Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
п Див.: Четверта книга Мойсеєва: Числа 11: 28-29.
13 Євангелія від св. Луки 9: 50; пор.: 18: 16; Євангелія від св. Марка 9: 39; 10: 14.
14 Ідеться про Івана Івановича Тев'яшова (молодшого) - острогозького полковника впродовж 1725-1757 pp. (з 1757 р. - бригадира над слобідськими полками). Іван Тев'яшов був добре освіченим чоловіком. Принаймні у своєму атестаті 1726 р. він зазначав, що за власний кошт вивчився "разных языков, философіи и математики".
15 Див. прим. 158 до циклу «Басни Харьковскія».
16 Це прислів'я Сковорода міг знати, наприклад, з «Моральних листів до Луцілія» Сенеки (CXIV, 2): "Яке життя - така і мова" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 504].
17 Сковорода має на думці слова: Г/іХвокб сердце (чє/Юв^кХ) пЗчє вс^хъ> й челов^къ єсть (Книга пророка Єремії 17: 9).
18 Послання св. ап. Павла до галатів 3: 28.
19 Тіт Помпоній Аттик (Titus Pomponius Atticus) (109-32 pp. до н. е.) - багатий римський вершник, комерсант, приятель Ціцерона й Гортензія, один із найосвіченіших і дуже впливових людей свого часу.
20 Ціцерон цитує тут Еннія (Аннали, X, 355-357): "О Tite, si quid ego adiuero curamve levasso, / quae nunc te coquit et versat in pectore fixa, / ecquid erit praemi?" ("О Тіте, якщо я тобі поможу зменшити клопіт гризький, / Клопіт, що мучить і палить тебе, угніздившись у серці, / Чим ти віддячиш мені?" - пер. Леоніда Ушкалова).
21 Фламіан, тобто Тіт Квінкцій Фламінін (Titus Quinctius Flamininus), - консул у 198 р. до н. е., цензор у 189 р. до н. е., переможець Філіппа III Македонського в битві при Кіноскеалах (197 р. до н. е.).
22 Квінт Енній (Quintus Ennius) (239-169 pp. до н. е.) - родоначальник латинської поезії, автор «Анналів» («Annales»), трагедій, комедій та інших творів.
23 Тіт Помпоній з 88-го по 65 р. до н. е. мешкав в Афінах, тому й отримав прізвисько "Аттик".
24 Ціцерон натякає на диктатуру Цезаря.
25 Коли Ціцерон писав «De senectute», йому було 62 роки, а Тіту Помпонію - 65 років.
26 У Ціцерона тут ідеться про філософію.
27 Гай Лелій (Gajus Laelius) на прізвисько Sapiens - приятель Сціпіона Молодшого, його легат в Африці та Іспанії. Його ім'ям Ціцерон назвав свій діалог «Лелій, або Про дружбу» («Laelius, sive De amicitia»).
28 Сціпіон (Publius Gajus Scipio Africanus Minor Numantinus) (185-129 pp. до н. e.) - славетний римський полководець, учасник Другої та Третьої Пунічних воєн. Під час останньої війни, у 146 p., захопив і зруйнував Карфаген. Його ім'я входило до риторичної топіки. Згадаймо, наприклад, як Афанасій Кальнофойський називав Костянтина Острозького "руським Сціпіоном" [Kalnofoyski А. ТЕратоиругц^а. - Kiiow, 1638. -S. 34].
29 У Ціцерона: "onus se Aetna gravius" ("тягар, важчий за Етну"). Натяк на гігантів, які після своєї поразки опинилися під вулканом Етна.
30 У Стародавньому Римі вважали, що дитинство (pueritia) триває до 17 років, молодість (juventus) - від 17-и до 46-и, після 46-и років наступає похилий вік (aestas seniorum), а в 60 років - старість (senectus).
31 У Ціцерона: "gigantum modo bellare cum dis" ("боротьбу гігантів з богами"). Мова йде про повстання гігантів проти богів-олімпійців - сюжет, знаний, зокрема, з Овідієвих «Метаморфоз» (Метаморфози, 1,151, наст.).
32 У Ціцерона: "quae С. Salinator, quae Sp. Albinus, homines consulares" ("як консуляри Гай Салінатор та Спурій Альбін"). Ідеться про Гая Лівія Салінатора - консула в 188 р. до н. е., переможця Антіоха Великого, та Спурія Постумія Альбіна - консула в 186 р. до н. е.
33 У Ціцерона: voluptatibus - 'плотських насолод'.
34 Фемістокл (гр. вЕцюхокАцс,) (537-459 pp. до н. е.) - славетний афінський політик і полководець часів греко-перських війн, переможець у битві при Саламіні 480 р. до н. е. У літературі українського бароко з Фемістоклом порівнювали не тільки знаних героїв, приміром, Петра Конашевича Сагайдачного [див.: Сакович К. Вѣршѣ на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 48], але навіть самого Христа [див., наприклад: Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 753].
35 Квінт Фабій Максим Кунктатор (Quintus Fabius Maximus Cunctator) (пом. 203 p. до н. е.) -п'ятиразовий консул, диктатор у 217 р. до н. е., під час Другої Пунічної війни шляхом тактики затягування зумів знесилити військо Ганнібала.
36 Ідеться про Ганнібала Барку (247-183 pp. до н. е.) - великого полководця й державного діяча Карфагена, запеклого ворога Риму.
37 Енній. Аннали, XII, 370-372. Пор.: "unus homo nobis cunctando restituit rem; / noenum rumores ponebat ante salutem; / ergo plusque magisque viri nunc gloria claret".
38 Тарент - місто в Південній Італії, на межі старовинних областей Калабрії та Апулії. Засноване ще за мікенської доби. Розквіт міста припадає на IV ст. до н. е. У 123 р. до н. е. Тарент став римською колонією (ColoniaNeptunia).
39 У Ціцерона тут ідеться про Гая Лівія Салінатора, хоч насправді ця історія сталася з Марком Лівієм Макатом.
40 Ідеться про Квінта Фабія Максима - консула у 213 р. до н. е.
41 Ціцерон має на думці римський звичай, коли хтось із найближчої рідні небіжчика виголошував на його погребі похвальну промову (laudatio funebris), в якій ішлося про заслуги і самого небіжчика, і його
