Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Покбѣ без всякаго труда? Но не знаю, почему то Дух мой всегда возводйл Очи свой и заглядал в Послѣдніи Вѣки, будьто прямую Жизнь получйть пмі'.я в То Врёмя, как вьшдет из Тііла. По сёй-то Причйнѣ чем Дух в ЧелопІік І, Благорбднѣе, тѣм упрямѣе к Вѣчности усгремляется. А То ж уже что значйт, что чем кто лучше и дѣйсгвйтелнѣе Вкус пмііет в Разсуждёніи, тілі охбтнѣе с Ті',лом разлучается? И напротйв того. Здѣсь ли вы не понимаете, что Просвѣщённый Человѣк вйдит свой Перехбд на Лучшее, а перед Помрачённым Умом сіё закрыто? Я, конёчно, горю желаніем вйдѣться в Будущей Жйзни с Отцами вашими, котбрых я почитал и любйл, да не только с тѣми, коих я в сей Жйзни знавал, но и с тії ми, о котбрых только слыхал и читал в Исгбріях и сам в сббсгвенных свойх упоминаю Кнйгах170. В сем Путй никто не сйлен воспятйть моє шёствіе, хотя бы он Волхвованіем свойм обѣщал мнѣ обновйть мою тѣлёсную Младосгь. А естьлй бы мнѣ сам Бог по своёй Мйлости благоволйл даровать то, чтоб опять быть Младёнцом, Пеленами повйтым, сйльно бы я отказывался. Я уже кончаю біідпое Жйзни сей Мореплаваніе, вйжу Берега с сладчайшим Пристанищем, а возвращатися к Западной Гавани ни за чтб не желаю. Что за Угііха в сей Жйзни? Какйх она Тяжестей не испблненна? Пущай же она пм і'.еі и У гііхіі, однако ж всякая Врёменность наскучить может. Да я ж и не из Числа тѣх, кби проведённую Жизнь свою окаевают. Мнбго таковых было, да ещё и Учёных, а мнѣ сего не хбчется. Я родйл ся не напрасно, а трудйлся не без Пбльзы, и так, как из Странствованія, выхожу из сей Жйзни. Она дана нам для Путешёсгвія в вожделѣннѣйшее вѣчности Отёчесгво, не для

Поселёнія. Ах! Когда и скоро ли возсіяет тот пресвѣтлѣйшій День, котбрый совершйт моє Путешесгвіе к Гбрным Небёсных Жйтелей Селёніям? Скоро ли выведет меня из сего Плачёвнаго Удблія? Там я увйжу не тблько вышепомянутых Мужёй, но и Любёзнѣйшаго Сына моего Катбна, добротою и чисгосердёчіем всѣх превозшёдшаго. Не дождался он похоронйть Отёческое Тііло, но напротйв того я его тізлу здѣлал погребёніе, а Духом не разстался со мною. Он перед тблько повёл и, назад осматриваясь, возвысился в Тѣ, без СОѴШІІПІЯ, Мѣста, куда и мой Путь, меня ведугцій, ведёт. Прбчим казалось, будьто меня Смерть егб не стревбжила, однак Она смутйла меня. Я тблько сам себя утѣшал, разсуждая, что наша разлука не далёка и не долговрёменна. Вот, Любёзные Д іігп, Лѣкарство, котброму вы удивлялись. Онб-то мою Староста не тблько облегчает, но и Пріятною дѣлает. Еслй ж я в сем заблуждаю, что в Безсмёртіе Душй ввѣрился, сіё заблуждёніе веселйт меня, я с ним и умерёть желаю. А когда совсізм в Небытіё обрагцуся (как Нѣкоторыи Филосбфишки Мудрствуют171), так нёчево опасаться мнѣ Насмѣшки их в Будугцей Жйзни. Пугцай нам не быть Безсмёртными, однак Человѣку во своё Врёмя умерёть нѣт Протйвносги. Природа как во всѣх прбчих Дѣлах, так и в самой Жйзни Mlipv положйла. Староста есть Окончаніем Житія так, как посл іідпее Дѣйсгвіе в Комёдіи. Она не дблжна продолжёніем наскучить Зрйтелям, а паче, когда уже насмотрѣлись. Вот что я хотізл с вами поговорйть о Старости. Дай Бог вам дождать Ея, дабьї, самым Дѣлом дознав, моглй похвалйть то, что на Словах мойх слышите.

КОНЕЦ.

Час написання твору встановити важко. Переклад дійшов у одному-єдиному списку від кінця XVIII ст., який зберігається в Інституті рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського НАН України (шифр 326 Л (Муз. 605/10)). Уперше опублікований у київському виданні творів Сковороди 1961 р. Подаємо за рукописом.

1 Див. прим. 1 до трактату «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis».

2 Марк Фурій Камілл (Marcus Furius Camillus) (пом. 364 р. до н. е.) - римський полководець, п'ятиразовий диктатор Риму, прозваний "другим Ромулом". Про його життя розповідає Плутарх у «Порівняльних життєписах» [див.: Плутарх. Сравнительные жизнеописания: В 3 т. - Москва, 1961. - Т. 1. - С. 168-195].

3 Тіберій Корунканій (Tiberius Coruncanius) - перший верховний понтифік (pontifex maximus) із плебеїв, консул у 280 р. до н. е.

4 Маній Курій Дентат (Manius Curius Dentatus) - римський консул у 290-му, 275-му та

274 pp. до н. е. Успішно воював із самнітами, сабінянами та Пірром. Його вважали взірцем старої римської простоти. Помер, бувши цензором, у 272 р. до н. е.

5 Пор. із «Благочестивим застіллям» Еразма Роттердамського: "...Незрідка можна зустріти вислови давніх, слова поган і навіть поганських поетів такі чисті, високі й натхненні, що мимохіть віриш: душа того, хто це писав, перебувала під владою якогось доброго божества.

Хто знає, можливо, дух Христа розлився ширше, ніж ми гадаємо, і до лику святих належать

і ті, кого немає в наших святцях. Перед друзями я маю визнати, що не можу читати творів Ціцерона «Про старість», «Про дружбу», «Про обов'язки», «Тускуланські бесіди», щоб кілька разів не поцілувати книжку, щоб не відчувати благоговіння перед цією святою богонатхненною душею... Більшість філософських творів Марка Туллія мають на собі печать божества, але те, що він написав уже в літньому віці - «Про старість» - на мій погляд, справжня kukvelov аоца [лебедина пісня], як казали греки" [Эразм Роттердамский. Разговоры запросто / Пер. с лат. С. Маркиша. - Москва, 1969. - С. 98].

6 Неточна цитата з Євангелії від св. Марка 9: 40 та Євангелії від св. Луки 9: 50. Пор.: Иже во Н^СТЬ Hd вві, по вЗсъ єсть.

7 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до римлян 3: 29. Пор.: И/іи іХдеевъ вгъ тбк/иш, А не й й^ыкшвъ; Єй, й й^ыкшвъ.

8 Див. прим. 145 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

9 Неточна цитата з Дій св. апостолів 10: 34-35. Пор.: пойстиннѣ р^Х/И^вЗю, йкш не нл лща Зрйтъ впь, но во всан/Ь/ИЪ й^уи/Ь боайса єгш й д&май прЗвдХ ПрІАТеНЪ ЄСТЬ.

10 Сковорода має на думці слова: И йны овцы ималіъ, йже не сХть СЗ дворЗ сегш, й тьіа /ий подовЗетъ привести: й гласъ /ибй оус/іыіштъ, й вХдетъ єдино стЗдо (й) едйнъ пЗстырь (Євангелія від св. Івана 10: 16).