Він знав збірку Еразма «Adagia», книгу «Домашні бесіди» («Colloquia familiaria»), яка була, зокрема, і в бібліотеці Харківського колегіуму. Можливо, у творах Сковороди є також рефлекси Еразмової «Похвали глупоті». Принаймні сковородинський образ Алківіадових силенів (трактат «Silenus Alcibiadis») близький до того, що його подав у «Похвалі глупоті» Еразм, а образ "світового театру" в Сковороди нагадує відповідну Еразмову картину.

21 Очевидно, Сковорода говорить про Максима Ковалинського - двоюрідного брата Михайла [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 102].

22 Гелікон (гр. ЕАіксоѵ, лат. Helicon) - лісисте гірське пасмо в південній Беотії, поблизу Теспій, присвячене Аполлонові та Музам.

23 Камени (лат. Camenae) - поширена в римських поетів назва Муз.

24 Ідеться про Максима Ковалинського. Див. прим. 21.

25 Кровопускання (гр. фАєротоціа) - один із найбільш поширених (особливо в часи середньовіччя) старовинних засобів лікування. Феофан Прокопович коментував його появу так: "Кажуть, що мистецтво флеботомії (тобто розтинання судин) виникло на підставі спостережень за гіпопотамським нільським конем. Бо кажуть, що ця тварина, відчувши в собі надлишок крові, який душить її, настромивши стегно на найгостріші очеретини, розтинає собі вену, через яку випускає надлишок крові" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 184]. Настанову, схожу на сковородинську, фіксує й українська приказка: "Кров пустити - цвях у труну забити" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. -Київ, 1963. - С. 546].

26 На звороті рукою Сковороди дописано: "Ego nunc dotisto sum repetito".

27 Парафраза Книги Псалмів 11 (12): 2. Пор.: Спсй /иа, гди, йкш шскХд'Б прпвнвш.

28 В автографі перші п'ять рядків мають нумерацію, а п'ятий та шостий написані на берегах. Чотири попередні рядки - парафраза Книги Псалмів 11 (12): 3. Пор.: СХєтнла T/idrO/id кшждо ко йскренне/иХ СВ0Є/И& оустнѣ /іьстивыа въ сердцві, й въ сердцві глаголаша вл5а.

29 Парафраза Книги Псалмів 11 (12): 4. Пор.: Потревйтъ гдь вса оустны /івстЙввіа, А^вкъ

ВС/іер^ЧИВВіЙ.

30 Парафраза Книги Псалмів 11 (12): 5. Пор.: А^вкъ нішъ во^вс/ійчи/иъ, оустны нЗіш при нЗсъ сХтв: кто намъ гдв єств;

31 Парафраза Книги Псалмів 11 (12): 6. Пор.: Стрясти рЗди нйфи^ъ й во^дві^нїа оувбги^ъ ннѣ воскрнХ, Г/іетъ гдв: по/іожХса во сгїнїе, не швинмса ш не/иъ.

32 Парафраза Книги Псалмів 11 (12): 7-8. Пор.: СювесЗ гдна словеса чйстл, среврб р^ЖЖбНО, ЙскХшеНО ^С/И/іЙ, ШЧИфСНО СЄД/ИЄрЙцЄК>. Тві, ГДИ, со^рлнйши НВІ Й СОВ/ІГСДСШИ НВІ (Я родсі сегш й во в^къ.

33 У такій формі це прислів'я зринає, зокрема, в Еразмовому діалозі «Virgo |лХстоуа|лэ<;» із «Домашніх бесід» [див.: Opera omnia Desiderii Erasmi Roterodami. - Amsterdam; London; New York; Tokyo, 1972. - Ordinis I. - T. 3. - P. 291]. Трохи інакша форма - у байці Федра «Лисий та Еоломозий» (V. 6). У перекладі Володимира Литвинова: "Вугілля-бо, як кажуть, а не скарб знайшли!" [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. - Київ, 1986. - С. 98].

34 Цього слова в Плутарха тут немає.

35 У Плутарха інакший порядок слів: "stabilem nullam cum".

36 У Плутарха: accommodet.

37 Plutarchus. Quomodo possit adulator ab amico internosci, 52b [Plutarchi Chaeronensis Moralia. Omnes de Graeca in Latinam linguam transscripti summo labore, cura, ac fide. Guiliel. Xylandro Augustano interprete. - Francofurti, MDCXIX. - P. 127-128; також: Plutarchi Chaeronensis Scripta Moralia. Graece et latine. - Paris, 1841. -T. 1. - P. 62].

38 Сковорода має на думці латинську приказку: "Nemo nascitur artifex" ("Ніхто не народжується майстром") [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латин-ские изречения / Сост. С. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 230].

39 Далі йде розчерк Сковороди.

40 Арістотель. Політика І, 1, 12. 1253а25-30 [див.: Аристотель. Сочинения: В 4 т. - Москва, 1983. -Т. 4. - С. 379]. Ця Арістотелева фраза зринала і в інших старих українських авторів, наприклад, у Стефана Калиновського [див.: Калиноеский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. -С. 59]. Зрештою, у формі: "Homo solus aut Deus, aut daemon" - вона стала крилатою [див.: Вечные мысли на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. C. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 151].

41 Це - роздум на Златоустову тему "Христос ніколи не сміявся". Сковорода вважав, що мудрі люди здаються сумними (меланхоліками) тільки простакам, бо насправді ці люди, так само, як і Христос, перебувають у стані істинної радості, тобто "сміються таємним сміхом" [див. про це: УшкаловЛ., Марченко О. Нариси з філософії Еригорія Сковороди.