Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

42 У Ціцерона: ".. .quem philosophum non contemnimus?" (".. .до якого ж бо філософа ми не будемо ставитися з презирством?").

43 У Ціцерона: "Scipiones aut Maximi" ("Сціпіонами чи Максимами").

44 Ісократ (гр. Іоокрахцс,) (436-338 pp. до н. е.) - афінський оратор і публіцист, учень славетного софіста Горгія, добре знаний у старій Україні. Зокрема, на нього покликалися Іван Орновський [див.: Omowski J. Bogaty w parenlel^, slaw^ у honory wirydarz herbownemi ich mosciow panow Zacharzewskich. - Kiiow, 1705. - K. 2], Іван Максимович [див.: Максимович І. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 34, 294 (зв.)], а Феофан Прокопович у своїй риториці, говорячи про ваіу красномовства, зауважував, що на могилі Ісократа афіняни поставили статую сирен, засвідчуючи тим самим чарівність і дотепність його промов [Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 109]. У списку - помилково: Сократѣ.

45 У Ціцерона: "librum, qui Panathenaicus inscribitur" ("книгу під назвою «Панафінейська»).

46 У Ціцерона: "cuius magister Leontinus Gorgias", тобто "його вчитель леонтинець Горгій". Ідеться про ритора й софіста Горгія (гр. Горуіаі;) з Леонтин (бл. 483-376 pp. до н. е.).

47 Енній. Аннали, XII, 374-375. Пор.: "sic ut fortis equus, spatio qui saepe supremo / vicit Olympia, nunc senio confectus quiescit".

48 Коли Енній писав ці вірші, йому було 67 років.

49 У Ціцерона: ".. .omnibus voluptatibus" (".. .усіх насолод").

50 Ідеться про Квінта Фабія Максима.

51 Луцій Емілій Павел (Lucius Aemilius Paulus Macedonicus) - консул у 182-му та 168 pp. до н. е., переможець македонського царя Персея в битві при Підні 168 р.

52 Гай Фабрицій Лусцін (Gajus Fabricius Luscinus) - римський полководець у війні проти Пірра та його італійських союзників, консул у 282 р. до н. е., славився безкорисливістю і справедливістю.

53 Ідеться про Манія Курія Дентата.

54 У списку помилково: Кординаній. Тим часом у Ціцерона: Согипсапіі. Ідеться про Тіберія Корун канія.

55 Аппій Клавдій Сліпий (Appius Claudius Caecus) - цензор 312 p., консул 307 та 296 pp., один з найстарших латинських прозаїків та поетів; на старість осліп.

56 Це сталося у 280-279 pp. до н. е., коли знаний шукач пригод, цар епірського племені молосів Пірр (319-272 pp.) намагався завоювати Італію та Сицилію. До речі, про Пірра згадували й інші старі українські письменники, зокрема, Іоаникій Галятовський: "...Пѣррус, король Епиротскій, называл себе орлом, а сенаторов крылами своими..." [Галятовський І. Месія правдивый. - Київ, 1669. - Арк. 151].

57 Енній. Аннали, XII, 202-203. Пор.: "quo vobis mentes, rectae quae stare solebant/ antehas, dementis sese flexere viai?"

58 У Ціцерона: censorque ("цензором").

59 У Ціцерона: "et miles et tribunus et legatus et consul" ("і солдатом, і трибуном, і легатом, і консулом").

60 Публій Корнелій Сціпіон Африканський Старший народився у 235 p., а був консулом у 187-му та 183 pp. до н. е.

61 У Ціцерона: "Nec enim excursione пес saltu, пес eminus hastis aut comminus gladiis uteretur" ("He робив би нападів, кидків, не метав би списа, не бився б мечем").

62 Лат. senatus (сенат) означає "зібрання старих".

63 Ціцерон говорить тут про "герусію" (гр. уероѵоіа) - раду старійшин, куди входили громадяни віком від 60 років.

64 Ціцерон цитує тут фрагмент комедії Гнея Невія (бл. 270-240 pp. до н. е.) «Вовчиця» (інша назва - «Ромул»): "Cedo qui vestram rem publicam tantam amisistis tarn cito? / Proveniebant oratores novi, stulti adulescentuli".

65 У Ціцерона: "Aristides esset Lysimachum" ("Арістида Лісімахом").

66 У стародавніх римлян існувало повір'я, згідно з яким, той, хто читає епітафії, тобто живе минулим, забуває сьогодення й перестає його розуміти.

67 У Ціцерона: "Quid juris consulti, quid pontifices, quid augures, quid philosophi senes?" ("A правники, а понтифіки, а авгури, а старі філософи?").

68 Софокл (гр. ЕофокАцс,) (бл. 496-406 pp. до н. е.) - великий давньогрецький трагедіограф, який, за свідченням Арістофана, написав сто тридцять драм.

69 Про те, що Софокл писав драми в глибокій старості, крім Ціцерона, сповіщають також Плутарх («Чи варто старому брати участь у державних справах»), Апулей (Апологія, 37), Діодор Сицилійський (Історія, XIII, 103, 4) [див.: Античные свидетельства о жизни и творчестве Софокла // Софокл. Драмы / В переводе Ф. Ф. Зелинского; изд. подготовили М. Л. Гаспаров и В. Н. Ярхо. - Москва, 1990. - С. 444^45].

70 Ціцерон говорить про трагедію «Едіп в Колоні» ("Oedipum Coloneum").

71 У «Життєписі Софокла» ця історія розказана так (текст трохи зіпсований): "Багато хто розповідає про те, як Софокл судився зі своїм сином Іофонтом. Від Нікострати у Софокла був син Іофонт, від сікіонянки Феориди - Арістон, і його сина, теж на ім'я Софокл, дід дуже любив. Одного разу... вивів у драмі Іофонта, який заздрить батькові та висуває йому перед фратрією звинувачення в тому, що він від старості втратив глузд; але члени фратрїї засудили Іофонта. З цього приводу Сатир каже, нібито Софокл заявив: 'Якщо я Софокл, то не безумець; якщо ж безумець, то не Софокл", - і, сказавши це, прочитав уголос «Едіпа»" [Жизнеописание Софокла // Софокл. Драмы / В переводе Ф. Ф. Зелинского; изд. подготовили М. Л. Гаспаров и В. Н. Ярхо. - Москва, 1990. - С. 441].

72 Гомер (гр. "Оццрос,) - легендарний давньогрецький поет, що жив десь між XII—VII ст. до н. е., імовірний автор «Іліади» та «Одіссеї». Відомий в Україні, починаючи зі старо-київської доби [див.: БарвінськийБ. Гомер в Галицькій літописи// Записки Наукового товариства ім. Шевченка. - 1913. - Т. CXVII-CXVIII. - С. 55-63; ЕгуновА. Н. Гомер