Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

I. Наркйсс. Узнай себе***. Перворбдный Плод.

2. Симфоніа Библёйных Слов сему: "Рѣх: сохраню Путй м[оя]"*651.

3. Симфоніа: "Агце не увѣси самую тебе..."652 и протчая***.

4. Неграмотный Марко. У Як. Правйцкаго653.

5. Алфавит Мйра. (о Прирбдѣ)***.

6. Разговор Колцб*.

7. Дрёвній Мыр.

8. Жена Лбтова*.

9. Брань Міхайлова со Сатаною**.

10. Ікона Алківіадская***.

II. БесІ'.да 1-я: наречённа Сіон.

12. БесІ'.да 2-я: Сібн.

13. БесІ'.да 3-я: наречённа Двое**.

14. Діалог: Душа и Нетлѣнный Дух. У Правйцкаго.

15. Прйтча, наречённа: Убогій Жайворонок. У Дйскаго654.

ПЕРЕВОДЫ.

Из Ціцерона.

1. О Старости*. Поднесена Степ[ану] Ів[ановичу] Тевяшбву,

Полк [овнику]655.

2. О Смерти.

3. О Божій Правосудіи*.

4. О Храненіи от Долгов. Дарена Алексію Юр[іевичу] Сошалскому656.

5. О Спокбйст[віи] Душевном"'. Поднесена Якову Мих[айловичу] Захаржёвскому657.

6. О Вождел ііпіп Богатства. Завезена в Крым без Спйска.

7. Езуйта Сідрбнія Ода о Уединёніи. Et Cetera.

У Друга нашего, Бабайскаго Іерёя, Іяк[ова] Правйцкаго всѣ мой Творёнія хранятся. По мнѣ бы Они давно пропали. Я удивйлся, увйдѣв у его моего «Наркйсса» и «Симфон[ію]: аще не ѵв іісіі». Я Её, ожелчйвшися, спалйл в Осгрогбрскѣ658, а о «НаркіїссЬ» на Вѣки было забыл. Просйте у Его. А я не точію Апографи659, но и Аутбграфи660 раздал, раздарйл, расточйл.

Non prodest Messis, nisi servet Cura fidelis.

Fons fundit largas, Testa reservat Aquas661.

["Нема з урожаю пожитку, як догляду потім бракує.

Ллє воду джерело щедро, а посуд її зберіга662].

Post scripsi [опісля написаного]. При Авигёи663 пріймите и «Алфавита» Сына. Так Дух велѣл664.

79

[З Іванівки до Санкт-Петербурга, 2 квітня 1794 р.]665

Desideratissime МісІіаёІ!

Pax tibi et Tuis!

Senectus mea dolet, sed Sepulchrum Corporis dolet, non Animus. «Жёну Лбтову», уже совершенную, пришлю, аще Бог восхбщет, чрез Андрёя Ивановича666. Пришлю и «Потоп Змійн»: et videbis, fortassis etiam admiraberis. Nam uterque Liber tuo Nomini est consecratus. Prologos hoc aperit. Feci Prologon et in «Narcissum», id est, in Librum: «Nosce te ipsum», sed iste veniet suo Tempore. Sed quid hoc tandem? Quando tuam Corporis Domunculam videbo, in qua meus МісІіаёІ habitat667? Expectando defessus sum. Ceterum, semper sum Tecum. Neque enim non ii sumus.

"Плоть Ничтоже..."668 Vale, Cariss[ime].

Tuus et Servus et Amicus Greg[orius] Daniel Meingard.

*

Найжаданіший Михайле!

Мир тобі і твоїм!

Старість моя страждає, але страждає тлінне тіло, а не душа. [«Жену Лбтову», уже совершенную, пришлю, аще Бог восхбщет, чрез Андрёя Ивановича. Пришлю и «Потоп Змійн»], і ти побачиш, а може, і будеш

здивований. Адже ж обидві книги присвячені твоєму імені. Обидві розпочинаються з пролога. Я зробив пролог і до «Нарциса», тобто до книги «Пізнай самого себе», але цей пролог прийде у свій час. Однак гцо ж це таке? Коли я побачу домівку твого тіла, домівку, в якій живе мій Михайло? Від чекання я знемігся. Зрештою, я завжди з тобою. Бо ми не ті...

["Плоть Ничтоже..."] Бувай здоров, найдорож[чий]!

Твій і слуга, і друг Григ[орій] Даниїл Мейнгард.

Майже всі листи Сковороди до Михайла Ковалинського були написані впродовж 1762-1764рр. їхню левову частку Ковалинський перегодом оправив у зошит разом з автографами поезій та деякими іншими матеріалами свого вчителя. Зараз цей зошит зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 24). Більшість листів до Михайла Ковалинського було вперше опубліковано в харківському виданні творів Сковороди 1894 р. Листи 1-76 подаємо за автографами.

1 Див. прим. 1 до діалогу «Сѵмфоніа, нареченная Книга Асхань».

2 Ідеться про отця Петра, якому Михайло Ковалинський доводився племінником [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. -Харків, 1970.-С. 101,135].

3 Дії св. апостолів 1: 14. У рукопису - помилково - 2: 14.

4 Ідеться про молодшого брата Михайла Ковалинського - Григорія.

5 Див. прим. 77 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».

6 Див. прим. 44 до перекладу діалогу Ціцерона «De senectute».

7 Ісократ. Панафінейська промова, 124. Тут сказано таке: наші предки "влаштували справи держави та свої власні так благочестиво й прекрасно, як те й личить людям, котрі є Божими дітьми" [Исократ. Речи // Вестник древней истории. - 1967. - № 3. - С. 194].

8 Мабуть, саме отець Петро познайомив Михайла Ковалинського зі Сковородою. Точніше кажучи, він попросив Сковороду навчати Михайла грецької мови [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. -С. 101, 135]. Свою роль у цій справі відіграв і священик Харківської Троїцької церкви отець Борис Єнкевич.

9 Переказ думки з трактату Сенеки «Про спокій душі» (VII. 1). Пор.: "Nihil tamen aeque oblectaverit animum quam amicitia fidelis et dulcis".

10 Див. прим. 265 до діалоіу «Бесѣда, нареченная двое».

11 Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 6: 6. Початкове слово цитати в Біблії має форму: ’'Eoziv.

п Див. прим. 150 до притчі «Благодарный ЕродіЙ».

13 Далі йде розчерк Сковороди.

14 У Святому Письмі підкреслюється передусім краса пальми. Крім того, це дерево символізує тут праведника. У старій українській літературі образ пальми неодмінно асоціювали з моральною чистотою. Згадаймо для прикладу рядки «Євхаристеріона» Софронія Почаського: "На верху том пресличном палма вьірастаєт, / А на палмѣ зась цнота гнѣздо своє маєт" [Почаський С. Eux«QLcn;f|Qiov, албо Вдячность ясне превелебнѣйшому в ХристВ єго милости господину отцу кир Петру Могилѣ // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII в. в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924.-С. 296].

15 Пальмову гілочку тримає в руках, наприклад, св. Варвара. Див.