Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

146 Ідеться про Ізіду (гр. 'Іоїс,) - одну з головних богинь єгипетської міфології, доньку бога землі Геба (чи бога сонця Ра) та богині неба Нут, (згідно з пізнішими переказами) сестру й дружину Озіріса, богиню родючості й материнства. Під добу еллінізму Ізіду ототожнювали, зокрема, з Афіною [див.: Липинская Я., Марциняк М. Мифология Древнего Египта / Пер. с польс. - Москва, 1983. - С. 196-197]. Старі українські письменники згадували про Ізіду не раз. Наприклад, Феофан Прокопович писав: "...вони поховані ще тоді, коли приносили жертви Ізіді, найдавнішій єгипетській богині..." [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. -С. 408].

147 Афіна (гр. АѲгрѵа) - грецька богиня, покровителька мистецтв та розуму. Римляни ототожнювали її з Мінервою.

148 Див. прим. З до віршованого діалогу «Разговор о премудрости».

149 Геній (гр. уЁѵюс,, лат. genius) - творчий дух всесвіту, опікун людини; відповідник "даймона".

150 Сковорода вдається тут до так званого "евгемерівського" способу тлумачення персонажів стародавньої міфології, згідно з яким, поганські боги є не ким іншим, як людьми, обоженими після смерті. "Евгемерівський" підхід до грецької та римської міфології був дуже поширений у старій українській літературі. Варто пригадати хоч би «Книгу житій святых» Дмитра Туптала: "Не за сіє ли Сократ ваш осужден бысть от Аѳин испити яд смертный, яко многія боги отметаше, а ихже вы богами безсмертними нарицаєте, в началѣ Діа, богов началнвйшаго, отцеубійца и купнородныя сестры своєя мужа, но не в Критѣ ли он пребываше? и не зрится ли тамо даже до днесь гроб єго? Посидіон же ваш не бяше ли старѣйшина разбойников, и хищник, и губитель, - и того гроб не в Калавріи ли обрѣтастся?" [Туптало Д. Книга житій святых. - Київ, 1705. -Арк. 362 (зв.)]. Єдина відмінність між Тупталом і Сковородою полягає в тому, що Туптало тлумачить героїв грецької міфології як поганих людей, а Сковорода - як гарних [див. про це: Ушкалов А. З історії української літератури ХѴІІ-ХѴІІІ століть. - Харків, 1999. - С. 169-171; УшкаловЛ. Дмитро Туптало та Григорій Сковорода: про одну паралель акад. Миколи Сумцова // УшкаловЛ. Сковорода та інші. Причинки до історії української літератури. -Київ, 2007. - С. 184].

151 Гр. како5аір.соѵ - 'той, хто перебуває під владою злого духа; нещасливець'.

152 Гр. какобаіцоѵіа - 'божевілля; нещастя'.

153 Див. прим. 86 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».

154 Цю приказку з посиланням на Горація подав у своїх «Адагіях» Еразм Роттердамський (І. 1. 42). Фраза "invita Minerva" є також у трактаті Ціцерона «Про обов'язки» (I, XXXI, 110).

155 Пор.: "Без Бога ні до порога" [Номис, № 7; Франко, № 865]; "С Богом хоть за море, а без Бога ни до порога" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 36].

156 Меркурій (лат. Mercurius) - римський бог, покровитель торгівлі.

157 Діана (лат. Diana) - римська богиня, покровителька лісів, гір, полювання, вічна цнотливиця. Ця богиня, як сказано в словнику Памви Беринди, "от дня названа єст, для того, же маєт ясность, подобную дневи" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 351]. У християнській традиціїїї часто порівнювали з Дівою Марією. Наприклад, в українській бароковій поезії Марію не раз називали "слѣчною Діаною", "святою Діаною", "золотою Діаною", "краснѣйшою Діаною" тощо [див.: Перетц В. Н. Историко-литературные исследования и материалы. - Т. І. Из истории русской песни. - Ч. 1. Начало искусственной поэзии в России. Исследования о влиянии малорусской виршевой и народной поэзии ХѴІ-ХѴІІІ в. на великорусскую. К истории «Богогласника». - Санкт-Петербург, 1900. - С. 227]. Див., наприклад: "ВидВв Захарія во церков идущу / Родителей Дѣвыя днес тамо грядущу, / Чистую Панну в руцѣ пріимаєт / Слѣчну Діянну Боїу отдаєт / На службу" [Українсько-руський архів. Т. IX. Матеріяли до історії української пісні і вірші: Тексти й замітки / Вид. М. Возняк. - Львів, 1913. - С. 206; пор.: Грушеесъкий М. Кілька духовних віршів з Галичини // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. - 1896. - Т. XIV. - Кн. VI. - С. 14]. Схоже потрактування образу Діани характерне також для емблематики. Варто пригадати хоч би малюнок № 164 «Діана с козерогом» зі збірки «Symbola et emblemata» (підпис: "Чист и непорочен. Мудрый управляет звѣздами. Interget vitae scelerisque purus") [Емвлемы и сѵмволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. - С. 42-43].

158 Пор., наприклад, з думкою Інокентія Гізеля: "и в еллинских ученіях иногда истинныя и здравому разуму служащія повѣсти, яко злато посредв блата, обрѣтаются" [Гізель І. Мир с Богом человѣку. - Київ, 1669. - Арк. 5 (передмова, б. п.)].

159 Сковорода має на думці слова Євангелії від св. Луки 15: 8: И/ій кал женл нліІцін дєсатв др3^/иъ, ащ погХвйтъ дрл^/иХ єдйнХ, не вжигуетъ лн св^тй/іник а, й по/иететъ ^рЗ/ИИнХ, Й Йфетъ при/і^жнш, дбндеже шврАфетъ.

160 Очевидно, Сковорода має на думці історію про титанів, які повстали проти Зевса й були покарані за це. Див. прим. З до поезії «Похвала астрономіи». Про богоборних "исполинов", котрі, як писав Євсевій Памфіл (Церковна історія, 1, 2, 18), "замислили відгородитися від неба стінами й у дикому безумстві збиралися йти війною на Всевишнього" [Еесевий Памфил. Церковная история. - Санкт-Петербург, 2007. - С. 17], ідеться також у Біблії (див., зокрема: Перша книга Мойсеєва: Буття 6: 4). Інша слов'янська назва біблійних "исполинов" - "гіганты" [див.: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 344 (третя пагін.)], а українська - "велетни" [див.: Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 292-293].

161 Ця думка походить із фрагмента Сапфо: "о |j£v yaQ каАос, остстоѵ LSelv лєЛєтаї / о 5є кауаѲод айтіка каі каЛод єсттаї". У перекладі Марії Габлевич: "Хто гарний, є гарний очам, / А добрий стане так само гарний" [Габлевич М. 2600 років тендерної лінгвістики// Сапфо: Збірник статей / Упоряд. Олена Галета, Євген Гулевич (Центр гуманітарних досліджень Львівського