Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Не плести інтриг, рук не плямити кров'ю, Не говорити брехні, говорити всю правду.

Віршами ми перекладаємо це так:

Зла не замислюй, не плямуй і правиці кров'ю,

Не смій говорити брехні, говори тільки правду.

65

[Харків, кінець листопада - початок грудня 1763 p.]

Cariss[ime] Michael, fortis esto!

Natatorem tuum br|Aiov vix adminiculo lexid intellexi509. Proinde par pari retulisti, id est аѵті шѵіуіаатос aenigmate percussisti. Sed quid tuus velit sibi cardnus510? an poeta est tarn perspicuus, quam in narrando o тпѲфсос; sed aliquid inaudivi de illo et te et me. Dixi R[everendi]ss[imo] P[atri] Praefecto511. Risit satis. Tu quid? nonne despondes animum? Ego vero mihi vehementer gratulor, quod tam какісттоїд displiceo.

Crede mihi, laus est displicuisse malis.

Sine ringantur, rumpanturque, tu tuam viam honestatis pertinaciter urge, cetera ne pili quidem facito, ac tanquam ranas palustres contemnito. Si sese ipsos oderunt et quotidie occidunt, quid postulas, ut aliis bene faciant? Nihil illis miserius; et tu beatus es, quorum improbitate abutitur o (koc ad tuam utilitatem. Fortassis non tam libenter nostra uteremur familiaritate, si nihil per illos esset impedimenti. Naturam quo magis sistas, plus indtes. Vale каі аѵЬрауаѲее!

Log Гргіусорюд o Еа(3[(31ѵ].

Ubi veneris, aenigma praesenti solvam...

Heus! parce valetudini; quid a mensa curris mox ad stu[dium]512.

*

Найдорожчий Михайле, будь мужнім!

Твого делоського плавця я ледве збагнув за допомогою словника. Таким чином, ти на рівне відповів рівним, тобто за загадку побив мене загадкою. Але що ж має означати твій рак? Мабуть, поета так само легко зрозуміти, як мавпу, коли вона веде розповідь. Зрештою, дещо, що стосується тебе й мене, я таки зрозумів. Сказав п[реподобному] о[тцю] префектові. Той дуже сміявся. Ну, а як ти? Не занепав духом? Я ж принаймні дуже задоволений тим, що не подобаюсь таким мерзотникам.

Повір мені: похвально не подобатись поганим.

Чи лихословлять вони, чи обурюються, ти вперто продовжуй іти шляхом добра, а іншому не надавай жодного значення й зневажай їх, як болотяних жаб. Якщо вони самих себе ненавидять і щоденно вбивають, то як же ти вимагатимеш від них, щоб вони робили добро іншим? Немає нічого жалюгіднішого, ніж вони, і ти щасливий, що їхню злість Бог обертає на твою користь. Можливо, і ми не з такою приємністю відчували б близькість один до одного, якби не зустрічали спротиву з боку таких людей. Що більше ти гальмуєш природу, то більше її збуджуєш. Бувай здоров і будь хороброю людиною!

Твій Григорій Савіич].

Коли прийдеш, загадку відгадаю при тобі...

Гей, послухай! Бережи здоров'я, навіщо від столу зразу біжиш до [навчання].

66

[Харків, кінець листопада - початок грудня 1763 p.]

Carissime Michael, salve!

Intolerabili invidia oneravit te nostra оціЛІа каї сгиѵоисаа, quam quod tam generose fers, multi admirantur; ego autem agnosco sincerum tuum in nos amorem, qui malis livorem odiumque vulgi tolerare, quam convictu colloquioque nostro carere. Proinde licet scio semper to какісттоѵ Grjplov513 comitari generosa fadnora solere, veluti fumus ignem514, nos tamen tui miseret, qui dignus es triplo redamari. Certum igitur est calamo abstinere in posterum, nec quidquam literarum ad te missitare, cedendumque multitudini aexistimavi, ne quid incautus laedere possim eum, de quo illud potest usurpari:

Amicus certus in re incerta cernitur515.

Tu quoque desine ad nos schedulas dare tuas mellitas, donee sedetur tumultus iste flammaque odii desidat. Durum quidem hoc, sed quid amori est intolerabile? Malo mihi esse pejus, ut tibi sit melius. Absens igitur cum absente tacite colloquemur. Tu interim nostra leges, quae ad te per annum dedimus, si voles et siquid ibi dictum vel paulum ad bonas illas literas aut ad virtutem conducibile, memor interim, non semper xov bia pluere516.

Ѳарстеіѵ ХРЛ Ф^Лє Ваттє. тах' аирюѵ єстстєт' ацеіѵоѵ.

Fidere, Batte, decet; melius eras forsan habebit517.

Valedico tibi, carissime!

Tuus animo 6|аіАг]тг]<; Гоі]усі)о[иіс] o Еа(3[(3іѵ].

*

Найдорожчий Михайле, здрастуй!

Наш зв'язок і близькість поклали на тебе тягар нестерпних заздрощів, що його ти несеш із такою мужністю, якій багато хто дивується. Отже, я бачу твою щиру любов до мене, коли ти вважаєш за краще терпіти заздрощі й ненависть черні, аніж припинити наше спілкування й наші бесіди. Тому, хоч я й знаю, що найлютіший звір зазвичай повсякчас слідує за благородними вчинками, як дим за вогнем, мені, однак, шкода тебе, бо ти заслужив того, щоб тобі відповідали потрійною любов'ю. А втім, надалі доведеться утриматись від писання тобі листів. Я вирішив поступитися юрбі, щоб якось через необережність не зашкодити тому, до кого можна віднести слова:

у час непевний друга видно певного518.

Ти також припини надсилати мені свої чарівні листи, доки не вляжеться це збентеження й не затихне полум'я ненависті. Це тяжко, та чого не може знести любов? Я волію, щоб мені було гірше, аби тобі було краще. Будемо, отже, мовчки вести розмову, як відсутній із відсутнім. Ти ж тим часом перечитай ті мої листи, які були адресовані тобі впродовж року, - коли цього хочеш і коли бодай щось сказане там здатне хоч трохи посприяти корисним знанням та доброчесності, - пам'ятаючи при цьому, що Зевс не завжди посилає дощ.

Треба бути мужнім, любий Батте, можливо, завтра стане краще.

Бажаю тобі здоров'я, найдорожчий!

Твоєї душі співрозмовник Григоріій] Савіич].

67

[Харків, кінець січня - початок лютого 1764 p.]

ХаТрє фіЛтатсоѵ фіЛтатє.

Ті|аіа)татє цои Міх«лЛ.

Mitto tibi strenam, tu arripe pileum519; assero te manu prehensa... Quorsum, inquis, strena, cum non sit novus annus? Et an sine pileo erat Michael? Venit, heus! audi me!

Venit post multas una serena dies520.

Novus tibi mihique annus est, cum novum atque Saturnium est tempus, cum Kqovou tov (3lov521 vivimus hodie: nonne igitur dignum est mittere strenam? Et an non pileum habes? Revoco te ad pileum, inquam, id est ЁЛеиѲеріаѵ. Sed tu non modo pileum, verum etiam zonam astringe lumbis tuis. Et arripe тгіѵ pd(3bov sive scipionem sive sceptrum, ut fecit Іэгаёі exiens de Aegypto, ac ede non agnum, sed caseum hunc522, linquens execrabilem terram Barbajanam523, et liberatus in novam. Gaude carissime! et nobis quam ocyssime rescribe. Haveo literulas tuas plusquam mellitissimas, quibus hactenus privatus fui. Tu cum Zacharia salve