Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
211 Див. прим. 78 до трактату «Начальная дверь ко христіянскому добронравію».
212 Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 21: 3. Пор.: ^Sbbi /іввшвві ^Sbbi grun, оувивЗгсцли дХшві че/іовѣчи.
213 Парафраза Соборного послання св. ап. Якова 3: 4-5. Пор.: се, й кор^В/ій ве/ійцві сХфе й (Я ЖССТОКИ^Ъ в^тршвъ ЗЛТОчЗе/ИИ, WBJdLJMKITCA /мЗ/ІВІ/ИЪ КОр/ИЙ/ІЦС/ИЪ, З/ИОЖС СТрС/И/ІСНЇС ПрЗвАЦкІГШ ^бфетъ: тЗкОЖДС же Й А^ВІКЪ /иЗ/ІЪ оудъ єств, Й ВЄ/ІВ/ИЙ ^вЗ/ІИТСА.
214 "Движимость непреривная" виступає у Сковороди відповідником лат. mobile perpetuum.
215 Книга пророка Єремїї 17: 9.
216 Фраза с^/ИА S/ібе зринає в Книзі пророка Ісаї 14: 20.
217 Таке розуміння природи Святого Письма в старій Україні зазвичай пов'язували з наукою Філона Олександрійського (бл. 25 р. до н. е. - 50 р. н. е.). Наприклад, Іоаникій Галятовський переказував Філона так: "литера позверхноє писмо єсть яко тВло, а закрьгтоє єго розумѣнс єсть яко душа невидимая" [Галятовський І. Месія правдивьгй. -Київ, 1669. - Арк. 352 (зв.)-353]. Сковорода високо цінував Філона й покликався на нього у своїх творах. Мабуть, найбільший вплив на Сковороду Філон справив у ділянці гносеології. Зокрема, саме Філон започаткував науку про об'явлення Бога "в трьох світах" (природі, людині та Біблії), він-таки вперше почав символічно трактувати Святе Письмо, намагаючись узгодити його з грецькою філософією. Символічно Філон потрактував (так само, як і Сковорода) навіть поняття творення (креацїї). Крім того, Філон обстоював такі важливі для Сковороди ідеї, як "обоження" (ѲЁшаіс,), людина-мікрокосмос, "внутрішня людина", Софія-Премудрість Божа, преекзистенція матерії тощо. Для науки Філона (як і Сковороди) характерний питомо платонівський дуалізм. Філон-таки запровадив до богослів'я і прикметну для Сковороди антитетичну модель думання [див.: Cyzevskyj D. Skovoroda-Studien: II. Skovorodas Erkenntnislehre und Philo // Zeitschrift fur slavische Philologie. - 1933. - Bd. X. - S. 47-60].
218 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до римлян 11: 34. Пор.: Кто вб р^Х/иѣ оу/иъ гденв;
219 Пор.: "Ехал в Казань, а заехал в Рязань" [Пословицьг русского народа. Сборник
В. Даля. - Москва, 1957. - С. 449].
220 Сковорода має на думці слова: Пришмъ же ли єси въ сокршвицм снѢжнла, й сокршвицм грЗднлА вйдѣ/іъ /іи єси; (Книга Йова 38: 22).
221 Див. прим. (1) до діалогу «Разглагол о древнем мірѣ».
222 Це - емблематичний образ. Наприклад, малюнок риби-"причепи" є в збірнику німецького письменника Йоахіма Камерарія «Symbola et emblemata» (Нюрнберг, 1590-1604) [див.: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 98]. Цей образ не раз зринає й у творах українських письменників XVII-XVIII ст. Наприклад, Кирило Ставровецький згадує про ремору, коли говорить про себепізнання ("...в нашем плаваніи духовном грѣх, яко ремора, прилнувши к душѣ, застановляєт ладію упованія нашего и не даєт плынути до блаженнаго пристанища, аж потреба пуститися навклирови в глубину сердца, сирѣчь самою совѣстію обличити своє паденіє и познати свой грѣх, яко возбраняєт ми ити до живота вѣчнаго" [Транквіліон-Ставровецький К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. -Арк. 213]), а Іван Максимович - у ході розмови про ідеал мудрого володаря (".. .умѣреннѣ слѣпотнос правленія желаніє содержи, никако не уничижай, всѣм со страхом благоугаждай, всегда воспоминая реченную притчу: и влас малѣйшій тѣнь свою имѣст. Изрядно се изображаєтся сим знаменієм, сієст реморы, держала двох рыбак, корабля кормилу прилѣпшейся, з написанієм: 'Малыми великая удержуєтся', - зѣло бо малѣйшая ремора рыбка єсть, єдва двопядна, кормилу корабля прилѣпшися, жестокотекущій корабль удержуєт и воспящяєт" [Максимовичі. Ѳесщэоѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 319]).
223 Можливо, Сковорода має на думці історію, що її переказав Пліній Молодший у своїх «Листах» (IX, 33), про дружбу хлопчика та дельфіна [див.: Дамоклів меч. Антична новела. - Київ, 1984. - С. 178-179], або розказану Клавдієм Еліаном («Про природу тварин», VI, 15) історію про те, як дружили й померли разом юнак з міста Іаса та дельфін [див.: Дамоклів меч. Антична новела. - Київ, 1984. - С. 119-120].
224 Це - відомий емблематичний образ. Див., наприклад, 336-ий («Пѣтух над львом»; підпис: "Причиняю страх найсильнѣйшему. Заставляю дрожать найотважнѣйшаго. Tremorem injicio fortissimo") та 410-ій («Пѣтух прогоняет льва»; підпис: "Пришел, видВл, побѣдил. Довольно его видВть, чтоб побѣдить. Veni, vidi, vici") малюнки зі збірки «Svmbola et emblemata» [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 84-85,104-105].
225 Як свідчить Діоген Лаерцій (VIII, 10), думку про те, що "дружба - це рівність", першим виказав Піфагор [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 335]. Пор. латинську приказку: "Amicitia aequalitas" ("Дружба -це рівність") [Цимбалюк Ю., Кобів Й., СмуроваЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 42].
226 Див. прим. 108 до циклу «Басни Харьковскія».
227 Парафраза Євангелії від св. Луки 17: 21. Пор.: Се во, цртвїе вжїе внХтрв вЗсъ єств.
228 Див. прим. 82 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».
229 Див. прим. 100
